За інформацією: Суспільне Харків.
Поліцейський офіцер Старосалтівської громади Роман Комаров загинув 28 червня 2026 року. Суспільне Харків
25-річний поліцейський офіцер громади з Вовчанська Роман Комаров, який загинув 28 червня 2026 року під час евакуації цивільних із Кирилівки Старосалтівської громади, з початку повномасштабного вторгнення вивозив людей з окупації. Служити у рідному Вовчанському відділі поліції він почав у 2025 році — одразу після випуску з Харківського університету внутрішніх справ. Згодом пройшов спеціальну підготовку й працював у групі оперативного реагування. У серпні поліцейський планував поїхати до родини за кордон та освідчитися своїй дівчині.
Історію полеглого поліцейського Романа Комарова Суспільне Харків розповіли його мати Яна Комарова та дівчина Анжеліка.
"Він з дитинства був завжди дуже шабутний"
Роман Комаров народився у Харкові, але все життя прожив у Вовчанську, де закінчив місцеву гімназію № 1. У шкільні роки захоплювався комп'ютерами та вивчав англійську мову. Його мати Яна Комарова виховувала сина самотужки й згадує, що хлопець із дитинства легко знаходив спільну мову з оточенням.
Роман Комаров у дитинстві. Фото надала Анжеліка
"Він з дитинства був завжди дуже шабутний. Його всі любили. Він був такий добрий, душевний, всі тягнулись до нього. В садочку його любили, в школі. Настільки він міг підтримувати, завжди: "мамулічка", "бабулічка", допомагав, що б я не просила", — розповідає мати Романа.
Роман Комаров у дитячі роки. Фото надала Анжеліка
Коли Роману було 12 років, у нього народився молодший брат Андрій, каже Яна Комарова.
Роман Комаров разом з молодшим братом Андрієм. Фото надала АнжелікаБрат Андрюша за нього дуже переживає, дуже сумує. Ми зустрілися у листопаді 2025 року — він від нього не відходив. Настільки душевна зустріч у нас була. Ми важко розлучалися. Мій молодший син казав: "Я пообіцяв Ромі, що я його зустріну і ще повернусь, приїду і обов'язково його побачу".
Роман Комаров разом з матір’ю та братом. Фото надала Анжеліка
"Мамо, я не буду юристом"
Після закінчення школи Роман вступив до Харківського національного університету внутрішніх справ на юридичну спеціальність, проте згодом змінив напрям.
"Він відучився там півтора року і залишив його, каже: "Мамо, це не моє, я не буду юристом". Я кажу: "Зробиш кабінет, будеш юристом, матимеш свою справу". Він сказав, що це не його, і кинув. Я його водила у поліцію, щоб розказали, що це дуже тяжка робота. Він послухав, вийшов і сказав: "Я буду вступати". Він як поставив ціль — завжди її досягав", — говорить Комарова.
Роман Комаров у поліцейській формі. Фото надала Анжеліка
У лютому 2022 року, коли російські війська окупували Вовчанськ, Роман організував виїзд місцевих жителів на підконтрольну Україні територію. Його родина виїхала до Ірландії, а сам він вирушив на навчання до Вінниці, куди евакуювали Харківський національний університет внутрішніх справ.
"Швидко з’їхалися і почали зустрічатися"
Під час навчання в університеті Роман зустрів свою дівчину Анжеліку, тоді вона навчалася на психолога.
Роман Комаров разом з дівчиною Анжелікою. Фото надала Анжеліка
"Ми познайомились в університеті — я тоді вже навчалася на першому курсі, а він тільки вступав туди. Ми були курсантами. Ми якось знали одне одного, знала, що він вступає, такий-то такий, потім ми іноді почали переписуватись", — говорить Анжеліка.
В університеті Роман очолював курсантську групу за спеціальністю "Правоохоронна діяльність".
Всі дуже гарно про нього відгукувалися — викладачі, командири, керівництво. Він був дуже комунікабельним — міг знайти спільну мову будь з ким, чи то з курсантами, чи з керівництвом.
У 2024 році спільний пошук квартир та волонтерське відрядження на Київщину зблизили студентів, і вони почали зустрічатися.
Роман Комаров та Анжеліка. Фото надала Анжеліка
"Я з'їжджала з квартири, і мені було потрібно шукати квартиру, і він якраз теж з'їжджав зі своєї квартири та запропонував жити разом. Ми швидко з'їхалися. Спочатку просто як друзі, щоб навпіл ділити оренду, а потім поїхали у Київську область, у Переяслав, на волонтерство у спільне відрядження, і там почали зустрічатися", — розповідає дівчина Романа.
Анжеліка разом з Романом Комаровим. Фото надала АнжелікаРазом йшли на навчання, зустрічались між парами, на перервах, на обідах. Потім вдома разом могли піти у кінотеатр, десь погуляти. Він не дуже любив гуляти, він більше любив комп'ютерні ігри. Вільного часу як такого дуже багато не було. Ми більше були вдома, дивилися фільми — такий домашній відпочинок.
Роман Комаров з Анжелікою на природі. Фото надала Анжеліка
"Він любив небезпеку"
У 2025 році Роман завершив навчання в Харківському національному університеті внутрішніх справ. Попри початковий розподіл до Харкова, він домігся переведення до відділу поліції № 1 Чугуївського районного управління поліції у Вовчанську.
"Він тоді одразу вирішив, що буде працювати у своєму Вовчанському райвідділі, там було багато його друзів, і він на своїй території хотів бути. Він взагалі такий активний, він ніколи не хотів сидіти в документах у кабінеті, він любив небезпеку, любив допомагати людям, які в небезпеці", — говорить Анжеліка.
Роман Комаров разом з побратимом. Фото надала Анжеліка
За її словами, згодом Роман заступив на службу у новостворену групу оперативного реагування.
"Туди набирали людей, і він поїхав на навчання до Києва, був там два-три тижні й після цього пішов працювати в групу оперативного реагування у Чугуївському районі. Вони там виїжджали на небезпечні виклики, коли там людина зі зброєю або погрожує вбивством. Це небезпечна робота навіть не через прильоти", — розповідає Анжеліка.
Роман Комаров привіз гуманітарну допомогу літньому чоловіку. Фото надала Анжеліка
Під час служби Роман чергував на блокпостах, возив гуманітарну допомогу та евакуйовував людей.
"Останнім часом він працював у Вовчанському відділі поліції та часто їздив на евакуації. Вони вивозили дітей, літніх та маломобільних людей. На початку, коли їхав, він не казав, яке це місце, наскільки воно небезпечне. Він вже казав або коли вже був там, або коли приїжджав. Я постійно хвилювалася за нього, постійно дзвонила. Він мені завжди намагався відповідати. Вони з собою возили Starlink у машині, щоб був зв'язок", — ділиться Анжеліка.
За місяць до загибелі Романа Комарова призначили поліцейським офіцером Старосалтівської громади, говорить дівчина.
Роман Комаров з побратимами. Фото надала Анжеліка
"Скоріш за все, Рома — «200»"
28 червня 2026 року Анжеліка разом із друзями планувала відпочинок на Безлюдівці. Роман зранку вирушив на евакуацію та збирався приїхати на річку до компанії пізніше.
"Це був вихідний, він мене розбудив, щоб попрощатися. Загалом сказав, що їдуть на евакуацію і до обіду приїдуть. І ми поїхали на річку, там він мені написав: "Ще у Кирилівці". Це було останнє його повідомлення", — згадує дівчина полеглого поліцейського.
Поліцейський Роман Комаров. Фото надала АнжелікаЯ як відчувала: після того, як кажу: "Давайте йому подзвонимо, може, у когось зв’язок кращий", — минає секунд 30, і мені дзвонять з його роботи. Питаю: "Що сталося?" — мені кажуть: "Скоріш за все, Рома — "200". Були на евакуації дівчина та хлопець: дівчину знайшли "300-ю", а особу хлопця ще встановлюють. Але сказали, що, скоріш за все, це Роман.
Анжеліка з друзями одразу поїхала до Харкова з надією, що зв'язок буде кращим і вона зможе дозвонитися до Романа.
"Я дзвонила йому — гудки ще йшли, я думала, може, це не він. Мені подзвонили — все-таки це був він. Просто був якийсь шок, я думала: треба зараз якось без істерик, без сліз, одразу зібратися і доїхати додому, а потім вже щось вирішувати. Дівчата вже в дорозі почали плакати. Я себе стримувала, щоб хоча б бачити дорогу. Ми приїхали, всі все зрозуміли. Дзвоню батьку і не можу це сказати, він каже: "Щось з Ромою?", кажу: "Скоріш за все, «200»".
Роман Комаров разом з побратимами евакуювали людей з прифронтового району Харківщини. Національна поліція України
Мати Романа, яка перебувала в Ірландії, розповідає, що відчула погіршення самопочуття за декілька годин до того, як дізналася про загибель сина.
"Перед тим як його вбило, мені стало погано. Голова запаморочилась, нудило, я пішла прилягла. І мені через кілька годин подзвонила його завідувачка. Незнайомий номер, я не хотіла брати. А потім я подивилася, що на аватарці людина у поліцейській формі, і мене ніби в голову вдарило. Я набираю, мені кажуть: "Яна Анатоліївна, це ви? Ви сидите, поруч хтось є?". І в мене просто у голові шок: "Роми більше немає". Більше я не пам'ятаю, я просто кричала. Мій молодший син почув, вибіг на вулицю, сильно плакав, впав на землю і бив її кулачками, і до вечора не міг зайти у квартиру", — ділиться Яна Комарова.
Він мав приїхати до нас за кордон у серпні. Йому вже все підписали. Він повинен був робити пропозицію дівчині, ми там все планували. Вони мали одружитись. Місяця не вистачило, щоб приїхати.
Роман Комаров на евакуаційному виїзді. Національна поліція України
"Це була дуже велика втрата для всіх його одногрупників. Дуже багато людей приїхало на прощання. Деякі з інших областей приїжджали. Дуже багато хто хотів якось допомогти. Мені після смерті, коли розповсюджували цю новину, дуже багато людей писало, про яких я навіть і не знаю", — розповідає Анжеліка.
"Для мене він справжній герой"
Восени 2025 року Роман Комаров отримав відзнаку Президента України "За оборону України". Нині родина поліцейського збирає підписи під петицією про присвоєння йому звання Героя України посмертно.
"Для мене він справжній герой, він цього заслуговував, він ніколи не ховався. Він завжди їхав туди, куди інші не їдуть. Ніколи не було такого, щоб йому сказали їхати на евакуацію, а він сказав: "Ні, я не поїду, я боюсь". Він хотів, щоб знали, що він досягав всього, чого хотів. Ця петиція на нагородження — це як данина йому за ті дії, які він зробив для людей, для себе, для сім'ї", — говорить дівчина полеглого поліцейського Анжеліка.
