За інформацією: Суспільне Харків.
Жителька Козачої Лопані Любов Корнієнко, яка 18 кілометрів йшла пішки до Слатиного, щоб евакуюватися. Суспільне Харків
Евакуйовані люди у транзитному центрі в Харкові, 15 липня 2026 року. Суспільне Харків
Любов Корнієнко каже, росіяни били по Козачій Лопані після її деокупації у 2022 році.
"А це взагалі оці останні ночі — так щось гуділо таке здорове, і скидали снаряди. Воно все сипалося зі стелі, усе на світі. Уже просто сил не було. І кожну ніч — оце три ночі поспіль продовжувалося", — розказала жінка.
"Я сам в клітці разом з нею буду. Я її нікому не віддам"
З таксою Норою з Нової Козачої до Харкова евакуювався Юрій Огарко.
"Вона стресу такого зазнала, що дуже боїться, як дрони літають. Вона ховається. Вона у нас вдома завжди відвʼязана, це ось переїжджаємо — так я її на повідець. А так вона бігала вільно. І як тільки дрон почує, що летить, — ховається то під стіл, то до мене в хату забігає. Я ж ось це без ноги, на дивані завжди, і вона до мене під бочок. Дуже страждала вона", — сказав чоловік.
Житель Нової Козачої Юрій Огарко, який евакуювався до Харкова, 15 липня 2026 року. Суспільне Харків
Нещодавно будинок Юрія постраждав від російського удару — за його словами, російський снаряд прилетів о дев'ятій ранку.
"Якраз на свято, на Петра і Павла. Трубу газову вирвало зовсім з землі. Поруч стояв гараж — стіну вивалило з гаража, двері винесло, калитку винесло, взагалі поруч валялась. І пів забору немає. Хата постраждала, була обшита сайдингом — сайдинг до цегли відлетів. Електролічильник був новий — прибрало, немає, порвало все. Вікна повибивало, жодного вікна цілого немає", — розповів житель Нової Козачої.
Два тижні тому зовсім страшно стало. А так можна було б жити. Багато людей повиїжджало давно. Місяць, а то й пів року тому повиїжджали. А ми ось це сиділи й сиділи до останнього. Кажуть, може ще й гірше буде.
Юрій Огарко зі своєю таксою Норою, Харків, 15 липня 2026 року. Суспільне Харків
Юрій Огарко розповів, що його з дружиною обіцяли поселити в одному з гуртожитків у Харкова.
Заради неї я… Навіть якщо скажуть, що заберемо її в притулок, я — ні, я тільки з нею піду. Я сам в клітці разом з нею буду. Я її нікому не віддам.
"Нас забрали поліцейські"
З двома дітьми — 17-річною донькою та дворічним сином — зі Слатиного евакуювалася Лариса Рєзнікова. Жінка каже, що залишатися вдома було вже неможливо.
"Це взагалі болюча тема… Ми всі ледве тримаємось. Це тяжко дітям, це тяжко мені — знову покидати свій дім, який відбудували, в який вклали всі кошти, сили. І знову все покинути. Дуже тяжко, не знаю куди далі з дітьми", — сказала жінка.
Останні дні дуже-дуже напружена обстановка. І КАБи, повбивало людей, тому я все ж прийняла рішення. Сьогодні ми викликали евакуацію. Дякуємо, приїхали, нас забрали поліцейські.
Лариса Рєзнікова, яка евакуювалася зі Слатиного з двома дітьми, Харків, 15 липня 2026 року. Суспільне Харків
Евакуйовані люди в транзитному центрі у Харкові, 15 липня 2026 року. Суспільне Харків
У Слатиному ще залишилася мати Лариси, яка поки що не хоче виїжджати в евакуацію.
Вона про всяк випадок сумки зібрала, але, каже: "Посиджу, поки обстановка більш-менш, трошки придивлюсь, там же собаки". Всіх треба кудись прилаштувати.
"Зараз до 200 людей кожен день"
Евакуація з прикордонної Дергачівської громади посилилася два тижні тому — тоді у семи населених пунктах Рада оборони Харківщини оголосила примусову евакуацію через посилення боїв. Координатор гуманітарного центру у Харкові Сергій Мусієнко каже, з того часу тут приймають вдвічі більше людей.
"З початку липня це було приблизно 60-80 людей, а зараз 170-180, до 200 людей кожен день. І це з самого ранку до самого вечора: і централізована евакуація, тобто благодійний сектор вивозить дуже багато людей, і люди самі виїжджають", — розповів Мусієнко.
Представниці Товариства Червоного Хреста заповнюють документи у транзитному центрі, Харків, 15 липня 2026 року. Суспільне Харків
Зону евакуації у липні розширили також на Шевченківську громаду — вона межує з Куп’янськом. Мусієнко говорить, 70% евакуйованих — саме звідти.
