За інформацією: Суспільне Харків.
Колаж з фото, які надала Оксана Струк. Оксана Струк на акції підтримки полонених та зустріч Костянтина і Оксани після звільнення з полону. Суспільне Харків Аудіоверсія Аудіоверсія матеріалу x1 0:00 / 0:00
Згенеровано з допомогою ШІ x1 0:00 / 0:00
Костянтин Струк із села Мала Вовча на Харківщині провів у російському полоні понад чотири роки. Чоловіка викрали з дому в серпні 2022 року після того, як він відмовився працювати в окупаційній школі. Дружина Оксана чекала на його повернення, зверталася до українських та міжнародних організацій і боролася за звільнення. 23 жовтня 2026 року Костянтина повернули в Україну в рамках обміну.
Про катування в полоні, роки невідомості та першу зустріч після звільнення Оксана Струк розповіла Суспільне Харків.
«Просто приїхали, просто забрали, просто чотири роки катували»
У серпні 2022 року дружину й сина Костянтин Струк зміг вивезти з окупованого села на підконтрольну Україні територію, а сам залишився на господарстві — росіяни його не випустили.
Сім'я Костянтина Струка до полону. Фото надала Оксана Струк
«Перед цим ми відмовилися працювати на російську школу, тому що ми відразу для себе вирішили, що ми не будемо працювати. Хоча ставили питання: «А як ви будете жити?» Говорили, що без паспорта ні лікування, ні зарплати, нічого не буде. Я говорю: «То вже наші справи. Не чіпайте нас. Але вже ми розуміли, я говорила, що рано чи пізно до нас прийдуть. Він нас вивіз з сином — на той момент син був ще неповнолітній, їх випускали», — згадує Оксана.
14 серпня до помешкання нашого прийшли російські служби і його забрали. З того дня почалася наша боротьба.
Костянтин Струк з дружиною до полону. Фото надала Оксана Струк
Він мені говорив: «Мене ні в чому не звинувачували. Просто приїхали, просто забрали, просто чотири роки катували». Приїхали прицільно до нього, тому що здали люди, де живе й хто. Здавали ж сусід сусіда, колега колегу. Ось так і у нашому випадку трапилося. Ніяких звинувачень. Його не судили. Єдине, що мені прийшла відповідь, що «затриманий за протидію спеціальній воєнній операції». Більшості такі звинувачення вони висувають.
«Боротьба була дуже серйозною, дуже запеклою»
Оксана з родичами написали заяву в поліцію за фактом викрадення чоловіка, згадує жінка. Каже, що спочатку думала, що його через тиждень чи місяць відпустять.
«Потім все почало складатися у місяці, роки. Боротьба була запеклою. Зверталася скрізь, де тільки могла: і телепередачі, й радіо, й газети, й іноземні журналісти. Я щомісяця писала звернення до Координаційного штабу, до Омбудсмена, пана Дмитра Лубінця, і в прокуратуру, і в Генеральну прокуратуру. Боротьба була дуже серйозною, дуже запеклою», — розповідає Оксана Струк.
Оксана Струк на мітингу в підтримку полонених українців. Фото надала Оксана Струк
Спочатку мені говорили: «Не робіть його медійним». Не тільки мені — багатьом: «Мовчіть, поки не говоріть». Ми десь рік не зверталися майже ніде, а потім я зрозуміла, що так також не можна. Не можна замовчувати. І в «Медійну ініціативу за права людини», і в «Червоний Хрест» — скрізь зверталися.
Оксана Струк з фото чоловіка на мітингу в підтримку полонених українців. Фото надала Оксана Струк
30 листопада 2022 року Оксана отримала підтвердження, що її чоловік перебуває у російському полоні.
Обирайте Суспільне як джерело новин в Google Обирайте Суспільне як джерело новин в Google
«Тоді трішки відпустило, слава богу, живий. Підтвердили, що він у полоні. Але потім знову — тиша. Тиша тривала аж до літа 2023 року. Тоді знову підтвердили, що він у полоні. І знову — тиша. Ця тиша тривала 26 місяців. Просто знаю, що він у полоні — і все. Де б я не зверталася, що б не робила, мені кажуть: «Ми даємо запити, але відповіді про нього немає»», — згадує жінка.
Лист, який Оксана Струк отримала від чоловіка з полону. Фото надала Оксана Струк
У жовтні 2024 року Оксана отримала перший лист від чоловіка.
«Зовсім маленький, коротенький, де він написав, що живий, здоровий, годують. «Скоро побачимося». Це таке було щастя, коли я отримала. У мене руки трусилися, коли я його відкривала. Я боялась там щось таке прочитати. І знову — тиша. Потім я вже отримувала звістки від тих, хто повертався, хто був разом з ним. Я вже дізнавалася трішки більше про його стан. Про стан моральний, фізичний мені говорили», — сказала дружина.
За чотири роки Оксана отримала чотири листи від чоловіка. Каже, останній лист надійшов перед обміном — його надіслали 7 жовтня.
«Ця зустріч була просто неймовірною»
Про те, що Костянтин вже на території України, його дружина Оксана Струк дізналася 23 жовтня — у день обміну, коли їй зателефонувала представниця Координаційного штабу.
«День обміну, Координаційний штаб телефонує. А потім вона мене питає: «Як у Вас справи, пані Оксано?» Я кажу: «Все добре, нормально». «А як у Вас настрій?» Я починаю розуміти, що Костю обміняли. Я питаю: «Що трапилося? Що відбувається?» — «Ми Вас вітаємо, вашого чоловіка обміняли. Він вже перетнув кордон»», — згадує жінка.
Які були емоції — я не можу вам передати. Сльози, радість. Чотири роки. 50 місяців. Чотири роки, два місяці, дев’ять днів. Емоції були надзвичайні. Потім він мені ввечері подзвонив. Я почула його голос вперше за 50 місяців. Я плачу, а він говорить: «Не плач, все добре. Я вже тут».
Костянтин Струк та його дружина Оксана. Фото з архіву родини Струк
Телефон не замовкав ні на хвилину. Дзвонили й питали: «Це дійсно? Це правда?» Так, це правда. І SMS-повідомлення, телефонні дзвінки, Viber, всі месенджери. Від усіх йшли слова привітання, підтримки, всі були настільки раді. П’ятниця була максимально інформаційно перенавантаженою саме позитивними емоціями.
Зустріч Костянтина і Оксани Струк після полону. Фото надала Оксана Струк
Вперше обійнялися вже у понеділок, 26 жовтня. З Харкова їхала до Києва. Ця зустріч була просто неймовірною.
«У нас усі бажання — жити, бути поряд»
Зараз Костянтин поступово відновлюється після полону, говорить Оксана. Жінка каже, що він дізнався, що будинок, в якому раніше жила сім’я, зруйнований, а в селі не залишилося людей.
«Морально він на оптимізмі, а фізично — схуд дуже. До полону він важив 98 кілограмів. Коли я його побачила, то він був приблизно 70 кілограмів. Дуже блідий був, голос слабкий. Такий змучений. Але вже зараз майже два тижні минуло — він і вагу вже набирає, і має вигляд значно кращий, але ще перебуває у лікувальному закладі. Лікується, відпочиває», — розповідає Оксана Струк.
Я питаю: «Що тобі їсти привезти? Що тобі хочеться?» Все, що він хоче — я йому. Зазвичай — солодкого. Дуже просив перші дні солодкого: цукерки, згущене молоко.
Костянтин Струк до полону. Фото надала Оксана Струк
Говорить, яка гарна музика зараз українська: «Яка гарна музика. Я слухаю музику». Його дуже вразила зустріч: «Ти не уявляєш, як ми їхали. Вийшли — нас бабусі обіймають, хрестять, цілують. Кажуть: «Ох, ви ж наші синочки». Коли я перетнув кордон, я вже відчув, що я вже вдома».
Оксана Струк на мітингу в підтримку полонених українців. Фото надала Оксана Струк
Оксана каже, що триматися їй допомагала віра в те, що чоловік повернеться з полону. А ще її дуже підтримували родина та колеги.
«Я не можу сказати, що прямо я така сильна. Були моменти, коли, дійсно, був розпач. Руки опускалися. Депресія була. Все було. Всі проходять через це. Але потім знову ти розумієш, що треба. Підіймайся, бери себе в руки, збирайся до купи й продовжуй боротьбу. Моя порада: не опускати руки за жодних обставин. Так, важко. Інколи — дуже важко. Але у нашій історії боротьба закінчилася поверненням, тому треба у це вірити й боротися», — каже жінка.
Я йому говорю: «Ти навіть не уявляєш, скільки людей тебе чекали, за тебе боролися, підтримували нас». Він говорить: «Я вже це побачив». У нас усі бажання — жити, бути поряд. Жити й бачити його кожен день.
Що відомо про Костянтина Струка
Костянтин Струк жив у селі Мала Вовча на Харківщині. До повномасштабного вторгнення Росії в Україну працював учителем фізкультури у Варварівському ліцеї Вовчанської громади, секції з волейболу та футболу.
Після окупації села Костянтин та його дружина, яка працювала вчителькою історії, звільнилися з ліцею, оскільки не хотіли працювати під російською владою.
Вранці 14 серпня 2022 року російські військові викрали Костянтина з дому. Вони провели обшук, забрали документи та коштовності.
Згодом Оксана дізналася, що спочатку чоловіка утримували у Вовчанську, де катували електричним струмом. Пізніше його перевезли до Куп’янська, а звідти — до слідчого ізолятора в Старому Осколі Бєлгородської області РФ.
Останнім відомим місцем утримання Костянтина була виправна колонія № 10 у Мордовії.
Звільнені з російського полону українські захисники 23 жовтня 2026 року. Telegram/ Бердянська міська військова адміністрація
Обмін військовополоненими між Україною та РФ 23 жовтня: що відомо
23 жовтня Україна та Росія провели обмін полоненими. До України повернулися 270 цивільних та військових, серед яких — бійці «Азову». Більшість бійців були в полоні ще з 2022 року.
Серед звільнених з полону — семеро оборонців з Харківської області: троє харків’ян, а також жителі Ізюма, Берестинського, Харківського й Чугуївського районів.
