Сімейна лікарка із Вовчанська Ксенія М. та начальниця відділу у справах депортованих департаменту кризового реагування Мінреінтеграції Наталія Ємець розповіли “ZN”, як вдалося повернути в Україну найбільшу групу дітей, яких вивезли з Харківщини просто перед деокупацією.
Ксенія їздила минулої осені визволяти з чіпких лап “освободителей” свого сина-підлітка. Жінка відправила його в сумно відомий зараз дитячий табір “Медвежонок” у Геленджику, сподіваючись слідом виїхати з маленькою дочкою та всім разом бігти через РФ до Європи. Подібним чином виходили з ситуації багато жителів окупованих територій, для яких шлях до України був закритий.
Сімейна лікарка з Вовчанська розповіла: її чоловік у перші ж дні вторгнення встиг виїхати з міста до Харкова, де пішов у військкомат і вступив до лав ЗСУ. Вона залишилася, вважаючи, що це її обов’язок як медика та керівника первинної медико-санітарної допомоги Вовчанської міськради. Залишились і діти – їх у перший день повномасштабної війни вивезли до села під Вовчанськом, де, здавалося, буде “тихо”.
“У нас іще не було розуміння, що таке окупація. Ми гадали, що це швидко скінчиться, намагалися тримати зв’язок”, – сказала Ксенія.
Вона продовжувала працювати – НСЗУ справно перераховувала зарплати медикам на окупованих територіях. “На гачок” до окупантів Ксенія потрапила при спробі доставити до Вовчанська вакцини для дітей – їх мали “обхідними шляхами” привезти з Харкова.
“Про це й про те, що мій чоловік — військовий, якось дізналися росіяни. Почалися погрози. Я зрозуміла: треба виїжджати. Зібрала речі, сказала співробітникам, аби не думали, що я їх кинула, й не турбувалися: договір із НСЗУ — до кінця року, зарплатня їм нараховуватиметься на картки. Але хтось доніс. До мене прийшли просто в кабінет і заарештували на очах у співробітників, відібрали паспорт і телефон. Спочатку погрожували тюрмою, проте потім відпустили: “Працюй, але прізвище твоє — на всіх блокпостах. Ти звідси нікуди не виїдеш. Ми знаємо, що в тебе — маленька донька й дорослий син. Знаємо, що вони — у твоїх батьків, і адресу теж знаємо“, – переказала бесіду з окупантами сімейна лікарка.
Коли ж місцевим запропонували оздоровлення в Геленджику: табір – для підлітків та санаторій – для мам із маленькими дітьми – Ксенія вирішила, що це вихід: вибратися під цим приводом до РФ, а звідти вже тікати “в цивілізацію”. Однак у результаті вийшло так, що її сина до дитячого табору “Медвежонок” відправили, а вона з дочкою виїхати за ним не встигла – Вовчанськ звільнили ЗСУ.
