«Що ж ці кляті наробили?». Історії 15 загиблих у 2026 році дітей через удари РФ по Харківщині

За інформацією: Суспільне Харків.

Загиблі у 2026 році діти з Харківщини. Колаж: Суспільне Харків

З початку 2026 року у Харківській області загинули 15 дітей. Найбільше — у Харкові та Богодухові: у цих містах через російські удари не стало вісьмох дітей, у кожному загинули по четверо дітей. Більшість дітей гинуть разом з матір’ю або батьком.

У День захисту дітей Суспільне Харків згадує історії дітей, чиє життя і майбутнє забрала Росія.

Максим, три роки

22-річна Анастасія Пархоменко та її 3-річний син Максим. Катерина Носач

Трирічний Максим загинув разом з матір’ю 22-річною Анастасією Пархоменко внаслідок вибухів у Харкові 2 січня. Тіло дитини під завалами знайшли у той же день, Анастасію — 3 січня.

Рятувальники та кінологи на завалах зруйнованої багатоповерхівки у центрі Харкова, 2 січня 2026 року. ДСНС Харківщини

Анастасія була родом з Кривого Рогу, тому родину поховали на Дніпропетровщині коштом Харкова.

«Незалежно від життєвих обставин, розбіжностей чи складних моментів, які трапляються в кожній родині, для нас Анастасія та Максим завжди були й залишаються найріднішими. Ми їх безмежно цінуємо, шануємо й зберігатимемо пам’ять про них у своїх серцях завжди», — сказала сестра загиблої Катерина Носач.

Михайло Спіцин, 10 років

10-річний Михайло Спіцин, загиблий у Богодухові 9 лютого 2026 року. Богодухівська міська рада

Тіло 44-річної Світлани Спіциної та її 10-річного сина Михайла дістали з-під завалів 9 лютого після російської атаки на Богодухів.

Рятувальники працюють на місці влучання російського дрона у будинок у Богодухові, 9 лютого 2026 року. ДСНС Харківщини

Класна керівниця хлопця Анжела Шитоха розповідала Суспільному, що Михайло був молодшим сином у багатодітній родині. Він навчався у четвертому класі, хотів, щоб скоріше закінчилася війна, й була можливість ходити до школи.

«Це світла, добра дитина, яка любила життя, яка хотіла, щоб все було гаразд. Дуже йому хотілося до школи, посидіти за партою. Мама у нього світла була, порядна людина, яка розповідала і про свою родину, піклувалася про Михайлика. Всі про нього піклувалися: і старший брат, і сестри, і мама, цікавилися, як він навчається, допомагали йому у навчанні», — згадувала вчителька.

Іван і Владислав Крівогуб, два роки та Мирослава Крівогуб, один рік

Григорій Шикула з синами Іваном та Владиславом. Іван Шикула

Вночі 10 лютого російська армія вдарила «Шахедом» по будинку у Богодухові. У будинку перебували вагітна Ольга Крівогуб, Григорій Шикула та їхні троє дітей: дворічні близнюки Іван і Владислав, однорічна Мирослава. З усієї родини після удару вижила тільки Ольга.

Труни Мирослави, Івана та Влада Крівогуб, Сковородинівка, Харківська область, 13 лютого 2026 року. Суспільне Харків/Олександр Манченко

34-річний чоловік Ольги Григорій був ветераном. Захищав Україну на фронті близько року — воював на Купʼянщині та Запоріжжі, де втратив ногу. Із загиблим захисником і трьома дітьми попрощалися 13 лютого. Їх поховали у Сковородинівці — рідному селі Григорія Шикули.

Ольга народила дитину 11 березня. Дівчинку назвали Катериною.

Ольга Крівогуб біля ліжечка, де спить її донька Катерина, квітень 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко

13 жовтня Ольга Крівогуб загинула в ДТП, її поховали поруч з чоловіком і дітьми. Живою в родині лишилася тільки семимісячна Катерина, опіку над якою взяла сестра Ольга Наталія.

Гордій Удовиченко, дев’ять років

Дев'ятирічний Гордій Удовиченко, загиблий разом з матір'ю Оленою у Київському районі Харкова в ніч на 7 березня 2026 року. Федерація хокею України

Олена та Гордій Удовиченки були серед 10-х загиблих людей внаслідок російської ракетної атаки по Київському району Харкова вночі 7 березня.

Олена працювала у Харківському ліцеї №6 вчителькою початкових класів, а дев’ятирічний Гордій був учнем ліцею.

Рятувальники розбирають завали на місці влучання російської ракети у Київському районі Харкова, 7 березня 2026 року. Суспільне Харків/Олександр Манченко

«Маленький Гордій, учень нашого ліцею, завжди був прикладом старанного, вихованого, відкритого хлопчика, який зростав у люблячій родині», — написали у ліцеї.

Федерація хокею України повідомила, що загиблий Гордій був членом команди «Білий барс» та любив хокей.

Єлизавета Полянська, 13 років

Єлизавета Полянська, яка загинула разом з мамою та бабусею через російський удар по Харкову 7 березня 2026 року. Харківський зоопарк

13-річна Ліза Полянська також загинула через російський удар по багатоповерхівці в Харкові вночі 7 березня. Разом із дівчинкою загинула її мама Яна Полянська та бабуся Олена Радзієвська.

Батько Лізи Артем Полянський — військовий, дізнався про удар росіян із новин й одразу намагався звʼязатися з рідними: «Я був на позиції — читаю новини, контролюю. Бачу рідний район цей, знаю все тут, і розумію, що це той будинок. Одразу починаю намагатися вийти на зв’язок — ніхто не відповідає, телефони вже всі стали поза зоною».

На місці атаки РФ у Київському районі Харкова розбирають завали, 9 березня 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко

Ліза любила тварин, верхову їзду та захоплювалася малюванням, каже батько.

В 11 років Ліза Полянська стала юннаткою у Харківському зоопарку — її привела вчителька, яка також колись допомагала з тваринами, розказує керівник гуртка Євген Кіося.

Ліза цікавилася тваринами. Вона періодично приходила і допомагала нам із тваринами-амбасадорами, яких ми беремо на лекції за межами зоопарку. Вона була дуже милою дівчинкою, спокійною, завжди добре робила все, що нам треба було. Не знаю, який би вона обрала шлях далі в житті — чи повʼязала б вона його з біологією, чи ні, але біологією вона цікавилася.

Максим Жадан, 15 років

Обирайте Суспільне як джерело новин в Google Обирайте Суспільне як джерело новин в Google

15-річний Максим помер внаслідок російського авіаудару по Новобаварському району Харкова 1 липня. Лікарі намагалися його врятувати в реанімації, але підліток помер, не приходячи до тями.

Наприкінці червня Максим випустився з дев’ятого класу та планував вступати до коледжу. Про загибель свого учня повідомили у Харківській гімназії №117.

Наслідки влучання російської авіабомби у Новобаварському районі Харкова, 1 липня 2026 року. Суспільне Харків/Дмитро Гребінник

«Я була у них класним керівником лише останній рік — у дев’ятому класі. Але до цього з п’ятого класу я у них викладала, і ми ще офлайн встигли з ними побачитися. Максима я знала змалечку, добре спілкувалася з мамою — ми постійно були на зв’язку. Особливо, ви ж розумієте, дев’ятий клас — планували вступати до коледжу. Максим вже визначився з професією — він дуже хотів займатися комп’ютерами, планував вступати до комп’ютерного коледжу», — говорить вчителька.

У нас наприкінці червня був випускний. Ми з дітьми ходили у боулінг. Я поруч з Максимом сиділа, і коли він бачив, що у мене їжа скінчилася або напої, він мені докладав, доливав. Він був дуже уважний до всіх — справжній джентельмен.

Наслідки удару російських КАБ по Новобаварському району Харкова, 1 липня 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко

На початку повномасштабної війни Максим разом з мамою виїжджав за кордон, але згодом вони повернулися до Харкова. Вчительці про смерть підлітка повідомила його матір: «Вона була в стані афекту. Постійно, коли ми з нею розмовляли, вона казала, що він найгарніший і найкращий. Це дійсно так і було».

Вікторія Кравченко, 10 років

Вікторія Кравченко, яка померла через російський удар по Лозовій 4 липня 2026 року. Сергій Зеленський/Facebook

Вночі 3 липня російські війська здійснили атаку дронами на Лозову. Влучання прийшлося по приватному домоволодінню. Працівники ДСНС врятували цілу родину, які ховалися у погребі, але вийти не змогли. 10-річна Вікторія зазнала тяжких поранень. Серце дівчинки зупинилося 4 липня через опіки 70% тіла.

У травні Вікторія закінчила четвертий клас і готувалася з осені йти до середньої школи.

Будинок родини Кравченків, у який в ніч на 3 липня влучив російський дрон, 7 липня 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко

«Чотири роки ми були разом. Пам’ятаю, як її перший раз привели у школу — маленька, як вона переживала, як ми вчилися читати, писати, малювати. Перші радощі, перші труднощі — це ми все переживали разом. Дуже гарна дівчинка, добра, ніжна, мила. Її ім’я Вікторія, але ми ніколи не називали її Вікторією, ми завжди називали Вікусею — всі дітки, я», — згадувала на похоронах дитини вчителька Олена Нос.

Дуже вона любила малювати, ручками щось ліпити. Коли вона щось на онлайн-уроках щось не встигала, вона обов’язково надсилала, щоб я подивилася, оцінила роботу.

Святослав Гапон, 11 років

Святослав Гапон, який загинув у центрі Чугуєва 5 вересня 2026 року. Чугуїв News

Святослав загинув внаслідок удару БпЛА по центру Чугуєва ввечері 5 вересня. Разом з ним загинула 19-річна сестра Софія та їхній 45-річний батько. Матір родини зазнала поранень.

Святослав, за словами бабусі Людмили Малишак, любив спорт, займався боксом.

Жителі Чугуєва на місці удару російського безпілотника, 6 вересня 2026 року. Суспільне Харків/Микита Кузнецов

«Він хороший помічник. Він мені у всьому допомагав. Святику було 11 років 11 березня. Завдячую мамі та тату, що вони виховували таких хороших дітей: добрих, чуйних. Святик в магазин піде, бабуся йде, а він їй двері відчинить: «Проходь, бабусю»», — розказувала жінка.

Олександр Цяцька, 13 років

Олександр Цяцька, який помер у лікарні після удару РФ 27 вересня. Сергій Зеленський/Facebook

13-річний Олександр Цяцька помер у лікарні — у хлопця після російського удару по Катеринівці Лозівської громади 21 вересня, внаслідок якого загинула його мати, було близько 60% опіків тіла, з яких 20% були критично глибокими.

«Сашко був надзвичайно світлою, доброю і щирою дитиною — гідним сином своєї матері. Підступний і безжальний ворог знову забрав у нас найкращих — людей, які безмежно любили рідну землю, віддавали їй усю душу й тепло. Тепер мама та її маленький синочок знову разом, але вже на небесах», — йшлося у повідомленні міського голови Лозової Сергія Зеленського.

Рятувальники розбирають завали після удару російським дроном по Катеринівці Лозівської громади, 21 вересня 2026 року. ДСНС Харківщини

В Олександра лишився батько Іван та сестри Вікторія і Дар’я, розповідала Суспільному речниця Лозівської міськради Анна Скрипник.

Владислав Першин, 16 років

Владислав Першин загинув у Пісочині через російський удар. Олег Чернобай/Facebook

Владислав загинув ввечері 11 жовтня внаслідок влучання росіян по магазину в Пісочині.

У момент удару підліток проїжджав поруч на самокаті.

Згорілі машина та магазин після влучання ракети РФ в Пісочині, 11 жовтня 2026 року. Суспільне Харків/В'ячеслав Мавричев

Із Владислом попрощалися 13 жовтня, повідомляв селищний голова Пісочина Олег Чернобай.

«Попрощалися з 16-річним Владиславом Першиним. Хлопцем, який тільки починав жити. Попереду в нього мало бути ціле життя, перше кохання, мрії, плани на майбутнє. Але ворог обірвав усе в одну мить», — йдеться у повідомленні.

Ангеліна Марюхна, один рік

Інна Марюхна разом із донькою Ангеліною. Колаж Суспільне Харків з фото, яке опублікував Нововодолазький ліцей №1

Однорічна Ангеліна загинула у візочку внаслідок російського удару по центральному парку Нової Водолаги 19 жовтня. Згодом у лікарні від поранень померла її мати Інна.

Інна була вчителькою, аніматоркою та волонтеркою.

Чоловік біля тіла загиблої через російський удар дитини, Нова Водолага, 19 жовтня 2026 року. Суспільне Харків/В'ячеслав Мавричев

«Вона дуже світла людина. У неї гарний був голос, вона людина-свято і тут таке нещастя — з дитинкою… Дуже шкода, що так сталося. Вона працювала у першій школі вчителькою початкових класів. Потім вона завагітніла — пішла в декрет і почала працювати аніматоркою, вести свята, дарувати людям радість», — розповіла на прощанні знайома родини Єлизавета.

У могилу загиблої однорічної Ангеліни поклали дитячий візочок, Нова Водолага, 21 жовтня 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко

У могилу однорічної Ангеліни поклали дитячий візочок, в якому вона була на момент загибелі.

Аріна Коваль, вісім років

Восьмирічна Аріна Коваль, яка загинула через російський удар по Новій Водолазі 19 жовтня 2026 року. Колаж Суспільне Харків з фото, яке опублікувала Нововодолазька селищна рада

Аріна Коваль також загинула у центральному парку Нової Водолаги через удар РФ 19 жовтня.

Матір Лілія і брат дівчинки Артем були поранені під час влучання дрона. За тиждень 12-річний Артем помер у лікарні.

Будівля кафе, яка була пошкоджена через російський удар по парку в Новій Водолазі, 19 жовтня 2026 року. ДСНС Харківщини

Дівчинка навчалася у школі та любила тварин, розповіла Суспільному її бабуся Ольга Ярошенко.

«Щебетушечка, вона була моя щебетушечка. Дуже любила робити усіляки поробки, хотіла займатися дизайном по одягу, чи ще по чомусь. Любила дуже тваринок, песик у неї залишився, улюблений песик її. Сонечко моє. Що ж ці кляті наробили? Нелюди кляті. Що ж вони наробили? Кого ж вони? Діточок та мамочок, красунечок, діточок, онучечку», — казала Ольга Ярошенко.

Артем Коваль, 12 років

У лікарні помер 12-річний Артем Коваль, поранений під час атаки РФ на Нову Водолагу. Олександр Єсін

Артем Коваль — брат Аріни — зазнав поранень під час удару РФ по Новій Водолазі 19 жовтня. Тиждень лікарі боролися за його життя, але поранення виявилися несумісними з життям і 26 жовтня Артем помер.

Підліток був учасником дитячо-юнацького патріотичного руху, мав псевдо «Око».

Центральний парк у Новій Водолазі після російського удару, 19 жовтня 2026 року. Суспільне Харків/В'ячеслав Мавричев

«У нашій пам’яті Артем назавжди залишиться щирим, добрим, надійним другом, справжнім джурою — відважним, небайдужим, із великим серцем. Нашим Оком, нашим хлопчиком, за життя якого ми так відчайдушно боролися всі разом», — йдеться у дописі ГО «Нововодолазький молодіжний клуб «Джура»», в який входив Артем.

Понад 120 загиблих дітей на Харківщині

Усього з початку повномасштабного вторгнення станом на 20 листопада відомо про 121 загиблу дитину внаслідок бойових дій, повідомила Суспільне Харків речниця Харківської облпрокуратури Валерія Чиріна.

«Ми обов’язково залучаємо психологів для роботи на місцях обстрілів. Коли помирає дитина, допомога психолога стає більш актуальною під час фіксації злочину, особливо коли батьки лишаються живими, а дитина гине», — розповів Суспільне Харків перший заступник начальника поліції Харківщини, начальник слідчого управління Андрій Шарнін.

Іграшка та квіти біля зруйнованого будинку, де загинули 11-річний Святослав, 19-річна Софія та їхній батько, Чугуїв, 6 вересня 2026 року. Суспільне Харків/Микита Кузнецов

За його словами, смерті дітей внаслідок російських атак правоохоронці розслідують за статтею про порушення законів та звичаїв війни. Частина друга цієї статті, за якою найчастіше і класифікують такі випадки, передбачає покарання від 10 до 15 років тюрми або довічне позбавлення волі.

«Для слідчого, який збирає матеріал, виїздить на місце, фіксує результати ворожих обстрілів, емоційно набагато важче працювати, коли серед загиблих є дитина. Слідчий у процесі розслідування емоційно переживає стан кожного з рідних, кожного, хто лишився живим, все пропускає через себе. Це велике емоційне навантаження. Треба мати багато внутрішньої стійкості, щоб зібрати емоції в кулак та якісно зробити свою роботу. Йдеться і про слідчих, і про криміналістів», — говорить Шарнін.

Іграшка та лампадки на місці вибухів 2 січня у Харкові, внаслідок яких загинуло щонайменше шестеро людей, 7 січня 2026 року. Суспільне Харків/Дмитро ГребінникРосіяни воюють з дітьми. Вони воюють з мирним населенням. Усі дії російських військових направлені на терор, на залякування населення України з метою дестабілізації внутрішньої ситуації, щоб створити паніку, створити психологічне відчуття, що в Україні жити неможливо. У них задача одна, вони не воюють, вони скоюють терористичні акти щодо мирних людей, завдають удари по об’єктах, де немає воєнних цілей, вбивають дітей.

Новости Харькова