За інформацією: Суспільне Харків.
Командир 2-го штурмового батальйону 23-го окремого штурмового полку «Р.У.Г», який входить до складу 2-го корпусу Національної гвардії України «Хартія» «Псіх». 23 штурмовий полк «Р.У.Г» 2 корпусу НГУ «Хартія»
Наступальна операція на півночі від Куп’янська проводиться у надскладних умовах: ускладнена логістика через мінування, кілзона з великою кількістю дронів, робота артилерії. Серед росіян, які займають позиції на цьому напрямку, — переважно мобілізовані військові.
Про це Суспільне Харків розповів командир 2-го штурмового батальйону 23-го окремого штурмового полку «Р.У.Г», який входить до складу 2-го корпусу Національної гвардії України «Хартія» «Псіх».
Як ви справляєтеся з умовами, в яких проходить операція?
Все починається з моменту інструктажу військовослужбовців, які виходять на бойове завдання. Потім — вивезення військовослужбовців: якщо хлопці не доїдуть на точку спішування, то місія буде зірвана на початку. Умови надскладні, оскільки треба доправити людей на шлях заздалегідь прокладеним маршрутом. Вони його знають, ми доводимо весь план до кожного.
По дорозі до лінії бойового зіткнення — безліч перешкод: мінування, кілзона, а також розвідка й дрони ворога, зокрема FPV та «Мавіки», які постійно вистежують наші підходи. Тому ми завжди проводимо додаткову розвідку за маршрутом руху. Якісна військова підготовка дає змогу виконувати завдання та зберігати життя бійців.
Як вдалося вибити росіян з позицій, що вони займали?
Шляхом заходів, непомічених наших дій для ворога. Зібрана інформація, дорозвідка, кількість військовослужбовців Російської Федерації, доведення інформації військовослужбовцям, тримання ворога в укритті для підходів наших військовослужбовців до контрнаступу, проведення зачистки та підтримки наших БпЛА. Загалом за такою схемою ми й працюємо.
Обирайте Суспільне як джерело новин в Google Обирайте Суспільне як джерело новин в Google
Яке значення мають ліси на північ від Куп’янська для оборони цієї ділянки?
Насамперед це можливість приховано накопичувати особовий склад і облаштовувати позиції для спостереження за пересуванням противника. Ліс дає гарне маскування укриттів, робить нас менш уразливими для ворожих дронів і дає змогу розвивати далі наступально-штурмові дії.
Наскільки сильно росіяни тримаються за ці позиції та чому?
Для них це шляхи просування в напрямку наших позицій і точки для накопичення сил. Закріплюючись на цих лісових масивах, вони намагаються стежити за всім довкола, аби вчасно викликати БпЛА чи вогневі засоби ураження. Опір вони чинять переважно за допомогою дронів та артилерії, бо у стрілецькому бою вони слабкі.
Нашим бійцям тут немає рівних. Навіть наближаючись впритул до противника, ми діємо суворо за стратегією та дуже обережно, щоб зберегти людей.
Головне — постійна уважність, адже ворог теж виглядає і слухає. Загалом, коли ми заходимо на їхні орієнтири, то військовослужбовці РФ здаються нам у полон. Чому? Тому що вони розуміють, що у них один порятунок — це або БпЛА, або дрони, або скиди.
Хто воює з боку росіян: який мають досвід, наскільки вони вмотивовані?
Це переважно мобілізовані люди, яких відправляють на смерть. Їм обіцяють «золоті гори», але реальність вони усвідомлюють вже на позиціях. Їх змушують іти вперед, бо інші варіанти для них ще гірші. Коли беремо в полон хлопців, ми ж беремо інформацію, ми розуміємо. Військовослужбовці РФ розповідають нам, що у них варіантів дуже мало. Здебільшого це налякані мобілізовані, які виконують роль спостерігачів — слухають, дивляться й доповідають.
Вони, в принципі, знають тільки один досвід — вирити яму й у цій ямі померти навіки. У стрілецькому бою вони нам не рівня. Все, що вони роблять, — це запитують по рації розвіддрони, аби засікти нас і завдати удару. Але навіть це їм не допомагає, бо підготовка у них мінімальна. Вони справді добре риють ями, в яких потім і залишаються.
Коли ми розпочинаємо штурмові дії й підходимо ближче, у них є вибір: полон або смерть. До того ж вони абсолютно не цінують своїх: якщо у них з’являється «трьохсотий», його зазвичай не евакуйовують. Якщо виповзе сам — добре, ні — просто відправляють замість нього іншого, який продовжує сидіти на позиції.
Як готують ваших бійців до подібних операцій?
Це велика система. З моменту, як людина потрапляє до нашого батальйону, ми починаємо комплексне навчання: робота з картами, володіння зброєю, розмінування та виявлення мінно-вибухових загороджень. Вони заздалегідь знають ландшафт ділянки та чітко усвідомлюють своє завдання у складі штурмової групи, адже ми готуємо людей під конкретну місію.
У нас військовослужбовці всі підготовлені, всі вмотивовані, тому що вони проходили на тренуваннях. Ми їм відтворювали повністю реальну картину штурмових дій, й вони, коли заходять на ділянки, де треба працювати, вони виконують це чітко, без страху, й знають, що вони роблять.
