За інформацією: Суспільне Харків.
Учасники турніру з адаптивного великого тенісу у межах проєкту «Південний сет», Харків, 23 липня 2026 року. Дмитро Яріш
У Харкові завершився відбірковий етап всеукраїнського проєкту з адаптивного тенісу «Південний сет». Участь у ньому взяли 20 військових і ветеранів, більшість із яких уперше вийшли на тенісний корт.
Відбіркові турніри з адаптивного тенісу у межах проєкту вже відбулися у Києві та Харкові, далі тренувальні кемпи проведуть в Одесі та Львові, а восени представники чотирьох міст зустрінуться у фіналі в Одесі.
Як адаптивний спорт допомагає долати наслідки поранень і повертатися до активного життя, учасники та фізична терапевтка розповіли Суспільне Харків.
«Це змагання з собою, а не з кимось»
Вперше взяв участь у змаганні з тенісу і посів друге місце ветеран Олексій Нестеров, який нині живе в Дніпропетровській області, а родом з Донеччини.
Олексій пішов служити як доброволець у травні 2018 року, був у десантно-штурмових військах на різних посадах у різних штурмових бригадах, а у 2026 році демобілізувався, бо отримав інвалідність після поранення.
Олексій Нестеров на турнірі з адаптивного великого тенісу «Південний сет», Харків, 23 липня 2026 року. Дмитро Яріш
«Оформлюю виплати, пільги, беру участь у спортивних змаганнях. Я дістав множинні вогнепальні поранення шиї, правого плеча, підпахвинної ділянки справа. Рука терпне. Я раніше займався професійно легкою атлетикою та плаванням. Ось зараз, коли беру участь у змаганнях серед ветеранів, рука німіє, коли на неї є достатня така навантаженість або напруга», — розповів Олексій.
Олексій Нестеров розмовляє з учасником турніру з адаптивного великого тенісу «Південний сет», Харків, 23 липня 2026 року. Дмитро Яріш
Ветеран каже, що вперше з тенісом познайомився у 2010 році, проте обрав для себе настільний теніс, як швидший та зручніший, на його думку. На офіційному сайті проєкту побачив направлення на відбір, тому вирішив випробувати свої сили, говорить Олексій.
«Ще й побратими мені зателефонували. Кажуть: «Давай поїдемо разом». Вони служили зі мною, з Кривого Рогу. Отак і приїхав у Харків на змагання. Це було спілкування з такими ж, як я, які мали поранення, тому це підіймає дух як чоловіка. Спілкування з побратимами робить належний рівень психологічної адаптації, а також спортивної. Це не змагання між людьми, побратимами або військовослужбовцями різних бригад, це насамперед змагання з собою. Можеш ти вийти зі своєї групи в півфінал-фінал, але це змагання з собою, а не з кимось», — говорить ветеран.
Учасники харківського турніру з адаптивного великого тенісу у межах проєкту «Південний сет», 23 липня 2026 року. Дмитро Яріш
Теніс потребує значної фізичної підготовки. Тому я розумію, що людям з ампутацією нижніх кінцівок важко на протезі спортивному. Андрію, який був моїм напарником на змаганнях, було важко, тому ми підтримували один одного. Я думаю, цей адаптивний великий теніс буде розвиватися, тому що там інші правила змагань: один сет містить меншу кількість геймів для того, щоб сформувати фізичну активність.
Змагання з адаптивного великого тенісу у межах проєкту «Південний сет», Харків, 23 липня 2026 року. Дмитро Яріш
Я помітив на цьому відборі, що люди, яким було важко, все одно старалися, вони не показували, що їм важко, що їм може бути складно пересуватися на цих спортивних або на простих протезах. Вони нічого не показували, але при спілкуванні це було і так видно.
Ветерани на турнірі з адаптивного великого тенісу проєкту «Південний сет», Харків, 23 липня 2026 року. Дмитро Яріш
На думку ветерана, головним у подібних заходах є підтримка побратимів та психологічна адаптація.
«На першому місці — психологічна адаптація, тому що якщо чоловік або жінка не будуть підготовлені психологічно, то будь-який вид спорту не зможе на повному рівні підготувати психологічно. Фізично загартувати — так, але перший рівень — це психологія травми та поранення, це братерство, допомога між людьми, які перебувають на цьому тренуванні, змаганні або відборі. А на другому місці — це вже фізичне загартовування людини», — розповідає Олексій Нестеров.
Рівень підтримки побратимів, якщо навіть люди до цього моменту не знали один одного, дуже великий. Тому після подібних заходів створюються групи спілкування у WhatsApp або Telegram. Люди спілкуються, нагадують один одному про інші спортивні заходи в різних областях, налагоджують комунікацію.
Учасник турніру з адаптивного великого тенісу у межах проєкту «Південний сет», Харків, 23 липня 2026 року. Дмитро Яріш
«Такі заходи потрібні. Вони людей мотивують, заряджають»
Один з тих, кому турнір з тенісу дався непросто через ампутацію ноги, — харків’янин Микола Дворяцькіх. Ветеран воював біля Липців на півночі Харківщини, за 25 кілометрів від свого дому. У селі Глибокому у 2024 році дістав поранення, яке й призвело до ампутації.
Микола Дворяцькіх на турнірі з адаптивного великого тенісу «Південний сет», Харків, 23 липня 2026 року. Фото надав Микола Дворяцькіх
«Я виконував завдання і наступив на «пелюстку». Був там у складі штурмового батальйону на позиціях довго. Останній вихід був на 45 днів. Дістав поранення, а потім ще чотири дні чекав евакуацію, поки приїхали за мною. Допомогу мені надали, але там така локація, що швидко не виходить нічого зробити. Там поле велике, мабуть, три кілометри, і дістатися туди дуже важко. Тому лежав там чотири дні», — згадує Микола.
Микола Дворяцькіх на турнірі з адаптивного великого тенісу «Південний сет», Харків, 23 липня 2026 року. Дмитро Яріш
Потім вже вийшло, дочекались погоди — туману. Просто почалась гангрена за цей час, поки я там лежав. Привезли в Харків, а потім лікування проходив вже в Києві. Там була і реабілітація. Вже рік з протезом.
Микола Дворяцькіх сидить на стільці на турнірі з адаптивного великого тенісу «Південний сет», Харків, 23 липня 2026 року. Дмитро Яріш
У теніс Микола вперше зіграв на турнірі. Чоловік каже, займався раніше плаванням та велоспортом.
«Теніс — важкувата річ. Я три дні займався, а потім нога боліла. Ну, нелегко. Воно навіть здоровим людям нелегко там бігати. А коли з протезом цілий день, то це важкувато. Це з бігом можна порівняти, там самі ударні навантаження на ногу. Я зараз їжджу на велосипеді на роботу. Я живу на Північній Салтівці, а працюю в центрі. Щодня проїжджаю по 30 кілометрів на велосипеді. Мені, в принципі, комфортно», — розповідає ветеран.
Теніс теж сподобався, просто важкувато бігати. У настільний можу грати, там менше рухів. Після трьох днів активних тренувань мені потім три дні потрібно ще відновлюватися, лежати. А в цілому, такі заходи потрібні. Вони людей мотивують, заряджають. Люди розуміють, що не одні вони такі.
Турнір з адаптивного великого тенісу у межах проєкту «Південний сет», Харків, 23 липня 2026 року. Дмитро Яріш
«Відчуття, що я повноцінна частина суспільства, а не просто людина з інвалідністю»
Ветеран українсько-російської війни Максим Шункін приїхав на турнір з тенісу у Харків з Дніпра. Чоловік пішов на службу добровольцем 24 лютого 2022 року. Чотири місяці був на захисті дніпровського аеропорту на посаді снайпера, а далі воював як доброволець на Запорізькому та Донецькому напрямках.
Максим Шункін на турнірі з адаптивного великого тенісу «Південний сет», Харків, 23 липня 2026 року. Дмитро Яріш
«Просто приїжджав і допомагав безпосередньо вже на лінії вогню. А потім у 2023 році, оскільки я мав офіцерське звання, мені запропонували стати командиром взводу снайперів, і я пішов воювати вже безпосередньо до війська. На Запорізькому напрямку перебували в основному, а далі брав участь у контрнаступі», — згадує Максим.
Після контрнаступу дістав поранення, паралельно отримав бойову нагороду «Срібний хрест», продовжував службу. І десь через рік вже почали з’являтися наслідки після контузій, після багатьох різних травм і переломів. Близько року перебував на лікарняному у стаціонарах і за рішенням лікарської комісії був списаний, хоча дуже хотів служити.
Максим Шункін з напарником на турнірі з адаптивного великого тенісу «Південний сет», Харків, 23 липня 2026 року. Дмитро Яріш
Після закінчення військової служби Максим Шункін допомагає ветеранам, працює радником голови Дніпровської обласної ради з питань ветеранів та членів їхніх родин.
«В Дніпрі я сам особисто з підтримкою голови обласної ради організував тренування. Проходять у нас два рази на тиждень тренування для всіх охочих і для тих, хто бере участь в турнірах або в паралімпійських іграх. Я подав заявку на участь у Харкові, випадково побачив у Facebook, надіслав свою анкету і пройшло місяць-півтора — мене запросили. У цей час я тільки планував організувати це в Дніпрі. Сьогодні це вже працює активно щотижня, у нас вже формується своя команда», — розповідає ветеран.
Максим Шункін разом з напарником на турнірі в Харкові посіли третє місце. Чоловік каже, тренування далися йому легко, а от під час змагань було важко через травми, отримані на фронті.
«Були такі моменти, коли з’являлися ці симптоми, які у мене постійно: світлочутливість, головний біль, запаморочення. Я проходжу курс лікування постійно, я на препаратах, вони, в принципі, утримують плюс-мінус задовільно. У мене так сталося, що я грав у теніс правою рукою. Але через те, що у мене була травма під час війни, пов’язана з розривом м’язів плечового суглоба, я більше, ніж 15-20 хвилин, плюс якщо є подачі, грати не можу — у мене випадає суглоб із м’язової сумки. Тому я почав грати лівою рукою», — розповідає ветеран.
А лівою рукою — у мене травмовані кістки, руки травмовані й відрізані сухожилля четвертої фаланги. І у мене, виходить, працюють тільки три пальці. Для мене було важко навіть фіксувати кисть, бо навіть середній м’яч побратима був важкий для прийняття. Але все одно мені сподобалося, що ми потренувалися і відпрацювали.
Ветерани на турнірі з адаптивного великого тенісу у межах проєкту «Південний сет», Харків, 23 липня 2026 року. Дмитро Яріш
«Теніс відновлює мʼязи, яким задачу надає мозок. Це координація, яка особливо потрібна людям з травмами голови та ніг. Під час удару працюють вирахування польоту мʼяча, відчуття сили удару, дихання та кроки. Мені особисто теніс надає гарний настрій, спілкування, фізичні навантаження і відчуття, що я повноцінна частина суспільства, а не просто людина з інвалідністю», — говорить Максим Шункін.
До тенісу я просто бігав, кожен день по 15 хвилин. Це надало можливість підготувати суглоби та кардіонавантаження. Дуже важливим є те, як виглядає ветеран — якщо його моральний стан позитивний, то і травму він переживає легше. Особливо травми, які довго не загоюються, а це душевні травми — панічні атаки, легка збудливість, агресія та жага до справедливості.
Як підготуватися до змагань та кому не підходить адаптивний теніс
Адаптивний теніс має свої особливості, тому він підходить людям з інвалідністю, говорить фізична терапевтка проєкту «Південний сет» Вікторія Ковальчук. Проте, за її словами, цей вид спорту потребує підготовки.
Фізична терапевтка проєкту «Південний сет» Вікторія Ковальчук. Фото надала Вікторія Ковальчук
«Теніс — це крута командна гра змагальна. А такі кемпи, де ветерани перебувають разом і займаються спільною діяльністю, дуже круто впливають на них як фізично, так і емоційно. А адаптивний теніс — це коли тренери підбирають такі навантаження, які будуть адекватні саме для пацієнтів після поранень. Там йде скорочена тривалість гри, а всі правила тенісу зберігаються», — говорить терапевтка.
В принципі, немає протипоказань, але теніс сам по собі — це досить складний і активний вид спорту порівняно з іншими ракетковими видами спорту. Там потрібно мати досить гарну силу рук, тому що ракетка тримається однією рукою і з лівого боку б’ється двома. І також велике поле, тому навіть для людини без ампутації теніс буде складною грою. Але, попри це, коли ти перебуваєш у процесі, і тобі цікаво виграти, то якось не звертається увага на фізичну втому.
Учасники турніру з адаптивного великого тенісу у межах проєкту «Південний сет», Харків, 23 липня 2026 року. Дмитро Яріш
Щоб підготуватися до подібних змагань, варто регулярно займатися бігом та відвідувати тренування з тенісу, радить Вікторія Ковальчук.
«Тренер зможе поставити техніку і таким чином зробити гру в теніс не такою енергозатратною. Теніс — це складніший технічно і фізично вид спорту, тому потрібно просто інформувати пацієнтів, що це може бути більш фізично складно, ніж, наприклад, адаптивна стрільба з лука. Загалом теніс — дуже крута гра, яка розвиває витривалість, координацію силу м’язів, і коли ти граєш в команді, це також збільшує змагальний інтерес», — говорить терапевтка.
Ветеран з ампутацією ноги на турнірі з адаптивного великого тенісу «Південний сет», Харків, 23 липня 2026 року. Дмитро Яріш
