За інформацією: Суспільне Харків.
Олену з доньками евакуюють з Івашків Золочівської громади, 23 квітня 2024 року. Суспільне Харків
Олену разом з доньками 11 і 16 років евакуювали з Івашків — це село розташоване на самому кордоні. Троє дітей Олени, яким понад 18 років, залишилися у селі. Жінка каже, якби не примусова евакуація — не виїжджала б.
"Вони ж зробили червону зону, якби не червона зона, я б нікуди б не поїхала. Ми чуємо прильоти й чуємо, куди воно летить, ми ховаємось. А там далі, не знаю. Там тільки чути, як прилітає. Ну, зараз на Харків, а тоді на Золочів, щоб я могла приїжджати город досадить. Дуже важко, у мене там господарство лишилося, собаки", — говорить жінка.
Оксана з 12-річним сином евакуювалися з прикордонних Івашків, 23 квітня 2024 року. Суспільне Харків
Серед евакуйованих — Оксана з 12-річним сином: виїжджати планували, але відкладали до останнього.
"Завжди думали (евакуюватися — ред.), потім трішки заспокоїться — знову (сидимо — ред.), близько впаде — знову їдемо, потім сидимо, зв’язку немає — їдемо, зв’язок з’явився — сидимо. Хотілося б тимчасово виїхати — і повернутися додому", — каже Оксана.
З собою родина взяла ноутбук та книжки: "Це все тепер наш дім". Сім'я житиме у друзів у Харкові.
Евакуація з Івашків Золочівської громади, 23 квітня 2024 року. Суспільне Харків
24 квітня з Івашків евакуювали 15 дітей — це 9 сімей, повідомив начальник військової обладміністрації Олег Синєгубов. Більше дітей в Івашках немає.
Тетяна разом з чоловіком та сином евакуюється з прикордонних Липців, 24 квітня 2024 року. Суспільне Харків/Олександр Ставицький
Тетяна разом з чоловіком та сином евакуюється з прикордонних Липців. В під’їзді, де вона жила, залишилася одна жінка: решта через постійні обстріли виїхали.
"Ну, оці вибухи, це просто… За два дні вже немає сил, нерви не в порядку, уже все не в порядку, вся трусишся", — розповідає Тетяна.
Командир евакуаційного загону Товариства Червоного Хреста Ігор Клименко, 23 квітня 2024 року. Суспільне Харків
За словами командира евакуаційного загону Товариства Червоного Хреста Ігоря Клименка, цей виїзд минув без обстрілів — що рідкість для прикордоння.
Волонтери неодноразово потрапляли під російські удари, найважче під час евакуації — заїхати й виїхати з населеного пункту.
Евакуація на Харківщині, 24 квітня 2024 року. Суспільне Харків/Олександр Ставицький
"Від нас нічого не залежить, на жаль. Коли обстріл, стараємося реагувати. Є інформація, звідки й що береться, але не завжди можна зреагувати, по-різному буває", — говорить Клименко.
Діти повинні жити спокійно, не чути цього всього жаху, тому що Харків теж потерпає від обстрілів, але це ракетні обстріли, а сюди дістає все: міномети 120, артилерія, РСЗВ, дістає все. Прилітає не один раз на день, не два, не три. Це небезпечно, і я згоден повністю, що дітям потрібно виїжджати.
"У Дворічній ми працювали 2022-2023 рік. Ми були — люди не хотіли виїжджати, ми приїхали (знову — ред.), а хати й людей вже не було, на жаль, в живих — вони загинули. Прямий приліт був у хату, загинули мати, батько і син", — згадує історію однієї з загиблих родин Ігор Клименко.
Евакуація на Харківщині, 24 квітня 2024 року. Суспільне Харків/Олександр Ставицький
За даними Харківської військової обладміністрації, з початку цього року до більш безпечних районів області переїхали понад 500 людей. Евакуйованим надають фінансову та гуманітарну підтримку, а за потреби — безплатне тимчасове житло.
Евакуація на Харківщині, 24 квітня 2024 року. Суспільне Харків/Олександр Ставицький
Читати ще
Читати ще «Тато, я тебе люблю». Один день з життя евакуаційного каравану, що вивозить дітей з Куп’янщини
