За інформацією: Суспільне Харків.
Наталія Жаркова після встановлення світового рекорду у дисципліні вільного занурення на Чемпіонаті світу у Гондурасі, серпень 2026 року. Фото надані Наталією Жарковою
На Чемпіонаті світу з фридайвінгу, що триває до 27 серпня у Роатані, Гондурасі, представниця Харкова Наталія Жаркова стала рекордсменкою світу, «взявши» глибину 107 метрів у вільному зануренні. Перед цим у дисципліні CWT спортсмен занурюється у вертикальному положенні вниз і піднімається на поверхню на затримці дихання, використовуючи ласти або моноластурезультат Жаркової — занурення на 121 метр — дискваліфікували.
Що таке «блекаут» у фридайвінгу, через що можуть дискваліфікувати атлета, якщо він досягнув заявленої глибини та як потрібно змінити підходи до тренувань молодих спортсменів — Наталія Жаркова розповіла Суспільне Харків.
«Блекаут у фридайвінгу — як нокаут у боксі»
У першій дисципліні на Чемпоінаті ви заявили глибину 121 метр, але результат дискваліфікували. Що сталося?
Блекаут або втрата свідомості у фридайвінгу — це, я б так порівняла, як нокаут у боксі. Спортсмен, звичайно, не хоче цього отримати, опинитися у цій ситуації. Це не має бути нормою, але це є частиною спорту, тобто, так, чи інакше, воно може трапитися. Особливо, коли ми кажемо про фридайвінг, як про спорт високих досягнень. Не такий рекреаційний, як у відпустці — поїхав попірнати на коралах — а саме на Чемпіонатах світу, на рекордні занурення.
Мої батьки дивилися. Мама казала, що їй було дуже страшно. Всі одразу дзвонять: «Як ти себе почуваєш?», але вигляд має воно гірше, ніж відчувається. Що у мене відбувалося в цей момент в голові, то можна на відео побачити — я придивлялася, мені було смішно — яка я розгублена. Я винирюю, дивлюся, ще так руку тримаю — дістаю той маркер глибини, який треба з занурення принести. Кажу: «Не розумію, чому мені дають червону картку? Я ж пірнула!» Однак з досвіду розумію, що, якщо мене тримають, мабуть, десь я втратила свідомість.
Наталія Жаркова готується до занурення на Чемпіонаті світу у Гондурасі, серпень 2026 року. Фото надані Наталією Жарковою
Чому це трапилося на цьому зануренні?
Тут багато питань. Ми з коучем моїм, тренером, зупинилися на тому, що скоріше за все, це — поєднання двох факторів. Перший — жіночого циклу, який впливає. Хоча й немає об’єктивних досліджень, які б чітко показали, що жіночий цикл впливає на затримку дихання, на спортивні результати безпосередньо, але з індивідуального досвіду стає зрозуміло, що впливає — це вже не перший випадок, коли моя здібність затримувати дихання й глибоко занурюватись була зменшена саме у цей період.
Друге — це було усього друге занурення у моєму житті на таку глибину. Це глибина більш як 120 метрів. Наразі нас таких троє, мабуть, у світі, хто може на цю глибину занурюватися. Дві дівчини, які є поточними рекордсменками світу — це Алесія Зеккіні й Аленка Артнік, і ось я спробувала. На тренуванні вийшло, на змаганнях не вийшло.
Виступ Наталії Жаркової у дисципліні CWT на Чемпіонаті світу у Гондурасі, серпень 2026 року. Фото надані Наталією Жарковою
На таких глибинах ще настає такий стан, який називається азотний наркоз. Це такий стан, який виникає в результаті реакції нервової системи на високий тиск ще одного газу, який ми вдихаємо — азоту. З ним нічого не трапляється, тіло його не переробляє, й коли ми занурюємося на велику глибину, тиск азоту, який збільшується, починає впливати на стан свідомості.
Мабуть, найзрозуміліше пояснення, що це означає та як відчувається — це порівняння зі станом спʼяніння. А виконання занурення — на водіння в нетверезому стані: порушуються реакції, погіршується оцінка ситуації, сповільнюється реакція.
В моєму зануренні на 121 метр це стало одним з факторів. Запобігти цьому в майбутньому можна за рахунок тренувань: чим більше занурень на подібну глибину я виконаю, тим більше моя нервова система адаптується й зміна свідомості буде менш значною. А за ідеальних умов — не наставатиме взагалі.
Обирайте Суспільне як джерело новин в Google Обирайте Суспільне як джерело новин в Google
«Страх поразки часто є тим, що паралізує»
Як ви проживали такий результат?
У мене було таке: «Що буде з фінансуванням, що зі зборами, чемпіонатами?» Як працює спортивна система: є результат — є гроші, немає результату — немає грошей ні на підготовку, ні на старти. Це, звичайно, я перебільшую зараз, тому що я почала про це перейматися, але не так все погано. Тим паче, що на наступному виступі я все-таки показала добрий результат.
Наталія Жаркова перед встановленням світового рекорду у дисципліні вільного занурення на Чемпіонаті світу у Гондурасі, серпень 2026 року. Фото надані Наталією Жарковою
Але це — мій досвід мого попереднього спортивного життя, коли я була плавчинею. Можливо, це — наслідок якогось жорсткого підходу тренера. Ось ця реакція, що невдалий старт, невдалий результат — це все, кінець спортивної кар’єри, нікому ти не потрібен, екзистенційна криза. Потім я така: «Стоп, цей голос треба взяти під контроль». Я доросла людина, я розумію, що це вже все не так, що це — обов’язкова частина успіху. За це можна не перейматися. Ситуація — геть інша і що, як український вислів «страх має великі очі».
Як спортсмен долає психологічні навантаження в такі моменти?
Зараз Матвій БіднийМіністр молоді та спорту України активно реформує спортивну систему. Я подумала, що, можливо, якби мене, як спортсменку з минулим і в олімпійському виді спорту, і в цьому неолімпійському — фридайвінгу, запитали, яких би реформ я хотіла, то я б сказала, що найперше, за що я переймалася — за психологічну стабільність спортсменів. За розуміння того, щоб і спортсмен, і тренер ставилися до не тих результатів, які очікувалися — давайте навіть не будемо їх називати поганими — трошки легше. Як до уроків.
Так все працює в житті. Неможливо йти вгору, не може бути шлях навіть до олімпійської медалі тільки через успіхи. Будуть перепони. Я за те, щоб вимірювати успіх спортсмена більшою картиною. Там, де людина щось робить, завжди десь буде помилка. Не можна помилитися тільки, якщо ти нічого не робиш.
Що варто змінювати у підході до виховання спортсменів-плавців у психологічному плані?
Оцінка результатів виходить така, що якщо результати погані, то дають менше ресурсів на підготовку. Але, якщо результат поганий і ще менше ресурсів на підготовку, то ризик, що вони стануть ще гіршими, стає ще більшим. Я б хотіла бачити такий підхід серед тренерів, спортсменів, що ми не оцінюємо по одному змаганню, не оцінюємо по року, а оцінюємо по динаміці — два, три, чотири роки. Тренувальний процес не прямолінійний.
Катерина Садурська та Наталія Жаркова. Наталія Жаркова/Instagram
У червні я у Харків приїхала й ми проводили зустріч з плавцями. Я дивлюся: ті самі стіни, той самий басейн, більшість тренерів інша. Наче підхід вже змінюється. Люди головою розуміють, що так, як виховували нас 20-25 років тому й скільки поколінь до нас — так вже не працює ось ця пострадянська система, яка каже, що ти поганий, поки не довів інакше. Але все одно ще це лишається, бо я бачу цих дітей «затюканих» — не знаю, чи це через підхід, чи якісь підліткові штуки, що вони один до одного так ставляться — і мені просто боляче дивитись.
Я бачу молодих людей, які мають потенціал у спорті, але вони спортом не можуть насолоджуватися на повну. Разом з ентузіазмом, зі сподіванням на гарний результат, поруч йде непереборний страх поразки. Цей страх поразки може бути — і часто є — тим, що паралізує.
«Let’s enjoy»
Як ви зібралися, щоб встановити новий світовий рекорд після блекауту?
Через свій прожитий досвід я озирнулася назад й зрозуміла, що такий результат нам не підходить — треба краще, треба зібратися. Була підготовка, був час, я знаю, що я у формі і я можу. Більше фокусу.
Насправді — це та дисципліна, яку я готувала основною. Не моноласта. Перша дисципліна була у моноласті — це, скажімо так, в процесі тренування виявилося, що я до неї готова, що можу показати такий результат. Я захопилася цією ідеєю. Насправді дисципліною, яку я готувала основною на ці змагання, було вільне занурення по тросу, де я й встановила світовий рекорд.
Наталія Жаркова під час встановлення світового рекорду у дисципліні вільного занурення на Чемпіонаті світу у Гондурасі, серпень 2026 року. Фото надані Наталією Жарковою
Звичайно, там було складніше, бо є попередній досвід не такий, як очікувалося. Градус впевненості трошки знижується, але завдяки фокусу відсунула у бік ці думки. Говорила собі, що я готова, я все знаю, я багато разів це робила. Такі занурення я, дійсно, робила на тренуваннях декілька разів, на цю глибину й навіть більшу. Вийшла й зібралася.
Чи підтримували вас інші фридайвери?
Підтримували, звичайно. Фридайверське ком’юніті у нас конкурентне, але ми все одно комунікуємо, все одно підтримуємо. Є занурення, коли ти бачиш, що твоя суперниця мала б перемогти, але не перемогла — і відчуваєш солідарність, тому що бувають дуже прикрі помилки, коли спортсмен сильний, зробив усе вірно, але за якусь технічну деталь дискваліфікований. Ми обмінюємося словами підтримки у будь-якому разі.
На тому зануренні я вийшла з нагадуванням від Алесії Зеккіні, яка є моєю основною конкуренткою на цьому Чемпіонаті світу. Ми з нею загадували однакові результати й на моноласту — 121 метр, потім на free immersion ми заявили обидві 107 метрів. У фридайвінгу ми за день до старту кажемо, на яку глибину ми будемо пірнати — за цією глибиною формується стартовий лист, й ми не можемо у день змагань пірнути глибше. Ми можемо раніше розвернутися, але це буде максимум, на який ми пірнаємо.
Наталія Жаркова під час встановлення світового рекорду у дисципліні вільного занурення на Чемпіонаті світу у Гондурасі, серпень 2026 року. Фото надані Наталією Жарковою
Виходячи на старт 107 метрів, вона мені сказала: «Let’s enjoy», тобто, «насолоджуймося». І я згадала, що коли я фокусуюся на процесі занурення, а не на результаті, то виходить набагато легше, краще й приємніше. Це така просто порада, яку я сама роздаю своїм учням, які зі мною тренуються. Бачите, сама іноді забуваю собі цю пораду дати. Вона мені дуже допомогла.
Як будете відновлюватися після Чемпіонату світу?
Далі у мене буде ще одне велике змагання. Спочатку на Кіпрі наприкінці вересня. Це також змагання з фридайвінгу. Я це змагання використовуватиму як підготовку до світових рекордів. У мене є мета — поставити ще декілька світових рекордів до кінця цього сезону. Трошечки під питанням ті змагання, на яких це має статися, але сподіваюся, що все буде добре, й мені все вдасться. У мене сезон ще тільки починається. Чемпіонат світу — це, в першу чергу, щоб вигравати саме змагання й бути чемпіонкою світу, а світові рекорди можна ставити на інших змаганнях, у яких є більше спроб.
