Конфлікт між президентом України Володимиром Зеленським і головнокомандувачем Валерієм Залужним показав усьому світу, що політика в Україні повернулася, хоча бойові дії нікуди не поділися, пише The Economist.
Багато українців живуть сьогодні у двох різних світах: похмурій реальності позиційної війни та ще більш гострій політичній битві в Києві. Коли РФ почала вторгнення у лютому 2022 року, конкурентна політика поринула у сплячку. Пізніше того ж року вона повернулася, оскільки екзистенційна загроза для України зменшилась. Ярослав Железняк, депутат від опозиції, каже, що щодо фундаментальних питань національної безпеки все ще існує «широка згода». Але війна вже зробила Україну «нестабільною». А спроби президента «централізувати ухвалення рішень» та «придушити інакодумство» мають протилежний ефект.
Тріщини виникли не лише між політичними силами, але, що найбільш тривожно, між військовим і політичним керівництвом. Відносини між президентом Володимиром Зеленським та його головнокомандувачем Валерієм Залужним оцінюють як жахливі. Про розбіжності вперше стало відомо влітку минулого року. Нещодавнє відверте інтерв’ю The Economist з генералом, у якому він заявив, що війна в Україні зайшла в глухий кут, вивело цей конфлікт на поверхню. Зеленський публічно дорікнув своєму генералу за заголовки. У пізнішому інтерв’ю він, схоже, попередив Залужного, щоб займався військовими справами, а не політикою.
Високопоставлене джерело в уряді припускає, що відкритий конфлікт у керівництві став «передбачуваним» результатом контрнаступної операції, яка зайшла в глухий кут, яка «пішла не за планом». Чиновник каже, що Залужний, можливо, суперечив оптимістичнішим публічним позиціям свого президента, але мало хто в уряді міг причепитися до його тверезих висновків. Наразі йде гра за звинуваченням у тому, хто несе відповідальність за провал. «Політики кажуть, що їхні генерали — дурні, які пройшли радянське навчання. А генерали кажуть, що політики їм заважають. У перемоги багато батьків, але ніхто не хоче відповідати за тупикову ситуацію».
Ще одним важливим фактором є повідомлення про кримінальне розслідування у справі захисту півдня України. Це був єдиний район, де російські війська змогли здобути швидку та надзвичайно важливу перемогу у лютому та березні 2022 року, створивши за кілька тижнів новий сухопутний коридор у Крим. Українські перебіжчики допомагали наступу. Мости не були підірвані, як слід. Армію також погано підготовули. За деякими даними, Залужний нині фігурує лише як свідок з розслідування, але це може перерости у щось серйозніше. І загроза кримінального звинувачення може тримати головнокомандувача у вузді. А його спілкування зі ЗМІ можна розглядати як страховий поліс, припускає джерело у Генеральному штабі.
Залужний не декларував жодних політичних амбіцій, і його кілька кроків на політичній арені не можна назвати вправними. Це не означає, що він не становить загрози для Зеленського. Президент, який ще у 2019 році був коміком, знає, як швидко українське суспільство може створювати та руйнувати своїх лідерів. Внутрішні соцопитування громадської думки показують, що президент, якого колись хвалили за його роль у захисті країни, зараз заплямований корупційними скандалами у своєму уряді та занепокоєнням з приводу курсу країни. Цифри, датовані серединою листопада, показують, що довіра до президента впала до +32%, що вдвічі менше, ніж у генерала Залужного, який досі вшановується (+70%). У головного шпигуна України Кирила Буданова рейтинг вищий від президента (+45%).
Те ж опитування показує, що Зеленський ризикує програти президентські вибори, якщо він коли-небудь зіштовхнеться віч-на-віч зі своїм головнокомандувачем. Українське суспільство, ймовірно, не вітатиме неспровокований виклик. На даний момент 8 із 10 українців виступають проти самої ідеї проведення виборів, які спочатку мають відбутися у березні наступного року. Президент також виключив їх, пославшись на воєнний стан. Але падіння його рейтингу все ж таки може переконати його змінити свою думку.
Джерела в українській розвідці кажуть, що РФ вже намагається отримати вигоду з амбіцій та напруженості. Андрій Черняк, представник HUR, військово-розвідувального агентства, заявив про докази, що демонструють нові російські стратегії для різних груп населення: одна спрямована на зміцнення підтримки РФ; інша – підірвати довіру до Заходу; та третя – посилити невдоволення в Україні. За його словами, існує окрема кампанія з дезінформації українських солдатів, у якій використовують фейкові відеоролики, в яких командири різних рівнів закликають своїх підлеглих здатися. «Росія не змогла зробити те, що їй потрібно, на полі бою, але тут вони досягли реальних успіхів».
Високопоставлене джерело в уряді припускає, що російська пропаганда набула популярності, бо має матеріал, з яким можна грати. Корупція існує. Управління часто неефективне. Україна недостатньо поставила свою економіку на військові колії. Але тільки РФ виграє, якщо президента Зеленського виженуть. «Деякі наші політики недостатньо стурбовані російською загрозою, і це мене злить. Вони думають, що можуть кинути виклик владі, знищити Зеленського, і це не матиме жодного значення». Служби безпеки фактично усунули більшість важелів російського впливу від початку війни, додав він. Найбільш ефективними важелями наразі стали «самі українці».
На передовій РФ переживає відносно добрий період війни. Вони задовольняють більшу частину своїх потреб у робочій силі, наймаючи на роботу бідняків та ув’язнених. Україна, навпаки, щосили намагається мобілізувати населення загалом. Армійське начальство здійснює набір на рівні, що майже покриває природні втрати на передовій. Але якщо більшість мобілізованих на початку війни знали, за що вони борються, то зараз мало хто з новобранців виявляє таке ж бажання, і виконувати план мобілізації стає все важче. І політична напруга навряд чи допоможе цьому процесу.
Сумніви щодо спрямування війни всередині країни та за кордоном починають доходити і до солдатів, які перебувають на передовій. Схоже, що вони не змінили своєї поведінки чи морального духу будь-яким істотним чином, принаймні поки що. «Людям під обстрілом було начхати, посварився Залужний із Зеленським чи ні», — каже один із командирів. Зараз йдеться лише про те, як залишитися живим. Для воюючих українців немає жодних сумнівів, що ворог все ще становить небезпеку. «Росія ставить нам просте питання: життя чи смерть. Це змушує нас боротися, незалежно від того, що станеться у Києві чи Вашингтоні».
