За інформацією: Суспільне Харків.

Охоронець Центру контролю та профілактики хвороб в Ізюмі Сергій Сухомлин, 17 листопада 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко

Будівля Центру контролю та профілактики хвороб в Ізюмі, по якій росіяни вдарили КАБами 29 жовтня, 17 листопада 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
Ірина Перегудова також працює у Центрі контролю та профілактики хвороб. У той день вона проходила медкомісію, тому не була на робочому місці. Тиждень потому, розповідає жінка, російська авіабомба влучила через дорогу від її будинку.
«Ми з онуками були вдома: вони в залі, а я на кухні сиділа. Скло посипалося, ми вискочили. Прибігла дочка — вона ж військова, — взяла аптечку, кричить: «Комусь треба допомога?». Кожну ніч моніторимо, моніторимо, моніторимо: де, що, куди летить, щоб врятувати своє життя», — розповіла жителька Ізюма.
У кожної людини є своя межа страху, розумієте? Одна людина нормально почувається, десь бережеться, а інша людина — її вже колотить, трусить. Але діватися нікуди. Куди виїжджати? Якщо у 2022 році ще можна було виїхати, то ми виїжджали, і до людей ставлення було інше: нас безкоштовно утримували, годували, а зараз — пробачте.

Жителька Ізюма Ірина Перегудова, 17 листопада 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко

Будинок Ірини Перегуди, який зазнав пошкоджень внаслідок російського удару, 17 листопада 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
Інна Клочко живе у сусідньому будинку — її хату також побило вибуховою хвилею. Жінка розповідає, що після російських ударів Ізюм залишається без світла та опалення.
«Дуже страшно було. Я досі боюся спати. Раніше в нічній сорочці спала, зараз — одягнена. Думаю, якщо, не дай боже, так я хоч вискочу одягнена. Останнім часом КАБами бʼють, і літають вони наче парами. Оце один вибух, а потім одразу другий. А десь трохи далі прилітає по одному», — розказала Інна.
Світла не було декілька днів, а це дають так… Зараз також немає світла. Немає-немає, оце на три години дали, а потім добу немає. Всі оці люди — і діти! — всі мерзнуть, тому що котел, якщо світла немає, його не включиш.

Жителька Ізюма Інна Клочко, 17 листопада 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко

Наслідки російських ударів по Ізюму, 17 листопада 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
Відсутність світла не впливає на роботу місцевої кавʼярні, розповідає її адміністраторка Тетяна Лубанець — тут готові до блекауту.
«Ми маємо генератор, працюємо, бо маємо попит — багато військових є в місті, вони також хочуть прийти, відпочити, поїсти, насолоджуватися життям хоч трішки. Я думаю, що ми справляємося з цією місією. Інколи немає води, але ми маємо запаси, можемо замовити», — розповіла працівниця закладу.
Люди звільняються, бо бояться — маємо поблизу влучання. Але ті люди, які працюють тут давно, я думаю, вони залишаться, бо ми бачимо результат — хлопці (військові — ред.) працюють над цим.

Адміністраторка кав'ярні в Ізюмі Тетяна Лубанець, 17 листопада 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко

Загородження із залізобетону «Зуби дракона» в Ізюмі, 17 листопада 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко

Жителька Ізюма йде вулицею під антидроновими сітками, 17 листопада 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
Військовослужбовець Іван каже, що за останні пів року, які він перебуває в Ізюмі, ситуація в місті погіршилася — росіяни постійно б’ють КАБами та з РСЗВРеактивна система залпового вогню.
«Якщо є така можливість, то я би радив виїжджати. Тим паче з маленькими дітьми. Бачите, їм (росіянам — ред.) без різниці, куди — вони просто кидають. Тут перебувати небезпечно. Я б радив з маленькими дітьми, які нічого в житті ще не бачили, краще виїхати на захід України», — сказав військовий.
Я хотів би дати таку пораду жителям західних областей, щоб трошки підтримували, бо зараз такий час настав, що підзабули, скажімо так. Люди звикли, на жаль, війна триває. Зараз по західних регіонах теж прилітає, але проти того, що відбувається тут — це небо і земля. Я не хочу, щоб там теж це відбувалося, це не значить, що треба, щоб туди летіло. Але хотілося б, щоб люди розуміли, що війна триває.

Військовослужбовець Іван, Ізюм, 17 листопада 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко

Зруйнована внаслідок російського удару багатоповерхівка в Ізюмі, 17 листопада 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко

Вулиця в Ізюмі, 17 листопада 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
«Таких обстрілів Ізюм минулого року не зазнавав». Начальник МВА — про російські атаки
За перші два тижні листопада росіяни запустили по Ізюму 25 керованих авіабомб, розповів начальник Ізюмської міської військової адміністрації Сергій Федченко. За його словами, тиск на місто посилився чотири місяці тому, але від вересня характер ударів змінився.
«Били по приватному сектору, били і просто в дорогу, по лісу, били і по комунальних підприємствах, і по критичній інфраструктурі. Але ще два місяці тому не було влучань прямо у багатоповерхівки», — розповів начальник МВА.
Я думав, що минулого року було дуже важко, але цього року ще набагато складніше, тому що активність ударів ворога стала набагато більшою. Таких обстрілів минулого року Ізюм не зазнавав. Тепер, звісно, набагато важче.

Начальник Ізюмської міської військової адміністрації Сергій Федченко, Ізюм, 17 листопада 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко

Будівля водоканалу в Ізюмі, по якій завдали удару росіяни, 17 листопада 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
Федченко каже, що комунальники не встигають ліквідовувати наслідки російських атак через їхню високу інтенсивність, а деякі підприємства залишаються і без спеціалістів — люди звільняються та їдуть з міста.
«Наразі в Ізюмі важка ситуація з електропостачанням, з теплопостачанням. Ворог бʼє по енергетиці: вже зруйновані всі великі підстанції. Дуже важка ситуація. Через це комунальні підприємства зараз працюють по графіках і на альтернативних джерелах живлення. Немає можливості зараз постійно працювати від мережі», — додав посадовець.
За кілька місяців з Ізюма виїхали півтори тисячі жителів, більшість з них — це сімʼї з дітьми, говорить Федченко. За його словами, ще 25 тисяч людей залишаються у місті, з них близько двох тисяч — це діти.
