За інформацією: Суспільне Харків.
Головнокомандувач Збройних сил України Михайло Драпатий є випускником Військового інституту танкових військ НТУ «ХПІ». Суспільне Харків
Головнокомандувач Збройних сил України Михайло Драпатий є випускником Військового інституту танкових військ НТУ «ХПІ». Свою дипломну роботу Драпатий писав на тему організації проведення занять з танковою ротою, розповів Суспільному його науковий керівник Ігор Баркатов. За його словами, Михайло Драпатий був сумлінним й здібним курсантом.
Яким у виші запам’ятали Драпатого та що викладачі намагалися прищеплювати курсантам, читайте у матеріалі Суспільне Харків.
«Обговорили план, він все зрозумів, пішов»: як Михайло Драпатий готував диплом
Ігор Баркатов обіймає посаду завідувача науково-дослідної лабораторії Військового інституту танкових військ НТУ «ХПІ». Згадує — коли Михайло Драпатий був курсантом, Баркатов був начальником кафедри.
«Як правило, на мені було 5-6 людей на випуск. І серед них Михайло. Прийшли хлопці, познайомилися, розповіли. Вони там вибирали тему. Він вибрав собі тему щодо організації проведення занять з танковою ротою. Обговорили план, він все зрозумів, пішов. У визначений час прийшов із розробленим планом», — згадує Ігор Баркатов.
Захист дипломних робіт курсантів, які вчилися у 2003-2006 роках. Фото надав Ігор Баркатов
Михайло — ніхто за нього не просив, не дзвонив. Він своєчасно прийшов зі своїм планом. Ми обговорили, які питання є — питань немає. Декілька разів зустрічались, обговорювали, які проблеми, щось там підправляли. Пам’ятаю, що дуже акуратно була відпрацьована робота. Викладачі відмітили.
Ігор Баркатов каже, що мав відчуття — за хлопця можна не переживати.
«Він вийшов, доповів, розповів, на всі питання відповів. Він нам подякував, ми йому подякували. І на цьому наша співпраця як з курсантом завершилась. І я так зрозумів — успішно», — говорить Баркатов.
Головнокомандувач Збройних Сил України Михайло Драпатий, Донеччина, 6 січня 2025 року. Getty Images/AFP/Genya Savilov
Я обдзвонив всіх своїх викладачів спитав, що памʼятають про нього. Всі кажуть: «Скромний, працьовитий, порядний хлопець, який робив все сам і не потребував зайвої уваги». Легкий учень був. Його скромність, вдячність прослідковувалася і протягом наступних наших зустрічей.
«Ми привчали хлопців самостійно керувати навчанням»
Викладач згадує, що на кафедрі вчили не лише військової справи, а й давали можливість курсантам ставати самостійними й ухвалювати рішення.
«Наша кафедра працювала в основному з курсантами-випускниками. Ми готували їх безпосередньо до роботи в військах. Організовувати управління повсякденної діяльності, так сказати, військовий менеджмент. Організацію бойової підготовки — це була головна дисципліна у нас. Ми вчили хлопців розробляти плани, проводити заняття. Вони отримували методику проведення цих занять», — розповідає Ігор Баркатов.
Навчання курсантів Військового інституту танкових військ НТУ «ХПІ», 2003-2006 роки. Фото надав Ігор Баркатов
Найскладніше заняття у нас було — це організація тактичних навчань взводу з бойовою стрільбою. Хлопці самі розробляли плани, проводили розрахунки мішеней, боєприпасів, пального. Наприкінець цього етапу вони проводили ці заняття. До того, як ми вирішили дати їм більше самостійності. Спочатку трошки були побоювання. Я кажу, через два місяці він вже буде лейтенантом. Дуже вдало вийшло. І хлопці всі задоволені, і елемент змагальності серед взводів був. Приємні спогади про реалізацію навчання в інституті в ті роки.
Ігор Баркатов Ми тоді навіть і не думали, що їм доведеться не тільки самостійно проводити заняття, а їм прийдеться самостійно воювати. Ми курсантам прививали самостійність, впевненість у собі.
«Не всі стали генералами, але дуже багато хлопців працюють і захищають Україну»
Ігор Баркатов каже, що стежить за кар’єрою Михайла Драпатого.
«Чесно кажучи, я багато вже в армії, і є такі от випадки, що золоті медалісти, хвалені — закінчують не дуже добре. А такі от хлопці, які добросовісно працюють над собою, над своїм характером, над своїми знаннями, можуть неочікувано добитися висот. Тим більше в нашій державі зараз, як кажуть, можливості дуже великі. Цінують не по якимось походженням, чи папа в тебе генерал чи ні, а який ти є, як ти працюєш», — вважає науковець.
Я постійно із гордістю всім казав, що, так, це наш учень, це наш випускник. Ми з гордістю про це кажемо, ми всі пишаємось нашими випускниками. Не всі стали генералами, але дуже багато хлопців працюють і захищають Україну. До речі, дуже-дуже багато, якщо брати зараз керівництво наших Збройних Сил України, там дуже багато випускників інституту танкових військ.
