За інформацією: Суспільне Харків.
Координаторка транзитного центру Алеся Чечикова. Суспільне Харків/Єлизавета Пшенична
«Ми співпрацювали з «Укрзалізницею», завжди були на звʼязку: чи буде відправка потяга, чи не буде відправки. Переносили до іншої станції, яка трохи ближче, але вже, зважаючи на безпекову ситуацію, змушені перенести відправлення евакуаційного потягу ще далі», — говорить Чечикова.
Тепер людей із Лозової доправляють до альтернативних залізничних станцій у радіусі до 150 кілометрів. Для цього Харківська та Донецька обласні військові адміністрації надали спеціальні автобуси, говорить голова Координаційного гуманітарного центру Євген Коляда.
Переселенці у транзитному центрі у Лозовій. Суспільне Харків/Єлизавета Пшенична
«Щоденно ми відправляємо 60-70 людей потягами з найближчих станцій. Дуже важко. Важко гуманітарним працівникам, волонтерам, які працюють там. Навантаження серйозне. Люди приїжджають здебільшого літні, маломобільні. Серед загальної кількості людей близько 15-20% потребують поселення», — каже Коляда.
Голова Координаційного гуманітарного центру Євген Коляда. Суспільне Харків/Єлизавета Пшенична
З його слів, дорога автобусами до залізничних станцій займає від однієї до двох годин — залежно від маршруту та активності російських безпілотників у повітрі.
«Військові через вікно витягнули мене»
Більшість людей прибуває до Лозової зі Слов’янської, Краматорської та Лиманської громад. Олену Тіманову привезли до транзитного центру в Лозовій з лікарні у Краматорську, де жінка перебувала після поранення. Вона розповідає, що у серпні в її будинок у Дружківці влучили дві керовані авіабомби.
Переселенка з Дружківки Олена Тіманова. Суспільне Харків/Єлизавета Пшенична
«Військові через вікно витягнули мене. Двері заклинило, туди неможливо було зайти. Все — будинок миттєво вогнем, миттєво, в один момент. Ми всі в крові, всі поранені, нас у Краматорськ відправили, до лікарні», — згадує переселенка.
Усе майно жінки та її співмешканця згоріло. Нині у транзитному центрі їм відновлюють документи.
«Знову бомблять, знову КАБи літають»
Переселенець з Краматорська Анатолій Набоков живе у транзитному центрі в Лозовій декілька днів. Звідси чоловік планує їхати до онуки у Кропивницький. З Краматорська вирішив виїжджати після того, як на дах його будинку влучила друга авіабомба.
Переселенець з Краматорська Анатолій Набоков у Лозовій. Суспільне Харків/Єлизавета Пшенична
«Знову бомблять, знову КАБи літають, знову дрони літають. Ми там хотіли залишитися жити, але потім, коли востаннє КАБ прилетів і ми побачили, що ні води, ні світла — а нам усе підключали, тобто там уже неможливо стало жити. І ось за кілька хвилин КАБ усі наші плани перекреслив. І ми в терміновому порядку… Там пару днів у родичів побули, зібрали свої пожитки й зважилися й виїхали сюди», — ділиться чоловік.
У страху постійному ми там жили. Жили, жили, а потім терпець у нас урвався. Мені шкода тих людей, які там залишилися. Я їх розумію. Я теж не хотів виїжджати. Даремно вони так роблять. Звідти треба виїжджати, інакше добре, якщо одразу помреш, а то калікою зроблять, тому що гатять і гатять, і немає кінця-краю.
Я б жив у двох містах: і у Лозовій, і в Кропивницькому. Але поїду до улюбленої моєї дитинки. Але пам’ять про це я збережу на все життя. У цей важкий час нас зустріли тут дуже добре: годували, одягали, взували, мили. Жахлива ситуація. Анатолій Набоковпереселенець з Краматорська
«Я чоловіка поховала у дворі»
Переселенка з Лиману Алла Бондарчук пів року тому вже перебувала у транзитному центрі в Лозовій, однак вирішила повернутися на Донеччину.
За її словами, це було потрібно, щоб зробити фотографії зруйнованого будинку для приватизації квартири. Дістатися Лиману жінці не вдалося: через блокпости її не пропустили. Вона знову повернулася до центру в Лозовій і розповіла, як виїжджала з міста пів року тому.
Переселенка з Лиману Алла Бондарчук. Суспільне Харків/Єлизавета Пшенична
«Туди в’їзду немає взагалі. І евакуації там теж зараз немає. Тільки можуть військові евакуювати звідти — як мене пів року тому евакуювали об одинадцятій тридцять ночі на БТРі. У мене цивільний чоловік помер — я його поховала у дворі. Елементарно навіть води небезпечно вийти набрати, тому що літали дрони. Зараз я туди не потрапила, але мені здається, там ще гірше», — ділиться переселенка.
«Здається, що Слов’янськ ніби приречений»
70-річна переселенка зі Словʼянська Наталія Ковальова каже, що виїжджати з міста спочатку не планувала. Вона розповідає, що через російські удари молодь виїхала, а у місті залишилися переважно люди похилого віку.
«Здається, що Слов’янськ ніби приречений. Люди кидають свої домівки… Будинки, гарні квартири. Усе із собою не вивезеш, навіть «Новою поштою» багато не відправиш. А наймати авто — це дуже дорого. Онук виїхав: щось вивіз поштою, щось так. А ми не хотіли їхати взагалі. Ми все сподівалися, думали, що все ще може владнається, що стане хоч трохи краще», — ділиться Наталія Ковальова.
Переселенка зі Словʼянська Наталія Ковальова. Суспільне Харків/Єлизавета Пшенична
У нашому дворі залишилося 10-12 людей. Навіть є мати з дітьми, яка нікуди не поїхала. Старшій доньці років 16, а менша — ще зовсім маленька. Ще залишаються люди. Багато чого зачинилося, але працюють комунальні служби — прибирають усе. Працюють деякі магазини, ринок. Усі все одно не виїдуть. Навіть там, де все вщент зруйновано, люди залишаються.
Як у Лозовій приймають та розселяють евакуйованих
Щодня до транзитного центру в Лозовій прибуває від 230 до 300 людей, каже Євген Коляда. За його словами, найбільшим викликом напередодні зими є пошук місць для тривалого поселення евакуйованих.
Машина з речима переселенців біля транзитного центру у Лозовій. Суспільне Харків/Єлизавета Пшенична
«В основному це регіони західної і центральної частини України: це Львівщина, Рівненщина, Кіровоградщина, також Тернопільщина. Вони перші приймають людей. Але насправді це стосується всіх регіонів, які приймають — Чернівецька область, Одещина. По-перше, ми відштовхуємося від бажання людини. Звичайно, ми дивимося на наявні ресурси, але де людині було б краще», — пояснює Коляда.
Люди у транзитному центрі у Лозовій. Суспільне Харків/Єлизавета Пшенична
Щотижня, говорить Коляда, організація розселяє в різні регіони України близько 150-180 людей, переважно зі Словʼянської та Краматорської громад. У самом транзитному центрі евакуйовані перебувають до трьох діб, щоб хаб залишався буфером для нових людей.
«Транзитний центр забезпечений всіма джерелами альтернативної енергії зараз: є генератор, є акумулятори. Ми працюємо над тим, щоб були газові каталітичні пічки. Вони забезпечують енергонезалежність всередині і тепло, незалежно від того, яка буде ситуація з централізованим опаленням», — говорить Євген Коляда.
