За інформацією: Суспільне Харків.
27-річний військовослужбовець зі Старого Мерчика Валківської громади Валентин Гробов загинув 21 серпня 2026 року. Суспільне Харків
27-річний військовослужбовець зі Старого Мерчика Валківської громади Валентин Гробов загинув 21 серпня 2026 року під час виконання бойового завдання на Покровському напрямку. До повномасштабної війни він створив місцевий спортивний клуб і очолив молодіжну громадську організацію, а з початком вторгнення з друзями патрулював рідне селище, опікувався гуманітарною допомогою та організовував донорство крові.
Про дитинство Валентина, його ініціативи в громаді, рішення стати на захист країни та плани, які перервала війна, Суспільне Харків розповіли мати бійця Наталія Гробова, його друг Юрій Гайдамака, секретарка Валківської міськради Людмила Іванська та депутат Харківської міськради Дмитро Булах.
«Усі паркани й дерева були його»: дитинство і самоосвіта
Валентин Гробов народився у липні 1999 року у Старому Мерчику. Його мати Наталія Гробова згадує, що син змалку мав енергійний і самостійний характер.
Валентин Гробов на спортивному забігу. Фото надала Наталія Гробова
«Він одразу ріс активним хлопчиком, навіть з пелюшок спати нам не давав. Як підростав, то завжди всі паркани, всі дерева, всі стрибалки, де тільки можна було рухатися — все це було його. Було відразу видно, з яким темпераментом народилася дитина. Пам’ятаю, у дитинстві я в нього запитала: «Вальок, ну, ким ти хочеш стати?» Він такий: «Та я не знаю. А ким треба?» Кажу: «Ну, депутатом, наприклад». Він каже: «Депутатом не хочу — там балакати багато треба″. Хоча далі я бачила його активну життєву й громадську позицію. Він навпаки дуже багато міг і балакати, і робити», — розказує Наталія Гробова.
Валентин Гробов. Фото надала Наталія Гробова
Після дев’яти класів місцевої школи (нині — Старомерчицький ліцей), Валентин вступив до Харківського політехнічного коледжу, розповідає Наталія. З її слів, юнак багато читав: цікавився мотиваційною літературою та психологією спілкування.
«Я завжди читала книжки за ним. От він такий: «Мамо, ти цю читала?» Кажу: «Та ні″. Він: «Та ну, ти що, ну як ти цю не читала? І починає мене надихати, щоб я так само прочитала»», — згадує мати Наталія.
«Щоб молодь не сиділа у підворітті, пиячила, курила»: створення Merchyk Fight Company
Друг полеглого бійця Юрій Гайдамака розповідає, що Валентин захоплювався спортом та ініціював створення спортивного клубу Merchyk Fight Company у Старому Мерчику. Чоловік говормть, що до тренувань з боксу, змішаних єдиноборств та загальної фізичної підготовки долучалися не лише місцеві жителі, а й молодь із сусідніх сіл і центру громади — Валок.
Валентин Гробов та учасники Merchyk Fight Company. Merchyk Fight Company/Instagram
«Активність на той час була велика. Залучали деяких людей, які були майстрами спорту, чемпіонами України, щоб вони проводили хлопцям тренування. Це було в шкільному спортзалі. Іноді для тренування просто знаходили в лісі якусь галявину, і там виходили тренувалися, спарингувалися. Організація була створена, щоб молодь розвивалася в спорті, характером та іншими цінностями, щоб, так би мовити, не сиділа десь у підворітті, пиячила, курила», —говорить Юрій Гайдамака.
Валентин Гробов та учасники Merchyk Fight Company. Merchyk Fight Company/Instagram
Крім того, Валентин став прикладом для свого молодшого брата Юрія, залучивши його до регулярних занять спортом, розповідає мати Наталія:
Обирайте Суспільне як джерело новин в Google Обирайте Суспільне як джерело новин в Google
«Я часто казала своєму чоловікові: «Руслане, головне правильно виховати першу дитину. А тоді вже перша правильно виховає другу дитину». Просто Юрчик темпераментом протилежний. І через свій темперамент міг би і спортом не займатися. А Вальок же його постійно тягнув-тягнув», — говорить мати полеглого бійця.
«Ініціатива, яка жива й дієва»: ГО «Свідома молодь+» та маєток Шидловських
У січні 2022 року Валентин Гробов заснував і очолив у Старому Мерчику громадську організацію «Свідома молодь+», говорить секретарка Валківської міської ради і мати Валентинового близького друга Людмила Іванська. Активісти проводили екологічні акції та опікувалися місцевою пам’яткою архітектури — занедбаним маєтком Шидловських і парком навколо нього.
Валентин Гробов та учасники ГО «Свідома молодь+». ГО «Свідома молодь+»/Instagram
«І це дорогого варте. Це ініціатива, яка жива, вона дієва. Під його головуванням зроблено дуже багато справ, які принесли величезну користь і Старомерчицькому округу, і нашій громаді загалом. Безумовно, це участь у молодіжних проєктах, молодіжних форумах. Вони таким чином заявляли про себе, й знову ж таки, налагоджували контакти з іншими організаціями та розвивалися таким чином», — каже Людмила Іванська.
Валентин Гробов та Людмила Іванська. Фото надала Людмила Іванська
За декілька років до повномасштабної війни активну позицію Валентина помітив голова правління Харківського антикорупційного центру та депутат Харківської міської ради Дмитро Булах — він тоді приїжджав до Валок як помічник народного депутата.
«Валік був на тій зустрічі й одразу впав мені в око. По області я відзначаю для себе людей, з якими хотілося б на майбутнє мати справу. Таких людей не дуже багато, на жаль… І от один з таких небагатьох був Валентин. Він був ціннісною, активною, відвертою молодою людиною», — зазначає Дмитро Булах.
«Внутрішня мотивація — не бути осторонь»
Повномасштабну війну Валентин зустрів на робочій зміні на нафтогазовому промислі. За словами матері, він не міг полишити відповідальний об’єкт, а коли випала нагода, долучився до захисту та підтримки селища.
Валентин Гробов. Фото надала Наталія Гробова
Разом із членами своєї громадської організації Валентин виходив у нічні патрулі по Старому Мерчику, організовував плетіння маскувальних сіток, виготовлення окопних свічок та виїзди до Харківського обласного центру служби крові на донорство, розповідає Наталія.
Валентин Гробов у донорському центрі крові у Харкові. Фото надала Людмила Іванська
Крім того, на власних автомобілях хлопці розвозили гуманітарну допомогу жителям свого округу й допомагали закривати потреби військовослужбовців, каже вона.
Валентин Гробов доставив жителям гуманітарну допомогу. ГО «Свідома молодь+»/Instagram
У 2022–2023 роках він був у пошуку військового місця, яке було б гідне його, бо він багато чого міг. Я в Україні живу, я дітей виховувала українцями. Тому я думаю, що це була внутрішня мотивація — просто щоб не бути осторонь війни. Він чув від нас, яка у нас думка, яка наша життєва й громадська позиція, і коли став підростати, мав уже власну думку, яка все одно в основі мала державність.
Зі слів матері, у той час Валентин навчався на військовій кафедрі у Харкові, куди вступав ще до великої війни, щоб здобути офіцерське звання.
«Я там, де хотів бути»: служба на фронті, мрія про родину та загибель на Покровському напрямку
У травні 2025 року Валентин Гробов добровільно долучився до лав Сил оборони.
«Коли він уже попав на службу, то каже: «Я вже звідси нікуди не піду. Я там, де хотів бути». Про побратимів казав: «Коли я біля них, то знаю, що вони всі як один — такі, як я. Я можу на них покластися, на будь-кого з них — як на самого себе»», — ділиться мати бійця Наталія Гробова.
Валентин Гробов у вишиванці. Фото надала Людмила Іванська
Перебуваючи на передовій, Валентин підтримував зв’язок із друзями й цікавився, чи продовжує молодь тренуватися у спортивному клубі, розповідає його друг Юрій Гайдамака.
Попри службу, захисник планував цивільне життя. Зі слів Наталії, навесні 2026 року під час відпустки в Карпатах Валентин освідчився своїй дівчині. 15 серпня родина за українською традицією ходила свататися до нареченої з короваєм, а весілля планували зіграти наступного літа.
Менше ніж за тиждень після сватання військовий загинув. 21 серпня 2026 року Валентин Гробов поліг на Покровському напрямку під час виконання бойового завдання. Поховали захисника у рідному Старому Мерчику 23 серпня — у День Державного Прапора України, ділиться його матір.
«Він точно б це потягнув»: пам’ять та продовження справи
Ті, хто працював із Валентином Гробовим, кажуть: бачили в ньому майбутнього очільника громади та лідера, який не боявся брати відповідальність.
«Я в ньому точно бачив голову Валківської громади, чесно скажу. Колись, не завтра — може, через п’ять, сім, десять років. Він точно б це потягнув. У нього був дуже великий потенціал. І я впевнений, що Валки, на жаль, з його загибеллю втратили дуже багато. Може, і далі пішов би. Мені здається, він міг бути великим лідером регіонального масштабу. У нас традиційно криза лідерства в громадах. Небагато є таких людей, хто міг би до себе тягнути і брати відповідальність. Зазвичай, усі відповідальності жахаються», — говорить депутат Харківської міськради Дмитро Булах.
Валентин Гробов разом з колегами. Фото надала Людмила Іванська
«Це був той молодіжний лідер, який, мабуть, міг би очолити в майбутньому старостинський округ або й громаду. Тому що йому було небайдуже, і було величезне бажання працювати на благо своєї малої батьківщини. Нам його дуже не вистачатиме», — зазначає секретарка Валківської міськради Людмила Іванська.
Друзі та побратими Валентина говорять: роблять усе, щоб засновані ним ініціативи у Старому Мерчику жили далі, та підтримуватимуть його родину.
Валентин Гробов на конференції. Фото надала Людмила Іванська
«Валентин був найкращою людиною. Він завжди прагнув, щоб все було якомога найкраще. Він ставив мету, намагався постійно її добиватись, і в нього постійно це виходило. Він був такою людиною, що всі брали з нього приклад. Я також брав приклад. Звісно, будемо підтримувати родину, зустрічатися, допомагати. Будемо продовжувати його справу», — говорить друг полеглого бійця Юрій Гайдамака.
