За інформацією: Суспільне Харків.
Голова громадської організації ветеранів та ветеранок російсько-української війни Старовірівської громади Руслан Литвинчук. Суспільне Харків/Микита Кузнецов
"Про тренування я чув вже давненько, але все не було змоги зголоситися. Наразі знайшовся час — я все ж таки з області, не дуже й доберешся до Харкова. Це якраз те, що потрібно для ментально-психологічного розвантаження хлопців, особливо тих, які мають певні травми з фізичного насильства, особливо тих, які після полону, я думаю, що це розвантаження їхньої ментальної чудовий варіант", — говорить захисник.
Литвинчук воював з 2014 по 2016 роки. Брав участь у боях за Дебальцеве.
Ветерани українсько-російської війни б’ються в м’яких обладунках на занятті з лицарського бою, Харків, червень 2026 року. Суспільне Харків/Микита Кузнецов
Ветеран каже, що планує і далі відвідувати заняття.
"Сам сьогодні трошки позаймався — мені сподобалося. Приїхав випробувати себе, подивитися, відчути на собі саме ось цей вид спорту. Боляче не було. Трішки даються в знаки наслідки контузій, а так — все нормально. Навпаки азарту додає", — розказує Руслан Литвинчук.
За першої можливості, я думаю, я долучуся. І так як ми активно працюємо ветеранською спільнотою у себе в громаді, і з громадою, сумісно з відкриттям ветеранського простору у нас в громаді, і у нас буде місце для таких занять. Тобто це дуже гарно для нас. Як приклад, що можна створити. У себе в громаді для ветеранів, для психологічно-ментального розвантаження.
"Завжди мріяв лицарем, самураєм, вікінгом"
Олег Октябрський воював з 2022 по 2024 рік у 24 механізованій бригаді на посаді санінструктора медичного пункту. Чоловіка демобілізували після бойового травмування. Бугуртом почав займатися у 36 років.
Ветеран українсько-російської війни Олег Октябрський на занятті з бугурту, Харків, червень 2026 року. Суспільне Харків/Микита Кузнецов
"Як тільки я побачив пост [про тренування] у Харкові, я одразу долучився. Ходжу на тренування три рази на тиждень — ну, не завжди виходить. Дуже допомагають, психічне розвантаження — воно дає координацію, дає якусь витривалість. Тобто цікава штука, завжди мріяв лицарем, самураєм, вікінгом — як і вся молодь. Без снодійних я не сплю. Я, на жаль, на важких препаратах, на терапії. Але воно мені допомагає", — каже ветеран.
Це спілкування, якась підтримка ветеранів — мені дуже допомагають. Тут агресію лишаєш, вдома стаєш набагато спокійнішим. Тут насамперед спілкування з такими хлопцями, як я, які бачили, яких я розумію повністю на 100%. "Бугурт Січ" — дійсно для мене як розвантаження моральне, фізичне. Тримаю себе у формі.
Ветерани з ампутаціями на занятті з бугурту від громадської організації «Бугурт Січ», Харків, червень 2026 року. Суспільне Харків/Микита Кузнецов
Зараз Олег Октябрський готується до змагань.
"У моєму віці це не так просто, але я б спробував. На м’яких латах я би спробував 100%, а для сталі — для початку треба її вдягнути, але я хвилююся, що моя спина не дасть цього зробити. Але дуже б хотів на латах, хотів би спробувати бої, у мене є база тайського боксу. Хотів би позмагатися з хлопцями — і з цивільними, і з військовими, і з ветеранами", — говорить він.
"Можна спустити пару"
Тренування в Харкові проводяться тричі на тиждень: у вівторок, четвер і суботу, говорить Федір Холодний.
Тренер та координатор «Бугурт Січ» Федір Холодний, Харків, червень 2026 року. Микита Кузнецов
"Це контактне єдиноборство. Тут можна бити людей. Легально абсолютно — тобто ви можете когось побити, вас, звісно, теж будуть бити — є нюанс. Ветеран або військовий отримує фізичне навантаження, він може спустити пару, агресію випустити. Тут ми не готуємо чемпіонів, у нас немає цілей зробити збірну або олімпійський резерв. Це більш така розважальна, адаптивна тусовка. Люди можуть просто приходити спілкуватися. Не обов'язково навіть битися", — розповідає тренер.
Люди кажуть, що вони краще починають спати, хтось починає спілкуватися. Хтось просто вийшов з дому тільки для того, щоб сюди потрапити — побачив у інтернеті, зацікавився. Я маю на увазі, що людина може пів року сидіти вдома після демобілізації і не виходити. А тут — це непоганий такий привід спілкуватися.
