За інформацією: Суспільне Харків.
Олександра Казаровицька, яка померла в ув'язненні в Росії. Колаж з фото Олександра Казаровицької та скриншоту карти Google Maps
5 листопада стало відомо про смерть Олександри Казаровицької — співзасновниці харківської мовної школи «Професіонал». Її затримали в Росії, коли вона намагалася проїхати до тимчасово окупованого Криму до батьків, і три місяці утримували у СІЗО. Друзі Олександри кажуть, що вона померла не в Криму, як повідомлялося раніше, а на території РФ. Згодом тіло жінки перевезли на пів острів, де її змогли поховати батьки.
Якою згадують Олександру близькі і друзі, та як коментують смерть жінки правозахисники і правоохоронці — у матеріалі Суспільне Харків.
«Вона була 100% українською громадянкою — не по паспорту, а по суті»
Ірина Сальникова — подруга Олександри Казаровицької, яка померла в російському ув’язненні. Вона розповіла, що Олександра була громадянкою Росії, але ще у студентські роки переїхала до Харкова, де жила її бабуся.
Жінки познайомилися у буддійському центрі, розказала Ірина. Казаровицька тоді працювала на кафедрі архітектури Харківського політехнічного інституту.
«Я не пам’ятаю такого офіційного знайомства. Я вже 21 рік практикую, і я думаю, що коли я прийшла, Саша вже була в буддійському центрі, тобто ми фактично все життя знайомі. Вона не вивчала українську — вона з родини військових, вони постійно подорожували. А я за освітою українська філологиня, а Саша мала справу з усілякими текстами, і вона мене постійно просила щось поредагувати і потім їй прокоментувати», — розповіла Ірина.
Вона прийшла до мене вивчати українську літературу, читати, бо це в неї було таке поле для самоосвіти. Вона сама вивчала українську культуру, мову. І зрештою вона дуже гарно і розмовляла, і писала.
Олександра Казаровицька (зліва) та Ірина Сальник (справа). Фото надала Ірина Сальник
Тривалий час, за словами Сальникової, Олександра працювала в архітектурному бюро, а потім стала однією з співзасновників мовної школи «Професіонал».
«Вона розвивала цю справу. Вона не просто була викладачкою, вона була співзасновницею школи. І взагалі вона була дуже багатогранна — і співала, і на фортепіано грала, і французьку вдосконалювала», — розповіла Ірина.
Можу сказати, що небагато людей з українським громадянством будуть гроші платити за те, щоб вивчати українську літературу. Я думаю, що це набагато більше говорить про її позицію, ніж будь-що. Вона була 100% українською громадянкою — не по паспорту, а по суті. І Саша просто постійно розвивалася. Гарна викладачка, гарна менторка, гарна наставниця. Це така людина, яка сама постійно навчається. І в неї було дуже багато допитливості до світу.
Олександра Казаровицька дивиться на море, 2016 рік. Олександра Казаровицька/Facebook
Ірина додала, що Олександру затримали не в Криму, як про це раніше повідомили у мовній школі, а на території Росії — вона туди намагалася заїхати з Туреччини.
Вона сиділа в Росії у вʼязниці. Там щось пішло не так. До Криму її привезли ховати.
«Позитивна та енергійна людина була»
Ще одна подруга Олександри, Анастасія, каже, що в офіційну версію про самогубство ніхто зі знайомих Казаровицької не вірить.
«Ніхто не може припустити, що це самогубство. Це настільки позитивна та енергійна людина була. Вона могла поїхати, щоб допомогти батькам, бо це така людина — вона завжди всім допомагала. Працювала на трьох роботах без вихідних — така дуже небайдужа людина», — сказала Анастасія.
Олександра Казаровицька, 2016 рік. Олександра Казаровицька/Facebook
«У Саші був неймовірний інтерес до життя»
Наприкінці 2000-х років Олександра Казаровицька працювала в архітектурному бюро «Дроздов і партнери» — ця співпраця тривала близько 12 років, розповів її колега Олег Дроздов. За його словами, Олександра займалася комунікацією з іноземними виданнями та медіа, готувала різні тексти, відеоматеріали.
Обирайте Суспільне як джерело новин в Google Обирайте Суспільне як джерело новин в Google
«Саша була майже на таких волонтерських засадах. Вона просувала нову архітектурну освіту і стояла у витоках Харківської школи архітектури. Коли народжувалася мрія про незалежну архітектурну школу, вона допомагала перекладати перші конференції, воркшопиВід англ. workshop — робоча майстерня. Це інтерактивний навчальний захід, на якому учасники опановують нові знання та навички, які ми проводили тоді з професійною спільнотою», — пригадав Олег Дроздов.
Можна сказати, що тоді формувалося якесь розуміння, якою може бути ця архітектурна культура. І вона була однією з тих, хто якось допомагав це все створювати. І її знання мови, вміння — це було тоді дуже важливо.
Олександра Казаровицька, 2012 рік. Фото надав Олег Дроздов
Дроздов додав, що Олександра була професійною людиною, тому будь-яке завдання давалося їй легко.
«У Саші був якийсь неймовірний інтерес до життя, до чогось нового, і зараз треба сказати, що вона з найбільш емпатичних людей, яких я зустрічав у цьому житті. Їй було все цікаво, вона все робила цікавим. Вона завжди була готова допомогти, вона завжди вибудовувала неймовірну відвертість і довіру», — додав Олег Дроздов.
«Вона до Криму навіть не доїхала»
У Центрі прав людини ZMINA повідомили, що родичі померлої Олександри Казаровицької до них поки не зверталися, але зверталася подруга Ірина, яка і розповіла, що освітянку затримали не в Криму, а на території Росії.
«Важливо розуміти, як взагалі відбувалися події, тому що це, по суті, спотворює весь перебіг подій, оскільки такі випадки — це не перший раз, коли людей, які їдуть до Криму, затримують. Тобто зрозуміло, що це вже не перший випадок», — розповіла Суспільному менеджерка проєктів Центру прав людини ZMINA Вікторія Нестеренко.
Ми так розуміємо, що коли вона їхала на територію Криму через Росію, вона була затримана біля російського кордону. Відповідно, там відбувалася перевірка телефону, там знайшли в неї переписку з українським волонтером. Тобто вона до Криму навіть і не доїхала.
Правозахисниця і менеджерка проєктів Центру прав людини ZMINA Вікторія Нестеренко. Фото надала Вікторія Нестеренко
Нестеренко додала, що чоловік Олександри, за її даними, був з нею в контакті під час утримання, і вони мали змогу спілкуватися. Для правозахисників повідомлення про смерть освітянки, стало шоком, оскільки жодних повідомлень про її утримання не було.
«Можливо, родина намагалася якось вирішити цю ситуацію, не поширюючи інформацію. Можливо, вони боялися. Можливо, їх залякали ФСБ, тому що таке теж досить часто буває — людину незаконно затримують, незаконно потім утримують інкомунікадоСтатус людини, яку утримують без зв’язку із зовнішнім світом. Росіяни не визнають факту затримання таких людей, не повідомляють про їхнє місцеперебування й не висувають обвинувачень якийсь час. Родину залякують і кажуть, щоб вони не розповсюджували інформацію — нібито буде гірше. І на таких етапах у родини може таке враження скластися, що вони зможуть вирішити якось це. Щось типу: «Ніхто не знає, ми домовимося і ніхто не дізнається». Але, на жаль, з Росією це не працює», — сказала правозахисниця.
«Росія намагається посилювати і реалізувати політику судового переслідування, шукаючи так званих шпигунів»
Нестеренко додала, що до повномасштабного вторгнення випадків затримання та незаконного ув’язнення людей, які намагаються потрапити до тимчасово окупованого Криму, правозахисники не фіксували. Але після 2022 року такі випадки, за її словами, вже не поодинокі.
«Перший такий випадок — це був випадок з Ленією Умеровою, кримською татаркою. Її затримали, коли їй було 19 років. Вона їхала з підконтрольної території на територію Криму через Грузію і не мала російського паспорта. Тобто вона намагалася потрапити в Крим, вона є громадянкою України, в неї там батьки проживають, і, відповідно, її затримали. І лише минулого року її звільнили під час обміну», — розповіла менеджерка проєктів Центру прав людини ZMINA.
Минулого року був такий випадок, коли кримська татарка з російським паспортом їхала в Крим. Перевіряли її телефон. Знайшли в неї донати на гуманітарну допомогу Україні. Її теж затримали. Це Діана Абдурашитова. Нещодавно їй винесли вирок у 15 років позбавлення волі.
«Знову ж таки, це пов’язано, в першу чергу, з тим, що Росія намагається посилювати і реалізувати політику судового переслідування, шукаючи так званих шпигунів, державних зрадників, шукаючи людей, які проти окупації, проти Російської Федерації, але хочуть потрапити до себе додому, до Криму. Також це стосується інших окупованих територій», — додала Вікторія Нестеренко.
Ілюстративне фото. Російсько-польський кордон у Калінінградській області РФ. Російсько-польський кордон у Калінінградській області РФ, фото: AP
За що можуть затримати на російському кордоні та що робити родичам незаконно ув’язнених
Громадян України в Росії можуть затримати за будь-що, розповіла Суспільному правозахисниця Вікторія Нестеренко.
«Ніколи немає гарантій. Навіть якщо ти повністю себе убезпечиш — зміниш телефон, повидаляєш все з телефону, якщо там є щось таке, за що можна буде зачепитися. І, відповідно, все одно можуть бути такі випадки, коли ФСБ може затримати людину лише через те, що це — громадянин України», — сказала правозахисниця.
Чому вони це роблять? Тому що вони намагаються тягнути час, утримуючи людину без суду і слідства, що є порушенням норм міжнародного права, щоб сфабрикувати справу. Ми ж всі розуміємо, що по законодавству просто якоїсь переписки з українським волонтером або скріншоту переказу коштів на гуманітарну допомогу цивільним — цього недостатньо, щоб відкрити кримінальну справу.
Вікторія Нестеренко каже, що людям, чиїх родичів чи близьких затримали у Росії, необхідно обов’язково знайти адвоката, якому вони довірятимуть. Він має розпочати пошуки зниклої людини.
Паспорт громадянина України. Getty Images
«Важливо знайти людину, тому що в ці моменти з нею можуть відбуватися абсолютно жахливі речі. Це і фізичний тиск, психологічний тиск, може відбуватися насилля, катування, і, відповідно, для того, щоб хоч якось діяти, — це адвокат. Якщо вдасться встановити місце перебування, це буде дуже велика удача», — сказала менеджерка проєктів Центру прав людини ZMINA.
Також важливо не приховувати цю інформацію від громадськості. По суті, це відчуття безкарності російських силовиків — воно множить це свавілля, яке вони чинять над громадянами України. Тому важливо передавати інформацію правозахисникам — і українським, і міжнародним, — і журналістам, щоб інформація розповсюджувалася.
Як смерть Олександри Казаровицької коментують правоохоронці
Суспільне Харків звернулося за коментарем щодо смерті харківської освітянки Олександри Казаровицької до пресслужби поліції Харківщини. Там відповіли, що для надання відповіді на це питання необхідно надіслати інформаційний запит.
Журналісти Суспільного відправили запит 6 листопада.
