В Ізюмі святкують річницю деокупації біля зруйнованих будинків.
Рік тому, з 6 по 13 вересня, відбулася найбільш успішна операція ЗСУ. За тиждень контрнаступу в Харківській області захисники звільнили понад 300 населених пунктів. KharkovNEWS.info дізнався, що змінилося за рік повернення під український прапор у містах і громадах, що побували «під Росією».
8 вересня 2022 року жовто-блакитний стяг знову замайорів над Балаклією — після піврічної перерви. Харківська операція вразила світ блискавичністю: уже 10 вересня, усього за два дні, ЗСУ зайшли до Ізюму та Куп’янська, а до 13 вересня відтіснили окупантів із півночі за кордон.
Доля звільнених міст склалася по-різному. За рік в Балаклії полагодили більшість пошкоджених будинків, життя відновилося в повній мірі, Ізюм досі живе з розбитими вулицями і цю зиму, як і минулу, потерпатиме від холоду, а Куп’янськ та Вовчанськ майже щодня обстрілює російська артилерія та авіація.
Ізюм: друга зима з буржуйками
Багатоповерхівку в Ізюмі неможливо відбудувати. Фото: Сергій Козлов/KharkovNEWS.info
Найбільше місто Харківської області, що опинилося в окупації. На відміну від Вовчанська та Куп’янська, куди російські війська увійшли в перший день війни без бою, за Ізюм точилися важкі бої. Росіяни скидали на нього авіабомби та обстрілювали з артилерії, але так і не змогли захопити, аж поки місцеві зрадники не показали окупантам секретний брід через річку Сіверський Дінець. З кінця березня до початку вересня місто жило в окупації. Ізюм став місцем масштабного геноциду українців, «другою Бучею». Після звільнення у лісі знайшли 447 тіл жителів, які загинули під час обстрілів або були розстріляні чи закатовані росіянами.
Звільнили місто дуже швидко, без єдиного пострілу. Російські військові повтікали самі та покидали техніку, як тільки зрозуміли, що втратили Балаклію. Радісні місцеві жителі з прапорами висипали на вулиці, аби зустрічати «наших». Волонтерка фонду «Слов’янське серце» Марина Алфьорова згадує, що в ті дні ентузіазму та віри у краще майбутнє було набагато більше, ніж зараз. Бо життя хоч і повертається до міста, та набагато повільніше, ніж очікували люди, змучені окупацією.
«Люди повертаються, намагаються щось відбудувати, влаштуватись на роботу, налагодити життя тут, бо домівка є домівка. Роботи мало, хоч і відкриваються магазини, зарплати дуже низькі. У «Посаді» працює знайома 10 діб на місяць (там подобова праця), отримує 7700 гривень. Комунальні підприємства — мінімалка, залізничникам теж позрізали зарплати до 7-8 тисяч на місяць», — розповіла Марина KharkovNEWS.info.
У місті є світло та водопостачання, працює мобільний зв’язок, подекуди вмикають оптоволоконний інтернет. Але безліч людей не мають де жити, а більшість живуть у частково зруйнованих будинках — 80% житлового фонду Ізюму у тій чи іншій мірі пошкоджено. Головна котельня не підлягає відновленню, тож далеко не всі багатоповерхівки вдасться підключити до центрального опалення. Але завдяки мобільним котельням 140 із 196 багатоквартирних будинків будуть із теплом.
«Є такі будинки, які зруйновані повністю і опалення там неможливо зовсім, а є й такі, де внутрішні мережі прийшли в негодність. А повністю зруйновані 16 будинків. Центральну котельню відремонтувати неможливо, її треба будувати з нуля, тому на цю зиму ми ставимо 10 мобільних котельних, що частково її замінять», — повідомив KharkovNEWS.info голова Ізюмської військової адміністрації Валерій Марченко.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: В Ізюмі відновлюють зруйновану окупантами будівлю міськради
Ізюмчани готуються переживати другу зиму поспіль на буржуйках та булерьянах — їх вистачає, усі, хто потребував опалювальних пристроїв, отримав їх цієї весни, залишилось роздобути дрова.
Безліч людей досі живуть без документів, які були втрачені або згоріли під час обстрілів. Місцевий ЦНАП приймає лише по 15 заявок на добу, люди займають чергу з третьої години ночі, але все одно паперові справи тягнуться місяцями.
Ще одна важлива проблема міста — нічим не зайняті діти та підлітки. У 2022-му більшість із них не вчилися або вчилися не так, як належить, тож відстали в знаннях. Першокласники не можуть опанувати грамоту на уроках онлайн, а у старших підлітків з’явилось нове хобі — лазити по зруйнованих будівлях. Для менших «Слов’янське серце» невдовзі відкриє Дитячий центр, де педагоги та логопеди готуватимуть дітей до школи і займатимуться з молодшими школярами.
Балаклія. Майже все працює
Балаклія стала першим звільненим містом Харківської області. Фото: Сергій Козлов/KharkovNEWS.info
З-поміж усіх окупованих та звільнених міст Балаклія, здається, фізично постраждала найменше. Будівлі переважно вціліли, чого не скажеш про людей. У підвалі відділку поліції окупанти влаштували катівню, де тримали і допитували людей, котрих підозрювали в симпатії до України.
Досі в місті є сліди фізичних руйнувань, найбільше їх у середмісті. Тутешні будинки займали окупанти, по яких завдавали ударів ЗСУ, перш ніж увійти в місто. Місцевим мешканцям під час контрнаступу кілька днів довелося пожити в підвалах.
«Ми не знали, що відбувається, ні про який контрнаступ нам, звісно, ніхто не казав, а тому дуже злякалися. А потім сусідка прийшла і сказала, що то наші, ми дуже зраділи», — згадує Анна Шеховцова, яка жила в окупованому місті увесь час, доки його не звільнили.
Майже відразу в Балаклії відновили послуги пошти, запрацювали магазини. Зараз подекуди і не скажеш, що місто було в окупації: у центрі вздовж дороги майорять українські прапори, в місті багато патріотичних графіті, працюють аптеки та крамниці, міський транспорт. 8 вересня зараз вже офіційно — День міста.
«Місто практично готове до початку нового опалювального сезону, за деяким винятком, тому що терор окупантів триває, і місто Балаклія вже після звільнення страждало від обстрілів. Але робота не припиняється», — розповів голова Ізюмської районної військової адміністрації Степан Масельський.
Місцеві жителі, між тим, не дуже вдоволені якістю комунальних послуг, зокрема, тим, як прибирається сміття. Згадують, що до великої війни Балаклія була набагато чистішою. А от до постійних вибухів — звуків розмінувань, вже звикли.
Савинці закривають школи
У Савинцях відбудували всі медичні заклади. Фото: Тиждень
Ще один населений пункт Ізюмського району, що побував під росіянами — селище Савинці. Його звільнили на два дні пізніше за Балаклію. 10 вересня віднині — день громади.
«Рік тому, одразу після звільнення, громада ледь-ледь виживала. Тоді, за підрахунками Червоного Хреста, було 2400 жителів, зараз 6000 людей. Ми відбудували за цей рік усі медичні заклади, які були пошкоджені або зруйновані росіянами. Абсолютно всі ФАПи стояли без дахів, в амбулаторію влучила ракета. Власники 531 будинка із 611 отримали будівельні матеріали на відновлення. Нам допомагають українські і міжнародні волонтерські організації. До зими хочемо накрити усі дахи. У нас не буде ніде розвалин», — розповіла KharkovNEWS.info голова громади Оксана Супрун.
Після деокупації довелося значно скоротити шкільну мережу: у громаді залишився тільки Савинський ліцей і філія. У двох навчальних закладах будуть навчатися близько 800 дітей. Чотири школи закрили, три з них були дощенту знищені під час окупації. За словами Оксани Супрун, окупанти навіть зривали дошки з підлоги у школах, або робити вогнища і грітися. Відбудувати ці навчальні заклади не можна. У колишньому Веселівському ліцеї планують зробити хаб, для організації позашкільного життя дітей. За опитуваннями, які проводили у громаді, більшість сімей із дітьми планують повертатися, але 5% таких родин повідомили, що не повернуться.
У селах громади майже перестали видавати гуманітарну допомогу, хліб возять тільки до тих сіл, де не відкрилися магазини. За рік в Савинцях знесли радянську дошку пошани, встановили великий український прапор, висадили парк.
Куп’янськ буде з теплом, а Ківшарівка — ні
У Куп’янську залишилось 5000 жителів. Фото: Сергій Козлов/KharkovNEWS.info
Куп’янськ та його передмістя під час окупації лишалися найбільш цілими. Українська артилерія туди не добивала, тож окупанти почувалися настільки «розслабленими», що постійно проводили в місті то агітаційні концерти, то спортивні змагання. Все змінилося на початку вересня. Бойові дії точилися в промзоні і в житловій забудові, росіяни скидали бомби на будинки людей, яких вони ще вчора називали «соотечественники».
Зараз Куп’янськ — найгарячіша точка на карті області. Бої йдуть усього в 8-10 кілометрах від міста. Щодня його обстрілюють з артилерії, мінометів та авіації. Не зважаючи на це, місто живе, хоч і спустіле: до великої війни тут проживало 26,5 тис. чоловік, зараз — ледве 5 тисяч.
«На превеликий жаль, не хочуть виїжджати навіть з дітьми. Евакуація йде, але перша хвиля пройшла, і зараз динаміка спала, десь 10 людей виїжджає в день, але це здебільшого дорослі без дітей. Залізничне сполучення та автобусне є, тому є такі люди, що евакуюються самі, а ми про це й не знаємо. Деякі люди виїжджають, але повертаються в місто в ті дні, коли в їхніх районах видають гуманітарну допомогу», — розповів KharkovNEWS.info очільник Куп’янської військової адміністрації Андрій Канашевич.
Гуманітарну допомогу видають двічі на місяць від ООН та благодійних організацій. У неї входять продуктові набори та засоби особистої гігієни. У місті працюють аптеки та магазини, тому люди можуть і не чекати на «гуманітарку», а купити собі необхідні товари самостійно. У місті є вода та електрика, мобільний зв’язок, нещодавно придбали нову техніку для прибирання вулиць.
Куп’янськ готується до опалювального сезону. Централізоване теплопостачання буде, попри постійні обстріли, інфраструктура більш-менш вціліла. А от у Ківшарівці ті нечисельні мешканці, які залишились, обігріватимуться електроприладами та буржуйками.
«Будинки, де немає людей, не будемо опалювати. У нас така ситуація, що ми не можемо у квартири зайти, відповідно, ми не можемо контролювати опалювальну систему, наприклад, в тому випадку, коли щось піде не так, тому по Ківшарівці прийнято рішення опалення не вмикати, — каже голова району.
На селище, за його даними, необхідно буде роздати кілька сотень обігрівальних пристроїв.
У Куп’янському районі досі лишаються окупованими 60% Дворічанської громади та 25% Петропавлівської. В окупованих селах живуть люди.
Вовчанськ. Дітей евакуювали
Половина жителів громади — пенсіонери. Фото: Сергій Козлов/KharkovNEWS.info
Ще одна громада, яка відносно тихо жила під час окупації, але потерпає від росіян останнім часом, — Вовчанська. Від середмістя до кордону з Росією — усього три кілометри, тож не дивно, що захистити Вовчанськ просто не встигли. Окупаційна армія взяла його без бою, і так само без бою віддала 14 вересня 2022 року. До цього тут два дні пожив гауляйтер Віталій Ганчев зі свитою — після втечі з Куп’янська колаборанти перенесли до Вовчанська свій адміністративний центр.
Перші тижні на свободі вовчанці видихнули з полегшенням, але згодом росіяни почали обстрілювати його з-за кордону. Під ударом опинилися багатоквартирні будинки та адміністративні споруди. Зруйновано поліцейський відділок, бібліотеку, церкву. У місцевий ринок прилітало разів десять, тож зараз він не працює. Нечисельні місцеві жителі, що лишились, продають городину на імпровізованому базарчику. Після третьої години дня на вулицях вже нікого немає.
До великої війни у Вовчанську проживало 17 тисяч людей, зараз — трохи більше п’яти, в громаді, куди окрім міста входять ще два селища та 72 села — 11 тисяч.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Росія обстріляла приватний сектор Вовчанська
«Усіх дітей вивезли. Якщо брати в цілому, то в нас пенсіонерів у громаді — 5,5 тисяч, 700 людей з інвалідністю, 157 лежачих хворих», — повідомив KharkovNEWS.info голова Вовчанської міської військової адміністрації Тамаз Гамбарашвілі.
Опалювальний сезон для Вовчанська, як і минулого року, не розпочнеться. Раніше місто отримувало газ із території Російської федерації. Зараз комунікації перебиті, та й торгівля з агресором неможлива. Минулої зими працювала одна котельня на твердому паливі, яка обігрівала місцеву лікарню. Люди обігрівалися буржуйками та електроприладами. Швидше за все, так буде і цієї зими. Мешканці міста, що залишились, вже готуються і переселились до родичів у приватний сектор та, де можуть, заготовляють дрова.
Олена Павленко
