За інформацією: Суспільне Харків.
Переселенка з Ізюма Любов Сінна, 10 жовтня 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
«Багато почало виїжджати. Якби не було таких прильотів, звичайно, люди б не їхали, тому що, вдома є вдома. Найгарячіша пора почалася у 2024 році, і далі — 2025-й, 2026-й. Тут у нас уже було дуже гаряче. Тому що раніше в основному були артилерія, «Гради». А тепер це КАБи, «Шахеди», «Герані» — усе, що падає з неба. Це дуже важко», — розповідає Любов.
Переселенка у транзитному центрі у Харкові, 10 жовтня 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
Я особисто збираюся, як тільки перестануть бомбити, хоч буде холодно, хоч буде там важко, хоч будуть блекаути — я все одно буду повертатися. Це моя земля.
«Хата потріскалася, бо і КАБи прилітають, і «Молнії»»
Людмила Артьомова евакуювалася з прикордонного селища Слатиного разом із дочкою та сином. Каже, вирішила виїхати заради дітей — через засилля російських безпілотників.
Переселенка зі Слатиного Людмила Артьомова, 10 жовтня 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
«Неможливо було терпіти. Бо день і ніч — то дрони над хатою, все в оптоволокні було заплутане: всі дерева, весь сад. Хата потріскалася, бо і КАБи прилітають, і «Молнії». Кожну ніч лягаєш і не знаєш, що буде. Лягаємо всі вдягнуті. Тоді й думаєш: «Толку, чи вдягнутий, чи не вдягнутий — як шарахне»», — згадує Людмила.
Переселенці у транзитному центрі у Харкові, 10 жовтня 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
Прийде сусідка і смикається, а я вже звикла, а тепер у мене тільки щось (станенься — ред.) труситься. Два інсульти перенесла, а ще думаю, не дай боже, третій інсульт буде. Дочка, діти біля мене, думаю, що ж вони мучаться і через мене сидять. Кажу: «Давайте поїхали, як не важко, давайте поїхали».
«Наймали таксі, бо чекати сил не було»
Ніна евакуювалася з Великобурлуцької громади Куп’янського району. Жінка не планувала залишати будинок, де прожила 70 років, але після влучання по двору найняла таксі й виїхала, розповіла жінка Суспільному.
Переселенка з Великобурлуцької громади Ніна, 10 жовтня 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
«Я казала: «Не поїду». Як прилетіло, є фотографії, у дворі і за двором лежало. Літак чорний, здоровий. Добре, що не вибухнув. Тоді день за днем все йшло. В нічний час і вдень не було ніякої перерви. Дрони, ракети. Покинули все і поїхали. Що могли, те і взяли… Наймали таксі і їхали, тому що все було зайнято, треба було чекати, а чекати [сил] далі не було», — ділиться Ніна.
Евакуйована з Великобурлуцької громади Ніна, 10 жовтня 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
Транзитний центр у Харкові готується до зимового збільшення потоку
Зараз у Харківському транзитному центрі найбільше людей з Великобурлуцької, Краматорської та Слов’янської громад. За словами координатора центру Сергія Мусієнка, порівняно з початком літа потік людей зменшився удвічі, оскільки на частині територій поменшало російських ударів. Однак із настанням холодів ситуація зміниться.
Координатор Харківського транзитного центру Сергій Мусієнко, 10 жовтня 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
«Ми готові до збільшення. Я вважаю, що воно можливе, звичайно, бо зима, холод. Я думаю, що люди будуть виїжджати. Але станом на зараз вже два місяці евакуація триває середня — 150-160 людей. Але якщо вона збільшиться, ми будемо до цього готові, і все буде добре», — говорить Мусієнко.
Переселенці у транзитному центрі у Харкові, 10 жовтня 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
За словами Мусієнка, після отримання гуманітарної допомоги в центрі близько 95% людей залишаються у Харкові та області. Інші виїжджають до центральних і західних регіонів України, зокрема до Львова та Хмельницького.
