Найбільше "мертвих" населених пунктів — на прикордонні та біля лінії фронту.
За два роки війни кілька десятків сіл у Харківській області перетворилися на зруйновані пустки. У деяких з них активних бойових дій уже немає, але люди не поспішають повертатися через загрозу обстрілів та тотальні руйнування — у понад 30 селах не лишилось уцілілих будинків.
До повномасштабного вторгнення Уди були великим квітучим селом на кордоні. Тут була школа, поштове відділення, магазин, жило понад 1200 чоловік. Зараз Уди — випалена пустка. Така доля спіткала не одне село в Богодухівському, Харківському, Чугуївському й Ізюмському районах. Найбільше сіл-привидів — на Куп’янщині, де досі тривають активні бойові дії.
Буде світло — люди повернуться
Північ Харківської області потрапила в окупацію вже в перші години великої війни. До таких населених пунктів, як Козача Лопань, Стрілеча, Малі та Великі проходи від кордону — усього кілька кілометрів. Знелюднення почалося ще за часів окупації — тоді можна було виїхати лише через Росію, в іншому напрямку окупанти не випускали. Деякі населені пункти звільнили вже навесні 2022-го, на кордон ЗСУ вийшли у вересні під час Харківського контрнаступу, але довгоочікуване звільнення не стало порятунком для жителів північних сіл. Росіяни почали стирати села з лиця землі артилерією та авіабомбами. Ось тоді, з весни 2022 року люди почали масово залишати свої домівки — та й від самих будинків мало що лишалося.
За даними «Українського інституту національної пам’яті», у Харківському районі 11 сіл зруйновані на 80-100% — це значить, що цілих будинків не лишилося. Таке, наприклад, село Дементіївка, що знаходиться всього за п’ять кілометрів від російського кордону. Тут ішли найзапекліші бої весни 2022-го року — українській армії довелося звільняти село двічі, 18 травня окупантам вдалося відбити його, а остаточно вигнали росіян вже під час вересневої офензиви. З того часу село пустує. Тут і до війни було лише 35 місцевих жителів, але приїздило багато дачників. Зараз немає нікого. Єдина жителька Дементіївки Віра Чернуха, що приїздила влітку, зимувати поїхала в Харків.
Єдина жителька Дементіївки. Фото: Сергій Козлов/ KharkovNEWS.info
«У нашій громаді зараз немає людей в Питомнику і Дементіївці. У Дубівку, Цупівку, Малі та Великі Проходи люди повернулися, коли відновили електропостачання та газопостачання. Люди повертаються після відновлення комунікацій», — розповів KharkovNEWS.info голова Дергачівської громади В’ячеслав Задоренко.
У сусідній Липецькій громаді немає жителів у Зеленому, але є такі населені пункти на прикордонні, де лишається всього по кілька мешканців — до десяти. Наприклад, у Стрілечій до великої війни було понад 1600 чоловік, а зараз із десяток. За даними Липецької адміністрації, усього по кілька мешканців у Мороховці, Борисівці, Перемозі та Красному, але встановити точну кількість іноді важко, бо люди то від’їжджають — перезимувати або після посилення обстрілів, то повертаються знову.
Кам’янка оживає
Станом на лютий 2024 року повністю безлюдних населених пунктів у Харківській області менше, ніж рік тому. У тих районах, де немає активних наземних бойових дій, потроху відновлюється життя у зруйнованих селах. Село Кам’янка поблизу Ізюма було окупованим пів року: з кінця березня 2022 року до вересня. Перш ніж захопити село, окупанти майже повністю його спалили. цілих будинків там немає й досі, але лишилось кілька цілих сараїв та літніх кухонь, у яких живуть приблизно 50 місцевих жителів, і ще два десятки регулярно приїздять з Ізюму, аби наводити лад на подвір’ї.
Одна з таких — Олена Олексенко. У червні 2022 року вони чудом вирвалися з окупації разом з чоловіком і дітьми, проїхали через Печенізьку дамбу, коли офіцер, що слідкував за тим, аби чоловіків не пропускали, на хвильку відвернувся. А вже 1 грудня 2022 року повернулися — майже додому.
«У будинок було пряме влучання, він зруйнований, залишилась кухня і коридор, тому живемо в Ізюмі, а в Кам’янку їздимо як на дачу. Подали на єВідновлення, заявка вже на розгляді. Ми город самі собі розмінували, знайшли пів відра «пелюсток», віднесли їх на вигін, визвали саперів і вони їх підірвали. Але що там в кущах, ніхто не знає. Ходити можна тільки там, де видно під ногами», — розповідає Олена KharkovNEWS.info.
Кам’янка досі сильно замінована. Фото: Дмитро Кузубов
Люди, що постійно живуть у Кам’янці, поремонтували літні кухні OSB-плитами, які їм привезли волонтери, електрику дають волонтерські ж генератори, ними качають воду зі скважин. У таких важких умовах, за словами Олени Олексенко, живуть навіть четверо дітей, двоє старших — школярі, щодня їх возять в Ізюм, аби вони мали змогу вчитися онлайн. Зараз в райцентр можна доїхати не лише на власній автівці, ходять автобуси. Туди ж, в Ізюм, їздять і за продуктами, бо магазину в селі немає, раз на тиждень привозять гуманітарний хліб. Люди й тут чекають на електрику — тоді, кажуть, повернеться більше місцевих відновлювати свої домівки. Обіцяли дати світло не раніше червня — територія досі сильно замінована.
Усього в Ізюмському районі є 14 сіл, де майже немає людей, всі вони в Оскільській громаді, були на лінії фронту. Зараз міграційні процеси призупинилися — люди не виїжджають і не повертаються.
«Міграційні процеси стоять на місці. Якщо в Борівській громаді немає активних обстрілів, то ситуація по населенню стабільна», — повідомив голова Ізюмської РВА Степан Масельський.
На лінії вогню
У Вовчанській громаді та в Куп’янському районі люди виїжджають не через відсутність електрики — щодня села та міста обстрілюють з артилерії, мінометів та закидають керованими авіабомбами. У Вовчанській громаді до повномасштабної війни жили майже 37 000 чоловік, а зараз лишилось всього 11, і з кожним днем — усе менше.
«Люди продовжують виїжджати», — повідомив KharkovNEWS.info начальник Вовчанської міської військової адміністрації Тамаз Гамбарашвілі. За його словами, повністю безлюдні зараз чотири села — Плетенівка, Іванівка, Захарівка та Василівка.
Найтяжча ситуація — у Куп’янському районі, по якому зараз проходить одна з найгарячіших ліній фронту. Та, попри це, навіть там не так і багато повністю пустих сіл. Наприклад, із Синьківки останні жителі виїхали у жовтні минулого року — та й то, коли там не залишилось жодної цілої хати.
У Куп’янському районі люди живуть навіть на лінії вогню. Фото: Сергій Козлов/ KharkovNEWS.info
«Здебільшого люди виїжджають з громад на лівому березі річки Оскіл, дітей там немає, але там залишається до 7 тисяч місцевих мешканців. Зараз ми оголосили евакуацію вже по правому берегу річки Оскіл, у Кіндрашівській і Курилівській громадах. Синьківка, Табаївка, Крохмальне і ті населені пункти, що поблизу знаходяться — там місцевих жителів немає, вони давно повиїжджали. Є у нас населений пункт Кислівка, де тримають позиції наші хлопці, там, на жаль, 16 мешканців залишаються. Це фактично лінія фронту, але люди не мають жодного бажання виїжджати, не зважаючи на ті заклики, які ми півтора роки до них доносимо — але не виходить нічого», — розповів голова Куп’янської РВА в ефірі «Прямого».
Майже на привид перетворилася Дворічна — колишній райцентр, де було більше 3500 мешканців. Зараз без світла, зв’язку та комунікацій в селищі виживають близько 80 чоловік.
КОНКРЕТНО
Населені пункти Харківської області, зруйновані Росією на 60-100%:
Богодухівський район:
1. с. Уди 80-100%
2. с. Червона Зоря 80-100%
3. с. Окіп 80-100%
4. с. Карасівка 60-80%
5. с. Світличне 60-80%
6. с. Калинове 60-80%
7. с. Чорноглазівка 60-80%
Куп’янський район:
8. селище Дворічна 80-100%
9. с. Гряниківка 80-100%
10. с. Кам’янка 80-100%
11. с. Бологівка 80-100%
12. с. Тополя 60-80%
13. с. Дворічанське 60-80%
14. с. Амбарне 60-80%
15. місто Куп’янськ 60-80%
16. селище Ківшарівка 60-80%
17. селище Куп’янськ-Вузловий 60-80%
Ізюмський район
18. с. Дібрівне 80-100%
19. с. Новодмитрівка 80-100%
20. с. Кам’янка 80-100%
21. с. Бражківка 80-100%
22. с. Довгеньке 80-100%
23. с. Донецьке 80-100%
24. с. Заводи 80-100%
25. с. Копанки 80-100%
26. с. Мала Комишуваха 80-100%
27. с. Пасіка 80-100%
28. с. Сулигівка 80-100%
29. с. Топольське 80-100%
30. с. Вірнопілля 80-100%
31. с. Дмитрівка 80-100%
32. с. Карнаухівка 80-100%
33. с. Придонецьке 60-80%
34. с. Сніжківка 60-80%
35. с. Студенок 60-80%
Харківський район
36. селище Прудянка 80-100%
37. с. Гранів 80-100%
38. с. Цупівка 80-100%
39. с. Ветеренарне 80-100%
40. с. Шевченка 80-100%
41. с. Дементіївка 80-100%
42. с. Питомнік 80-100%
43. с. Нове 80-100%
44. селище Мале Веселе 80-100%
45. с. Перемога 80-100%
46. с. Зелене 80-100%
47. с. Руські Тишки 60-80%
48. с. Вільхівка 60-80%
49. с. Токарівка 60-80%
50. с. Гоптівка 60-80%
51. с.Великі Проходи 60-80%
52. с. Кочубеївка 60-80%
53. с. Шопине 60-80%
54. с. Алісівка 60-80%
55. с.Кудіївка 60-80%
56. с. Висока Яруга 60-80%
57. с. Нескучне 60-80%
58. с. Тернова 60-80%
59. с. Стрілеча 60-80%
Чугуївський район
60. с. Ртищевка 80-100%
61. с. Шестакове 60-80%
62. селище Старий Салтів 60-80%
63. с. Гракове 60-80%.
Дані: Марія Тахтаулова, начальниця Північно-Східного міжрегіонального відділу Українського інституту національної пам’яті.
Автор: Олена Павленко
