Президент РФ Володимир Путін публічно натякнув, що відкритий до переговорів щодо припинення війни в Україні на умовах Москви. А контури угоди, яку хоче РФ, можна побачити у проєкті мирного договору, розробленому російськими та українськими учасниками переговорів у квітні 2022 року, стверджує американське видання The Wall Street Journal.
Західні чиновники та аналітики кажуть, що ці цілі залишаються практично незмінними після двох років бойових дій: перетворити Україну на “кастровану державу”, яка постійно вразлива для російської військової агресії, пише ВВС Україна.
Згідно з документом видання, датованим нібито 15 квітня 2022 року, учасники переговорів з обох сторін намагалися припинити бойові дії, погодившись перетворити Україну на “постійно нейтральну державу, яка не братиме участі у військових блоках”. Їй мали заборонити відновлювати свою армію за підтримки Заходу, а Крим залишити під фактичним контролем РФ.
Зрештою ні про яку угоду домовитись не вдалося, нагадують автори статті. Масштаб російських воєнних злочинів в Україні став очевидним, військові успіхи України покращились, а Захід надав зброю для підтримки Києва.
Як пише WSJ, сьогодні Україна заявляє, що не розпочне мирні переговори, допоки Росія не виведе війська з її території. Два роки конфлікту також загартували українську громадськість, що виступає проти будь-яких домовленостей з РФ, а президент Зеленський попередив, що припинення бойових дій дозволить РФ переозброїтись й знову атакувати Україну.
Аналітики ж підкреслюють, що воєнна перемога будь-якої зі сторін виглядає все більш недосяжною. І що непідписана 2022 року угода є нагадуванням про компроміси, до яких Москва може спробувати змусити Київ, якщо західна військова підтримка вичерпається, а РФ захопить ще більше українських земель.
Основні моменти угоди
За даними WSJ, угода дозволяла Україні стати членом ЄС, але забороняла приєднуватись до військових союзів, таких як НАТО. Передбачався нейтральний статус України.
Проєкт договору також забороняв отримання Києвом іноземної зброї, “у тому числі ракет будь-якого типу, збройних сил та формувань”.
ЗСУ мали скоротити до певного розміру, при цьому РФ прагнула обмежити все – від кількості військ і танків до максимальної дальності українських ракет.
Москва наполягала, щоб чисельність ЗСУ налічувала 85 000 військових, 342 танки, 519 артилерійських систем. Українські перемовники натомість хотіли мати 250 тисяч військовослужбовців, 800 танків й 1900 артилерійських знарядь. РФ хотіла, щоб дальність дії українських ракет була обмежена 40 км.
Кримський півострів, за прагненням Москви, мав залишитись під контролем Росії і не вважався б нейтральним.
Москва також наполягала на тому, щоб російська мова функціонувала нарівні з українською в органах влади й судах – пункт, на який Київ, згідно з проєктом документа, не погодився.
Майбутнє сходу України, захопленого й окупованого Росією 2014 року, мали обговорити особисто Путін і Зеленський. Однак ця зустріч так і не відбулася.
Гарантами договору, за даними видання, обрали іноземні держави, серед яких – США, Велика Британія, Китай, Франція та Росія.
Ці країни, як пише WSJ, мали захищати нейтралітет України у разі порушення договору. Але поки договір діятиме, країни-гаранти мали “припинити міжнародні договори й угоди, несумісні з постійним нейтралітетом України”, зокрема будь-які обіцянки двосторонньої військової допомоги. При цьому міжнародні гарантії безпеки не мали поширюватись на Крим і Севастополь.
Проєкт угоди демонструє глибоко вкорінені в РФ фобії про те, що Захід на чолі з США протягом багатьох років розвивав Україну як так звану “антиросію”, щоб підірвати, стримати і спробувати взяти під свій контроль РФ.
Після того, як початкова спроба Путіна захопити Київ і повалити український уряд провалилася, росіяни спробували за допомогою цієї мирної угоди припинити підтримку Києва з боку Заходу.
Видання вказує, що РФ хотіла додати Білорусь як гаранта, а Україна — Туреччину.
У разі нападу на Україну РФ пропонувала єдину відповідь від усіх держав-гарантів, але Україна не погодилась, мотивуючи тим, що єдиної відповіді може не бути, якщо агресором стане РФ.
Також Україна хотіла у разі нападу закриття повітряного простору та надання зброї від країн Заходу. Тут не погодилася РФ.
Українські учасники також відмовились обговорювати російський пункт, який вимагає від Києва зняти претензії на те, щоб він підпав під юрисдикцію Міжнародного кримінального суду, який переслідує воєнні злочини, як зазначено у документі. Вони також не ратифікували пункт про скасування всіх взаємних санкцій.
Видання нагадує, що перемовини тривали ще певний час і повністю припинились у червні 2022 року.
Що каже Київ
Статтю WSJ прокоментував радник керівника офісу президента України Михайло Подоляк, який брав участь у перемовинах навесні 2022 року. Він наполягає, що жодних реальних можливостей домовитися з РФ тоді не було.
“Україна категорично ніколи цих умов не приймала, – написав він у телеграмі. – Сьогодні РФ знову ж таки хоче знищити Україну, але шукає можливості виторгувати собі оперативну паузу, щоб закінчити мілітаризацію, розширити мобілізацію й на наступному етапі масштабувати бойові дії”.
Він переконаний, що не має потреби повертатися до “неіснуючої теми й намагатися видати відомі капітуляційні вимоги РФ за щось нове, що абсолютно точно не могло привести до “миру”.
“Чому потрібно продовжувати не розуміти, що таке масштабне вторгнення РФ мало закінчитися лише капітуляцією України на кровожерливих умовах РФ, а не привести до “миру”?” – резюмує Подоляк.
І російські, і українські джерела неодноразово наголошували: делегації, які брали участь у переговорах, взагалі не були уповноважені вирішувати питання війни та миру. Перемовники лише готували документи, які Володимир Зеленський та Володимир Путін могли б підписати, якби справді домовилися про припинення війни.
“У Стамбулі ми фіксували: ви [Збройні сили РФ] йдете на кордони станом на 24 лютого 2022 року, після цього починається переговорний процес, в якому братиме участь і президент, і МЗС України, і після цього виходитимемо на юридичний документ”, — заявив в 2023 році в ефірі Радіо NV Михайло Подоляк, член української переговорної делегації.
Джерела ВВС і в Києві, і в Москві стверджують: на жодному з етапів недовгих переговорів Росія та Україна не були близькими до проведення переговорів на найвищому рівні – тобто між Володимиром Зеленським та Володимиром Путіним. А без цієї зустрічі досягти реальних домовленостей було апріорі неможливо.
