У зв’язку з повномасштабним вторгненням РФ 56% бізнесу Харківщини релоковано, 30% підприємців зараз розмірковують над поверненням, 12% – вирішили не повертатися. Про це президент “Асоціації приватних роботодавців” Олександр Чумак повідомив у коментарі МГ “Об’єктив”.
Також він розповів, чому підприємці регіону не можуть отримувати гранти та кредити за державними програмами, чи готові йти в область міжнародні інвестори, а також про те, чи можуть представники мікро- та малого бізнесу бронювати своїх працівників від мобілізації.
“У Харківській області не працюють державні програми фінансування”
– Які зараз глобальні проблеми у харківського бізнесу? І скільки у відсотках, можливо, повернулося підприємців до Харкова?
– Якщо брати нашу організацію, то в нас релокованих 56% бізнесу. 20% з них приймають рішення щодо подальшого вибору локації або повернення. І 12% вже прийняли рішення не повертатись. Головна проблема відновлення діяльності – це наявність коштів для того, щоб це зробити. На жаль, у Харківській області не працюють державні програми фінансування. Грантові та кредитування “5-7-9%”. Це пов’язано з тим, що область внесена в перелік регіонів, де ведуться бойові дії. Ці кошти недоступні бізнесу, тому ми маємо фактично примусову релокацію. У нас є випадки, коли, наприклад, бізнес виїжджав у Полтаву для того, щоб ці гроші отримати. Тому вони подавали там заявку, для цього переводили свою податкову адресу. Тобто ми також втрачаємо бізнес через це.
– Чи є така статистика, скільки підприємців постраждало від ракетних ударів та інших обстрілів? Тобто “прилетіло” до будівлі, офісу, кафе?
– Якщо брати мікро- та малий бізнес, наших членів, це незначний відсоток. Це насамперед ті, хто мав орендовані приміщення. Тому ми оцінюємо десь у 12-15%. Вони або змогли переїхати до інших приміщень, або була якась інша локація, де вони продовжують свою діяльність.
– Якщо дивитися у найближче майбутнє, як ви вважаєте, скільки підприємців повернуться до Харкова?
– Ми оцінюємо цифру до 30%. Це з тим, що в більшості підприємців тут залишилися клієнти. Або замовлення або точки, які вони використовують для продажу своїх послуг або товарів. Чи перукарні, чи фітнес-центри, велнес-центри. Їм дуже важливо сюди повернутись, тому що значна частина клієнтів саме тут знаходиться. Але, на жаль, вони ухвалюють це рішення щодо зовнішніх умов. Це дуже важлива і дуже важлива наявність регіональної стратегії розвитку економіки надалі. Для того, щоб бізнес розумів, де саме він може працювати, в якій ніші, де будуть його клієнти і якою часткою ланцюга доданої вартості він буде.
– 30% повернуться від тих, хто виїхав, так?
– Так.
– А 12% підприємців, які вирішили не повертатися. Які це сфери?
– Це послуги, торгівля, переробка продуктів харчування. Послуги індивідуальні чи для компаній.
– Тобто вони вже перенесли свої потужності до інших регіонів?
– Перенесли потужності, магазини, виробництва до інших регіонів. Або ми маємо приклади, коли виїхали до Європи.
– Здебільшого в які регіони України?
– Це захід. Рівненська, Луцька, Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська, Чернівецька області. Дещо є центр. Це Кіровоградська, Кропивницький. Київська область. Є Закарпаття. Небагато, але є. Якщо брати країни, то це Польща, Німеччина, Італія.
Підприємці просять виключити Харків та частину області з переліку територій, де ведуться бойові дії
– Тобто харківські підприємці виступають із ініціативою, щоб державні програми працювали в регіоні, де ведуться бойові дії? Що для цього потрібно? Законодавчі якісь рішення?
– Ми з жовтня-місяця намагаємось ініціювати внесення змін в перелік, який складає Міністерство з питань реінтеграції, для того, щоб виключити частину області, тому що ми розуміємо, що прикордонні громади навряд чи виключать, які знаходяться дуже близько до фронту, а також саме місто Харків. Тому що місто Харків – це основний економічний потенціал регіону. Для того, щоб бізнес міг отримувати ці кошти. У державній статистиці ми дивилися кількість підприємств, які отримують ці кошти – Харківської області та Харкова взагалі немає. Тобто ми навіть не входимо в десятку.
– А раніше як було?
– Раніше ми завжди посідали друге-третє місце в Україні щодо розвитку. А зараз нас немає у десятці.
“Якщо брати норми бронювання, то мікро- та малому бізнесу дуже важко їх виконати”
– Щодо броні для підприємців, для айтівців від мобілізації. Чи є вона зараз?
– Якщо брати норми бронювання, то мікро- і малому бізнесу дуже важко їх виконати. Там, якщо я не помиляюсь, із восьми критеріїв треба відповідати трьом. І, на жаль, ці три критерії, максимум два, які може витягнути мікробізнес. Якщо брати конкретно ФОПа, в якого немає найманих, він взагалі не підлягає бронюванню. Його ризик призову найбільший. Якщо це сімейне підприємство, де працюють по суті жінка й чоловік, то призов одного з них фактично вбиває мікробізнес і ми втрачаємо робоче місце для сім’ї та доходи для сім’ї. Це велика проблема. Розуміння того, що треба вирішувати проблеми комплектації ЗСУ дуже важливо, і як знайти золоту середину – це велика проблема, яка потребує також вирішення. Мати постійно боєздатну армію й армію підприємців, які формують податки, з яких ми реалізуємо всі програми соціально-економічного розвитку і саме підтримку ЗСУ.
– Тобто виходить, що малий бізнес взагалі не підлягає бронюванню? А середній, великий?
– Ми були на зустрічах щодо мобілізації. Ми розуміємо, що компанії, в яких є штатний розклад, тобто в яких є найманий персонал, це питання вирішувати набагато легше. Тому що вони розуміють, яку частину можуть забронювати. Є механізм, що дозволяє це зробити. Плюс є спеціалісти, які можуть правильно подати цю заяву. На жаль, у мікро- та малого бізнесу такої можливості немає. Тому він не може повністю використати цей інструмент.
