За інформацією: Суспільне Харків.
Могили загиблих військових на 18 кладовищі, Харків, 29 серпня 2026 року. Суспільне Харків/Лариса Говина
У День пам’яті загиблих захисників і захисниць на 18 кладовищі у Харкові відбувся молебень, 29 серпня 2026 року. Суспільне Харків/Лариса Говина
«″Ти хочеш, щоб у Харкові був ХНР? Я кажу: «Ні». «Так за це, мамо, треба боротися″»
На кладовище у День пам’яті загиблих захисників і захисниць прийшла Наталія Філоненко. Її син Сергій загинув у 2022 році під час визволення Питомника на Харківщині.
Жінка каже, що Сергій на момент початку повномасштабного вторгнення перебував у Польщі. Він повернувся до Харкова у перших числах березня, щоб стати на захист рідного міста.
«Ми побачилися, я просила його подумати, так як у нього не було досвіду. Він сказав, що не може бути в іншій країні, адже на його любе місто насувається таке горе, таке лихо. І тому він вирішив попроситися добровольцем», — пригадала мати загиблого військового.
Мати загиблого військового Сергія Філоненка Наталія, Харків, 29 серпня 2926 року. Суспільне Харків/Лариса Говина
Сергій записався добровольцем до «Кракена» — у військкоматі його не прийняли через відсутність бойового досвіду, розповіла Наталія. Він пішов служити штурмовиком у розвідгрупу.
«Коли ми спілкувалися з сином, я кажу: «Ти йдеш, там нікого нема, ти нікого не знаєш». Він каже: «Дай відповідь мені на одне питання: ти хочеш, щоб у Харкові був ХНР?» Я кажу: «Ні». «Так за це, мамо, треба боротися»», — переповіла розмову з сином Філоненко.
Він пішов, щоб Харків залишався таким, який він є. Щоб він був з тими людьми, які в ньому живуть. Він любив Харків, дуже ним пишався. І він пішов, щоб він був таким, яким він його пам’ятав, знав, яким він любив, де його було дитинство, юність.
Наталія Філоненко біля могили сина Сергія у День пам’яті захисників і захисниць, 26 серпня 2026 року. Суспільне Харків/Лариса Говина
З 2022 року, коли Сергія Філоненко поховали на Алеї Слави, кількість могил загиблих захисників збільшилася у рази, каже Наталія.
На жаль, нескінченні ряди нових поховань свідчать про те, яку дорогу ціну ми платимо. І ми, матері, заплатили найважливішу ціну — це наші діти. Цілі покоління лишили найдорожчого. І, на жаль, це має такі масштаби, що просто треба пам’ятати, коли йдеш по місту, живеш, йдеш на роботу, займаєшся своїми справами, бачишся з друзями. Це завдяки цим людям, цим хлопцям і дівчатам.
Могили загиблих військових на 18 кладовищі, Харків, 29 серпня 2026 року. Суспільне Харків/Лариса Говина
«Ми повинні пам’ятати, що вони були воїнами, а бути воїном — означає жити вічно»
Вшанувати пам’ять загиблих побратимів прийшов і заступник командира першого батальйону з психологічної підтримки персоналу 113-ї харківської окремої бригади тероборони Вадим «Хан» Батій.
«Я чотири з половиною роки в строю, з початку широкомасштабки, і вважаю надважливим бути присутнім і згадувати, пам’ятати наших славних козаків та козачок, які віддали найцінніше, що в них є — своє життя — за Україну», — сказав військовий.
Ми також повинні пам’ятати, що вони були воїнами, а бути воїном — означає жити вічно. Ми пам’ятаємо всіх і кожного — близьких нашому серцю людей, з якими були в окопах, з якими були в бліндажах, з якими пліч-о-пліч боролися за Україну. І цінуємо кожного, бо на них тримається наше майбутнє. Вони разом з нами писали історію, і наш святий обов’язок — їх завжди пам’ятати.
Заступник командира першого батальйону з психологічної підтримки персоналу 113-ї харківської окремої бригади тероборони Вадим Батій, Харків, 29 серпня 2026 року. Суспільне Харків/Лариса Говина
Панахида за загиблими захисниками і захисницями у Харкові, 29 серпня 2026 року. Суспільне Харків/Лариса Говина
«У нас дуже потужно працює служба цивільно-військового співробітництва. Вони на зв’язку, регулярно проводяться зустрічі з родинами зниклих безвісти, з родинами загиблих, завжди є підтримка. У нас працює група соціального супроводу, відвідуємо в лікарнях наших поранених козаків та козачок, тому у нас максимально людське ставлення, на відміну від нашого ворога», — додав Вадим Батій.
Перед молебнем на Алеї у центрі Харкова відбулася хвилина мовчання та автопробіг.
