За інформацією: Суспільне Харків.
Анастасія Войтюк. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
5 та 6 листопада у Харкові вперше відбулися події в рамках Lviv Bandur Fest. Зокрема, охочі могли взяти участь у майстер-класі, послухати лекцію про Гната Хоткевича та відвідати концерт бандуристів.
«Воно щось пробуджує в тобі, десь всередині»
Наталія Кузьменко прийшла на концерт після того, як побувала на лекції про Хоткевича.
Наталія Кузьменко. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
«Я цікавлюся історією Харкова, краєзнавством. Я дослідниця, кандидатка історичних наук. Досліджую історію з точки зору розвитку історії науки й техніки, але такі цікаві постаті, як Гнат Хоткевич, мене також цікавлять. В першу чергу тому, що я викладачка Харківського політехнічного інституту, а Гнат Хоткевич — це наш студент. Тому я не могла пройти повз цю постать ніяк», — каже Наталія.
Глядачі на «Бандура-фест» у Харкові, 6 листопада 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
Я знаю досить побіжно, як звучить бандура. В мене син навчався в музичній школі, якраз у класі народних інструментів. Це було дуже красиво, дуже гарне звучання.
Микита Лебідь. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
Лірник Микита Лебідь приїхав з Сум, щоб виступити на концерті у Харкові. На лірі музикант грає близько п’яти років, на бандурі — близько року.
Микита Лебідь грає на колісній лірі на «Бандура-фест» у Харкові, 6 листопада 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
«Колісна ліра також належить до переліку кобзарських. Його, на превеликий жаль, спіткала сумна доля. За часів радянської окупації був майже знищений. Тому зараз маю честь належати до відновлення цього інструменту», — говорить Микита.
Колісна ліра. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
Це важливо тому, що це давня, майже середньовічна, питома українська традиція. Такі традиції практично ніде в Європі не збереглися. Саме для того, аби вона живою лишалася і не відмерла, і ми не бачили її зі сторінок книг, кінострічок, а бачили на вулицях рідних міст, то саме тому це важливо.
Оксана Кулабухова. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
Оксані Кулабуховій про «Бандура-фест» розповіла подруга, яка переїхала до Львова, де і народився цей фестиваль.
Глядачі на «Бандура-фест» у Харкові, 6 листопада 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
«Дуже подобається, як грає бандура, і виявляється, дуже різні техніки бувають. На жаль, довгий час я не була занурена якось в українську культуру. Якось мені не передали, а я сама не дуже прям цікавилася. Тому хочеться зараз це досліджувати, дивитися, слухати все, що можна», — каже Оксана.
Воно передається не словами, не діями. Якось це на відчуттях — коли ти чуєш ці звуки, бачиш цю магію. І воно щось пробуджує в тобі, десь всередині.
Обирайте Суспільне як джерело новин в Google Обирайте Суспільне як джерело новин в Google
Російські добровольці відкрили бандуру для українського захисника
Військовослужбовець 3-го армійського корпусу з позивним «Фортель» познайомився зі звучанням української бандури у виконанні Тараса Компаніченка завдяки двом російським добровольцям, які воювали на боці України, у 2014 році.
Військовий 3-го армійського корпусу «Фортель». Суспільне Харків/Вікторія Якименко
«Я сам з Херсонщини і пів життя був російськомовним. Вони ж намагались дуже кумедно спілкуватись українською мовою. У них це виходило з акцентом, але вивчали вони українську з пісень Тараса. Нас постійно привчали, що ми якісь меншовартісні, в нас немає якоїсь глибокої культури і якраз в цей момент мені включають канти Тараса Компаніченка, я розумію, що українська культура набагато глибша і в усіх сенсах якісніша, ніж ми собі уявляли до цього», — говорить «Фортель», який набув свого позивного саме з пісні Компаніченка.
Анастасія Войтюк грає на бандурі у Харкові, 6 листопада 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
Поклик і любов до коріння, до старовинної української музики дуже випадково посіяли в мені росіяни, які ще воювали на нашому боці. На жаль, один з них поліг у боях за Бахмут.
Глядачі на «Бандура-фест» у Харкові, 6 листопада 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
Нині ми саме за це воюємо — щоб українська культура мала гідне існування, щоб ми її зберегли і передали нашим наступним поколінням.
Менеджер з відділення комунікацій 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців Антон. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
Концерт також відвідав менеджер з відділення комунікацій 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців Антон.
«Ми разом з BanduraGirl — Анастасією Войтюк — презентуємо спільну пісню, яку створили, вона називається «Коник вороненький». Це наша колаборація, ми рівно рік тому зустрілися в цьому ж місці. Нам дуже сподобалося Настине виконання й авторські пісні. І ми вирішили, що хочемо теж мати якусь таку одну пісню разом. Так народився «Коник»», — розповідає військовий.
Анастасія Войтюк грає «Коник вороненький» на бандурі у Харкові, 6 листопада 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
Ідея пісні була про звʼязок між цивільними та військовими. Ми розуміємо як військові, що коли ми йдемо на службу, трішки цей звʼязок з тим життям, яке було до служби, скажімо так, барахлить. Трішки десь він не стає таким, може, міцним, і пісня — це спосіб поговорити про це. Пісня — це привид для розмови з близькими. Ми надсилаємо пісню, потім ми спілкуємося, запитуємо, як одне в одного справи. Тому що цей звʼязок важливо підтримувати.
Глядачі на «Бандура-фест» у Харкові, 6 листопада 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
«Харківщина крута в першу чергу»
На заході відбувся аукціон, виручені кошти з якого пішли на потребу 72 бригади, а саме на комплектуючі до дронів.
Анастасія Войтюк. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
Вхід на всі заходи, які відбулися у межах фестивалю, був вільним, розказує його арт-директорка та бандуристка Анастасія Войтюк.
Анастасія Войтюк грає на бандурі. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
Те, що фестиваль відбувся саме у Харкові, а не тільки у Берліні та Львові, як раніше, дуже важливо, каже Анастасія, адже саме зі Слобожанщини походить бандура.
«Бандури на Галичині не було колись. Вона розвивалася тут — Полтавщина, Харківщина, Чернігівщина. І пізніше прийшла, перемандрувала на Галичину. Так само харківський спосіб гри, який закріпився, який систематизувався Гнатом Хоткевичем і перейшов від кобзарів — він також тут виник. Він тому й називається харківським», — говорить бандуристка.
Анастасія Войтюк грає харківським способом на старосвітській бандурі у Харкові, 6 листопада 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
Це спосіб, який дуже крутий, ось на старосвітській бандурі також грається двома руками. Класно, щоб про цей спосіб знала вся Україна й розуміла, що це походить саме з цього регіону, і чому його так потрібно оберігати, захищати й за нього боротися.
Анастасія Войтюк. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
Харківщина крута в першу чергу. Тому що тут дуже крутий культурний простір, який надихає львівʼян, надихає бути конкретними, чіткими, розвивати своє. Тут є такий кластер суспільства, який дуже підтримує культуру, і який до цього дуже серйозно ставиться. І у мене таке навіть враження, серйозніше, ніж у Львові. Тому що у Львові більш розслаблена ситуація. Ми не є так близько до російсько-українського кордону, а тут небезпека відчутна прямо тут і тепер. І, відповідно, турбота про культуру також через це зростає дуже сильно, усвідомлення її важливості.
