Діти вперше сіли за парти у класах підземки.
Четвертого вересня у Харкові, єдиному українському місті, діти сіли за парти у «підземних класах». У місті намагаються таким чином утримати першачків, аби їхні батьки не виїжджали.
Такого досвіду не мало жодне місто України. У перші тижні повномасштабного вторгнення підземка стала прихистком для тисяч харківських родин, тепер — єдиною можливістю для офлайн-навчання тисячі школярів. Саме стільки батьків зголосилися віддати дітей до метрошколи.
Сміливі батьки й учителі
Гамір, сміх, фруктовий сік, м’які іграшки на партах, блоки Lego duplo — звичайна перерва учнів у будь-якій українській школі. Для першачків харківського ліцею №5, яких уперше привели до метро, усе відбувається уперше і природньо. Ось учителька Олена Василівна бере дзвоника до рук і «гукає» на третій, останній на сьогодні урок. Усі її діти красиво одягнені, це не шкільна форма, але святкові сорочки, метелики у хлопців, стрічки у дівчаток. У кожного учня— бейджик із іменем для швидшого знайомства, а на зворотньому боці — імена учителя, тьютора і їхні контактні телефони (на випадок, якщо загубляться).
«Я розумію, що ми уже всі потомилися, але ми вже «дорослі», давайте трохи зберемося і помалюємо», — так перша учителька намагається забрати до купки своїх першаків.
Їх у її першому метро-класі аж 24. Досвідчений педагог швидко повертає до себе увагу шестирічок. Тьютор, її помічник, роздає кожному учню на парту розмальовку. Діти мають олівчиками «заповнити» рюкзачок. Хтось малює шкільне приладдя, а хтось — український тризуб. Ось хлопчик виводить охайно олівцем на аркуші «Ми з України», і вчителька радіє: рука в дитини уже поставлена, він вміє писати.
Урок у підземці. Фото: KharkovNEWS.info.
У цьому першому навчаються двоє п’ятирічних братів-двійнят. Їхні батьки не виїжджали з міста, живуть поруч, тому захотіли, аби Лев і Марк ходили до школи в метро. Хлопці любили відвідувати дитячий садочок, але востаннє були там 23 лютого 2022 року.
«Хлопцям скоро виповниться по шість років. Нам створили гарні умови, я не хвилююся за них під час уроків. Ми поруч живемо, нам зручно. З вечора передивилися рюкзаки, малювали, відповідально, з радістю пішли у перший клас», — розповідає мама двійнят Яна Калиновська.
Директорка п’ятого ліцею стоїть поруч із кабінетом. Вона хвилюється за перший день у метро, але у своїх педагогах упевнена і сподівається, що наступний навчальний рік розпочнеться у класах ліцею.
«Я в захваті. Для мене це дуже зворушливо. Ми завжди чекаємо дітей в школі, але безпекова ситуація не дозволяє. Тепер ми раді, що діти можуть навчатися не тільки через екран. Приблизно третина дітей виїхала, але вони хочуть повернутися. Освітні втрати є, звичайно, але ми все надолужимо. Це супер-ідея, дякую за цю можливість. І від батьків хочу передати подяку. Ми жодну дитину не вмовляли. Я схиляю голову перед учителями. Вони можуть працювати у будь-яких умовах», — сказала керівниця навчального закладу.
Без жодної сльозинки
У сусідньому першому класі руханка. Діти стоять поміж парт, дивляться то на учительку, то на екран, де лунає жвава мелодія, повторюють рухи. По їхніх обличчях не сказати, що першачки втомилися до третього уроку. Здається, хтось уже знайшов собі приятелів, дівчатка одна одній показують наліпки, які в кінці робочого дня роздає у якості винагороди учитель. А Данило позує зі своїм першим документом, посвідченням першачка. Сьогодні він власноруч його розмалював і понесе додому, показувати батькам. Він обережно складає його до наплічника — так, ніби усе це відбувається за звичайних умов у звичайній харківській школі.
Мабуть, найбільше незвично учителям, які погодилися працювати у метро-школі. Чиновники від мерії запевняють, що усі педагоги зголосилися самі.
«Учителі тут найкращі, ті, хто бажали. Сміливі, розумні, творчі. Їх ніхто не примушував», — говорить директорка департаменту освіти Харківської міської ради Ольга Деменко.
Учитель першої зміни, відпрацювавши, залишить кабінет у підзмеці своєму колезі з другої зміни. Робоче місце у педагогів маленьке, на столі, як завжди першого вересня, квіти. Під рукою немає звичних дидактичних матеріалів: їх просто нікуди складати, класи у метро дуже маленькі. Але головне, кажуть педагоги, що на них знову дивляться дитячі оченята — не через екран. Потихеньку учителі обіймають малечу, коли хочуть підбадьорити або сказати тепло слово. Так було під час навчання до повномасштабної війни.
«Нічим не відрізняється навчання у метро. Я бачу дітей, їхні очі. Вони себе відчувають, як риби у воді. Розкуті, питають усе, що хочуть. Діти уже роззнайомилися, жодної сльозинки у нас не було. Вони мені уже наче рідні», — говорить учителька першачків Олена Василівна.
В інших класах сьогодні знайомилися, повторювали плоскі геометричні фігури, числа першого десятка, роздивлялися національні символи України. Усі класи у метро навчаються за програмою Нової української школи. У кабінетах, які швидко готували для навчання, зі стін дивляться корифеї української літератури: Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка.
«Ми сьогодні вчили фігури. А ще дружили, а ще нас годували бургерами!», — говорить, аж вигукує, першачок Давид.
І дійсно, на багатьох партах залишилися однакові картонні ланч-бокси, у яких був бургер. Але не такий, як у закладах швидкого харчування, а більш дитяча версія. На великій перерві діти встигли «підкріпитися», а на малій прилипали до вікон, що виходять на платформу станції. У супроводі вчительки першачки зустрічали і проводжали поглядом потяги. До речі, у класах дискомфорту від метрополітену немає: ні шуму від поїздів, ні вібрації.
По закінченню трьох уроків — це максимум для шестрічок — діти збираються у зоні відпочинку. Вона дуже маленька у порівнянні зі звичною шкільною. Тут 10-хвилинку проводить психолог. Її завдання — дізнатися, чи все пройшло легко. Після цього діти шикуються ы беруться за руки. Їхній перший навчальний день завершений.
Із переходу дітей виводять, минаючи станції метро «Університет». Буквально «на порозі» деяких дітей зустрічають батьки, інших метро-школярів чекають автобуси. Вони їх довезуть до рідної школи, а завтра знову заберуть о 08:30, як у звичайнісінькому шкільному житті.
ЩО ПЕРЕДУВАЛО ІДЕЇ МЕТРОШКОЛИ
На початку літа у Харкові заговорили про поновлення навчання у змішаному форматі. У школах проводили опитування серед батьків щодо повернення у класи. У міськраді планували вивести дітей у школи, які обладнані примітивними укриттями. Але Рада оборони Харківщини дозволила розпочинати навчальний процес тільки у школах, де є сховища за нормами ДБН. У жодній харківській школі такого немає.
У середині липня Харківський міський голова Ігор Терехов сказав, що розглядає можливість навчання дітей молодшої школи у метрополітені. У серпні опитування щодо метро проводили у багатьох школах, але є такі, де подібних питань не задавали. Урешті в 61 клас для навчання у метро набрали понад 1000 дітей. Більшість, 23 класи, — це першачки. Уже першого вересня сформувався невеликий 11-й клас, який навчається на станції метро «Перемога». Формування класів триває, адже в метрополітені ще є кілька приміщень, де можуть розмістити класи.
