За інформацією: Суспільне Харків.
«Червоний Хрест» евакуює людей з Куп’янського району, лютий 2023 року. Фото: Суспільне Харків/Олександра Новосел
Дев’ятьох жителів Куп’янського району на Харківщині за день евакуювали волонтери "Червоного Хреста" з лінії фронту. Як розповів волонтер Ігор Клименко, за останні два тижні обстріли у Куп’янському районі почастішали, й більше людей просять вивезти їх у безпечне місце. Тих, кого не забрали родичі, розселили у гуртожитку в Харкові.
"Розбито все і стріляють"
Загін волонтерів "Червоного Хреста" — один з тих, хто нині евакуює жителів Харківщини з-під обстрілів.
Волонтер Ігор Клименко разом з колегами цього разу вивозить людей у Куп’янському районі. За його словами, усього отримали заявки від жителів чотирьох сіл та селищ.
Вже ввечері евакуаційний мікроавтобус з дев’ятьма людьми приїздить до Харкова. Тих, кого не забрали родичі, заселяють у гуртожиток. Серед евакуйованих — 77-річна Віра з Дворічної.
"Здоров'я щось слабе. Забрали сюди. Ніде жити. Нема ані хат, нема нічого. Розбито все і стріляють. І Дворічну, і села, і Гряниківку — всі села побило", — розповідає Віра.
77-річну Віру евакуювали з Дворічної до Харкова, лютий 2023 року. Фото: Суспільне Харків/Олександра Новосел
З Вірою приїхав її односелець Валерій Мальцев. Його будинок цілий, однак через постійні обстріли та відсутність світла у селищі чоловік разом з літньою мамою вирішив залишити свою домівку.
"Вночі не так, а вдень стріляють здорово. Не всю, але сильно Дворічну побило. Там нема чого робити. Вже немає нічого: ані світла, ані газу, нічого немає. Думали, може все налагодиться, а тоді вже терпіти нікуди", — говорить Мальцев.
Валерія Мальцева евакуювали з селища Дворічне до Харкова, лютий 2023 року. Фото: Суспільне Харків/Олександра Новосел
Евакуація до гуртожитку
Перед заселенням евакуйовані заповнюють анкети. Вони житимуть у кімнатах на дві-три людини. Людмила Вишневська евакуювалася з села Моначинівки Куп’янського району.
"Дуже шумно. І прильоти бувають. У Дворічній там наче трошки притихло, було тихо. А потім знову почалося. Почалися весь час постріли й прильоти. Бойових дій там немає, але все одно якось. І у льоху ми сиділи, це ще на початку, тому дуже страшно", — розповідає Вишневська.
Людмила Вишневська евакуювалася з села Моначинівки Куп’янського району, лютий 2023 року. Фото: Суспільне Харків
У гуртожитку почуває себе спокійніше.
"Багато виїхало, переважно з дітьми. Це теж такий фактор, який і нас підштовхнув. Тут спокійно й не чути, а то безперервно гуркіт стоїть, стріляють, звуки доволі сильні", — згадує Вишневська.
Мама Людмили була учасницею бойових дій під час Другої світової війни, служила в автомобільному батальйоні. Спогади про пережите супроводжували її усе життя.
"Ні, я ніколи не думала, що на нашу долю випади ще й така війна. Наша мама прожила 94 роки, але ці потрясіння, які вона перенесла під час війни: їй весь час снилося, що вона їде, а над нею літак летить і бомбить. Це все життя у неї такі сни були. Тепер я вже усвідомлюю, наскільки тоді було важко тим дівчатам на фронті, що вона все життя пам’ятала", — говорить Людмила.
"Не сидіть там, виїжджайте"
Останні два тижні у Куп’янському районі обстріли почастішали, зросла і кількість заявок на евакуацію, розповідає волонтер Ігор Клименко. Разом з командою вони відвідали населені пункти на лінії зіткнення: Дворічну, Моначинівку, Куп’янськ-Вузловий, Петропавлівку.
Про ризики проживання та евакуації в таких населених пунктах говорить волонтер Володимир Федотенко.
"Щоразу, коли приїжджаємо у Дворічну — все гірше і гірше, більше зруйнованих домівок, більше господарств спустошених. Сьогодні ми були, як наш провідник казав, десь за кілометр від лінії зіткнення. Символіка "Червоного Хреста" не дає жодних привілеїв, тобто по машині б’ють так само, якби ця машина була б без символіки", — каже Володимир.
Волонтери «Червоного Хреста» на Харківщині, лютий 2023 року. Фото: Суспільне Харків/Олександра Новосел
"Виїжджають люди, коли прилітає, на жаль. Сидять до останнього. Звертаюся, хто чує: будь ласка, не сидіть там, виїжджайте. Виїжджайте, поки у вас є можливість. Тому що не кожен день можна туди заїхати. Це небезпечно і для людей, і також для нас, тих хто евакуює людей. Немає ж зелених коридорів, ми їздимо на свій страх та ризик", — говорить Клименко.
Волонтер закликає не зволікати з рішенням виїжджати: "Господарство цього не варте. Життя одне, воно має продовжуватися".
