За підтримку бійців ЗСУ подякував волонтерам БФ «Щоденники війни» командувач оперативного угруповання військ «Харків». Про те, як виникла ідея відкрити експозиції знищеної ворожої техніки, як вони стали більшим, ніж просто виставки просто неба, про складнощі та біль, пов’язані з цією роботою, – у репортажі кореспондента МГ «Об’єктив».
Спочатку була ідея створення експозиції розбитої російської техніки у Харкові. Вона з’явилася після того, як Олександр Добробаба і Богдан Гузь побачили велику кількість знищеного ворожого залізяччя в передмісті Харкова.
Богдан Гузь, співзасновник БФ «Щоденники війни»
Позаду мене знаходиться танк Т-80. Це перший танк, підбитий у Харкові на перехресті окружна-Циркуни. О 12:00 туди зайшла російська група, яка зайняла перехрестя. З ними разом був цей танк, був МТ-ЛБ. Вони були знищені, підбиті. Перший знищений під Харковом танк Т-80. Найімовірніше, разом з екіпажем. Тому що в той момент росіяни перебували всередині техніки. Вони всього боялися. Вони ще окопів не накопали з укріпленнями, куди ховатися.
Одразу ж з’ясувалося, що від спаленої техніки армії рф є не тільки психологічна, але і практична користь. Вцілілі деталі можуть служити техніці ЗСУ.
Олександр Добробаба, співзасновник БФ «Щоденники війни»
Спочатку це була як виставка. Спочатку я не розумів, наскільки потрібні запчастини нашій армії. Бо цій техніці по 50 років. І заводи, які розробляли, які виробляли запчастини на цю техніку – вже закриті. І коли ми привезли перші експонати, до нас почали приїздити військові з різних частин, з різних бригад. 92-га, 93-тя, третя танкова, зенітно-ракетні війська і багато-багато інших. І я побачив, що їм потрібні ці деталі. Бо їх просто ніде взяти. І мене це ще більш надихнуло. Я почав робити ще більше, я почав ще частіше виїжджати в поля, забирати орківську техніку. Привозити на наші локації.
Загалом волонтери безкоштовно передали військовим запчастин на понад 2 мільйони гривень.
позивний «Редактор», представник оперативного угруповання військ «Харків»
Це дуже важливо. Розумієте, що таке війна. Техніка довго не живе. Підвергається ризикам. І дуже добре, коли швидко можна цю техніку поставити знову у стрій. Яка знову буде нищити ворогів. Дуже багато трофейної техніки. Як жартують, що перший, хто у нас над ленд-лізом працює – це наш ворог. Який кидає, залишає свою техніку. Звісно, що наші використовують її, щоб бити того ворога.
Військові приходять на виставки знищеної російської техніки, як на склад. Шукати запчастини, необхідні для ремонту техніки ЗСУ.
Богдан Гузь, співзасновник БФ «Щоденники війни»
Приїжджають там якусь запчастину взяти. Один із харківських підрозділів ТрО забрав ось цю пластину. Попереду у танка знаходяться бивні або ножі їх ще називають. Вони для розмінування мінних полів. Ось їх теж хоче кілька різних підрозділів забрати. Або хочуть створити танк саперний, для того, щоб їздити розміновувати поля. Для сільгосппідприємств, для українців. Тут теж ось виникає конкурентне питання, кому вони потрібніші.
Шукати, знаходити та доставляти експонати виставки – небезпечно й важко.
Олександр Добробаба, співзасновник БФ «Щоденники війни»
Складнощів дуже багато, тому що ми приїжджаємо туди, куди не приїжджають навіть військові. Ми приїжджаємо, розміновуємо поля. Після того як ми розміновуємо поля, ми дивимось, яка нам потрібна техніка. Після дощів, після того, як там проїхали танки, там дуже великі колії і дуже важко забирати цю техніку.
позивний «Редактор», представник оперативного угруповання військ «Харків»
Це небезпечно для життя. У цій команді працює волонтер. І кілька тижнів тому вони поїхали вилучати техніку підбиту. І хоч місцевість ту завчасно обстежували сапери, але так виявилося, що один небезпечний предмет і людина, на жаль, отримала мінно-вибухову травму.
Йдеться про Сергія Веприцького. Чоловік у штабі оборони Харкова з 24 лютого 2022 року. За три дні після початку повномасштабного вторгнення, 27 лютого, російська ДРГ прорвалася до району ТРЦ «Нікольський». Тероборонівці, які пізніше стали бійцями спецпідрозділу «Kraken», вступили в бій. Сергій був поранений і пережив декілька операцій. Ще не до кінця оговтавшись, знов пішов допомагати армії.
Богдан Гузь, співзасновник БФ «Щоденники війни»
Допомагаючи нам, входячи в нашу команду, стався з ним такий випадок. Він втратив частину ноги. Він виявився дуже сильною людиною, яка зуміла собі вколоти знеболювальне. Він зумів собі перетягнути обидві ноги турнікетами. І командував Саші Добробабі, куди його везти. У яку лікарню, до яких лікарів. Не знаю, чи керував він своїми операціями на операційному столі, але це мегасильна людина.
Сергій Веприцький знову мріє про роботу і допомогу ЗСУ.
Олександр Добробаба, співзасновник БФ «Щоденники війни»
Мій напарник, який зі мною працював з першого дня нашого фонду. Зараз ми йому допомагаємо. Йому відірвало ногу, але ми допоможемо. Ми знайдемо і протези, ми все зробимо. Все буде добре. І він рветься далі допомагати. І він каже: буквально ще місяць і ми їдемо далі. Ось бувають і такі ситуації. Але, ну це війна. Ми робимо дуже тяжку, дуже небезпечну роботу і таке буває, таке стається.
На даний час у благодійного фонду – дві експозиції просто неба. Одна на в’їзді до Харкова із Києва, друга – на виїзді з Харкова в бік Чугуєва. Для харків’ян виставки як заспокійливе. Як наочне підтвердження справедливості.
Богдан Гузь, співзасновник БФ «Щоденники війни»
Хочеться звернутися до дітей. До їхніх батьків, щоб батьки сказали дітям: “Будь ласка, діти, перестаньте бити манекени”. Вони підходять до манекенів і б’ють їх руками, ногами. Підходиш, кажеш дитині: “Навіщо ти б’єш манекен?” Вона відповідає: “Я хочу вдарити російського солдата за те, що він окупант. За те що він вторгся в Україну”. Така злість у дітей, що треба ставити манекени, які можна бити.
За підтримку бійців ЗСУ та ТрО команді благодійного фонду «Щоденники війни» подякував командувач оперативного угруповання військ «Харків».
позивний «Редактор», представник оперативного угруповання військ «Харків»
У той час, коли, чого гріха таїти, є люди, які вболівають за перебігом подій, сидячи на дивані. Які забули, що таке донатити на армію або взагалі не знають, що таке донати. На щастя, є такі люди, які навпаки всі свої сили направляють у те русло, щоб допомагати Збройним силам України.
