За інформацією: Суспільне Харків.
Сад Шевченка у Харкові, 8 жовтня 2023 року. Марія Солодовнік/Суспільне Харків
Зелені насадження у межах міста мають бути не тільки красивими, а й екологічними, вважає біолог та викладач ХНПУ імені Г. С. Сковороди Юрій Бенгус. У зелених зонах можна облаштовувати не тільки клумби з однорічними квітами та стрижені газони, але і клумби з багаторічних квітів, а замість стрижених газонів створювати нестрижені луки з природним різноманіттям лучних квітів.
Які рослини найкраще саджати у місті, у чому недоліки газонів, як кактус ледь не знищив Австралію та які інвазивні види дерев загрожують екосистемі Харківщини — читайте у розмові Суспільне Харків з біологом Юрієм Бенгусом.
Газони чи луки?
Газони, які висаджують у місті, мають низку недоліків, розказує Юрій Бенгус.
Юрій Бенгус у Журавлівському лісі, 21 серпня 2025 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
«Так вже склалося, що стрижені газони у нас вважають символом краси, ознакою чогось коштовного. Але вони потребують регулярного поливу, підживлення добривами, стрижки, на догляд за ними витрачаються чималі кошти. Такі газони вступають в певну суперечність зі мною, як з екологом. Газон, який називають партерний — це виставковий газон, його зазвичай роблять в центральній частині парку — стрижений, красивий, зелений. Він складається лише з одного або кількох видів злаків. З погляду екології — це дуже збіднений штучний біоценозісторично або еволюційно складена група рослин, тварин або мікроорганізмів, які населяють певну ділянку суші або водоймища без природного біорізноманіття», — пояснює біолог.
Сухий лучно-степовий схил поблизу Докучаєвського на Харківщині, 30 червня 2026 року. Так виглядає в спеку природний фітоценоз без косіння. Він має велике біорізноманіття і є стійким до екстремальних кліматичних подій, стверджує Юрій Бенгус. Фото надав Юрій Бенгус
Ситуація з косінням у зелених зонах у Харкові жахлива. У Європі вже давно почали використовувати багаторічні лучні трави. Ділянки, де не косять, почали створювати у Києві, Тернполі, Вінниці. На жаль, у нас в Харкові зовсім з цим погано.
Сад Шевченка у Харкові, травень 2026 року. Суспільне Харків/Єлизавета Пшенична
Цей біоценоз, як і всякий штучний і нерізноманітний, дуже нестійкий. Тобто за ним весь час потрібно доглядати. А за луками можна не доглядати, бо там біоценоз кладається з багатьох видів. Якщо навіть якийсь з видів постраждає від посухи або навпаки від злив, то інші види все одно зберігають властивості біоценозу.
Луки з середнім природним зволоженням в районі в районі Залютиного у Харкові. Фото надав Юрій Бенгус
З погляду екології газон — як пустеля, каже Бенгус.
Люди гуляють по саду Шевченка у Харкові, 16 квітня 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
«Це зелене насадження і це краще за асфальт, але з погляду природи, з погляду біорізноманіття стрижений злаковий — це пустеля. Він не має біорізноманіття. Було б краще його замінити сумішами і найпростіше, щоб не наламати дров, копіювати природні луки», — розповідає викладач ХНПУ.
Сухий схил з мінімальним зволоженням, але на ньому навіть у спеку зберігаються живими десятки видів степових рослин: шавлії, волошки, грудниця, вероніка сива, полин і багато інших. Більшість з них сизі через захисний шар волосків, або через восковий наліт (це пристосування до посухи), пояснює біолог. Фото надав Юрій Бенгус
Якщо ми будемо самі складати біоценоз з різних видів, то може статися, що якийсь з видів не буде співпрацювати з іншими видами і або зникне, або навпаки знищать інші види і розповсюдиться. Тому найпростіше брати природні біоценози і намагатися їх відтворити. Чи то луки, чи то ліси. Для цього треба піти на луки, подивитися, бо в кожній зоні, в кожному місці є свій набір рослин.
Конюшина у парку Дніпра. Дніпровська міська рада
Замінити зелені газони можна цілою низкою рослин.
«Є універсальні види, наприклад, різні види конюшини. Конюшина лучна, конюшина повзуча. Серед рослин, які також можна помітити на луках Харківщини — лядвенець та люцерна. Мені б дуже подобалось, якби на наших газонах все це було. Є місця, де, можливо, варто залишити партерний газон. Зокрема, навколо пам’ятника, щоб його не затуляти. Також високі рослини не варто садити на узбіччях доріг», — розказує Юрі Бенгус.
Лядвенець. Марина Бурлака/Національна мережа інформації з біорізноманіття
Лядвенець та люцерна — це бобові рослини, які серед іншого збагачують ґрунт сполуками нітрогену. Є також різноманітні злаки, є деревій. Є більш незвичні для газонів рослини, які більші за розмірами. Людям не завжди подобається, коли на лучних газонах трапляються високі рослини. Наприклад, алтей — симпатична рослинка з рожевими квітами. Два види залізняка, кілька місцевих видів шавлії — все це симпатичні квітучі рослини, з особливими ароматами, деякі є гарними медоносами.
За словами біолога, по луках, як і по партерних газонах не бажано ходити або в окремих випадках варто ходити луками обережно.
Клумби для біорізноманіття
Певною мірою, розказує Юрія Бенгус, багаторічні трави мають замінити газони, а також частково можуть замінити клумби, проте в останніх можуть бути різні задачі та призначення.
Клумба у саду Шевченка у Харкові, 3 серпня 2023 року. Фото: Марія Солодовнік/Суспільне Харків
«Є клумби з однорічних квітів — їх називають килимові. Квіти на них цвітуть від висадки до морозів — яскраві, людям подобається, але це досить дорого. Ці однорічні рослини треба виростити в оранжереї, яку для цього серед зими потрібно опалювати. Для цього потрібні великі кошти, а наступного року треба знову їх витрачати — і так щороку», — говорить біолог.
Якщо ми посадимо багаторічні рослини, то їх треба один раз посадити, а потім тільки доглядати, бо вони теж потребують догляду. Але багаторічні рослини — по-перше, це біорізноманіття, по-друге, це економія на опаленні оранжерей, по-третє, це сприяє різноманіттю комах і птахів.
Працівники КП «Центральни парк» висаджують багаторічні рослини у саду Шевченка у Харкові. Харківська міська рада
Чим більш різноманітні будуть газони і клумби у місті, тим більше буде різноманіття тварин, комах, каже викладач.
«Є найрізноманітніші види бджіл від невеличких до досить великих. Навіть таких, які розміром з джмеля — це бджола-тесляр. Немає універсального запилювача. Щось краще запилюють джмелі, щось краще запилюють маленькі бджоли», — пояснює він.
Інвазивні види дерев
Новозавезені види рослин можуть бути небезпечними, говорить Юрій Бенгус.
«Багато видів рослин нам здаються корисними, цікавими і ми їх привозимо з різних країн. Але так часто трапляється, що коли ми їх привезли, виявляється, що ця рослина в наших умовах починає розмножуватися дуже швидко і витісняти інші рослини», — розказує науковець.
Опунція. Суспільне Черкаси
За приклад Бенгус наводить кактус опунцію, яку завезли до Австралії. Через 50 років ця рослина знищила пасовиська: тварини не могли пастися, а коли намагалися їсти опунцію, то гілки кактуса травмували кишківник.
Опунція в Сумському ботанічному саду.
«Австралія мала позбутися скотарства, тваринництва. Тоді всі гуртом почали боротися з опунцією. Виявилось, що нічого не допомагало. Вони її рубали на куски, але з кожного куска виростав новий кактус. Армія намагалася палити її вогнеметами, але опунція накопичує воду і тому не горить. Тоді звернулися до біологів і завезли з Мексики, Батьківщини опунції, метелика, гусінь якого їсть цю рослину — кактусова вогнівка. За кілька десятків років ця вогнівка звільнила Австралію від опунції і вдячні австралійці навіть встановили пам’ятний знак на її честь», — говорить біолог.
Клен американський на Харківщині. Олена Вакаренко/Національна мережа інформації з біорізноманіття
Для Харківської області одним з інвазивних видів дерев став клен американський.
«Лісники називають його клен-негодник, тому що він латиною Acer negundo. Цей клен виявився отруйним для наших комах та тварин: вони його майже не їдять. Через те що його не чіпають, він став себе дуже добре почувати, отримав переваги перед іншими рослинами, які страждають від різних комах та тварин. Зараз це найпоширеніший на Харківщині придорожній бур’ян. Він займає узбіччя, вони заростають, не можна з’їхати з дороги. Навіть на дорогу ці гілки кленів звисають. Їх вирубають регулярно раз на три-чотири роки, це коштує багато грошей. До того ж ці клени мають погану деревину і її потім нікуди не можна використати», — каже викладач ХНПУ.
Юрій Бенгус, 21 серпня 2025 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
Проте для міста клен американський інколи можна використовувати, говорить Бенгус: «Річ у тім, що це дуже витривала рослина, і якщо ми будемо саджати тільки чоловічі екземпляри, то вони не зможуть розповсюдитися: вони не дають насіння».
Ще одне дерево, яке шкодить екосистемі, — дуб червоний.
Сіянці червоного дуба. Суспільне Дніпро
«Це симпатичне дерево з красивим листям. Восени воно стає червоним, нічим не хворіє, ніхто не їсть його листя чи плоди. У нього завжди великий врожай жолудів. Це дуже подобалося тим, хто розводить ліси. Але виявилось, що з точки зору екології насадження дуба червоного — це знов пустеля. На ньому нема комах, які живуть на наших дубах, ані пташок, які їдять жолуді нашого дуба, ані інших тварин, які теж люблять жолуді, ті самі свині. Цікаво, що свиня або пташка можуть взяти жолудь дуба червоного, але потім не доїдають, бо він гіркий», — розказує Юрій Бенгус.
Жолуді зібрані у лісових масивах на Тростянеччині, Сумська область, 2024 р. Північний лісовий офіс ДП «Ліси України»
Біологи, екологи стали бити на сполох і казати: «Не треба саджати дуб червоний». А лісники ображаються. Кажуть: «Ну нащо нам ті комахи? Нам треба кубометри. Давайте саджати на деревину». Досі у нас ця суперечка точиться. Коли це стосується, наприклад, Лісопарку, то я кажу так: це ж природно-заповідний фонд, його рубати не можна, тому в ньому червоний дуб не потрібен. Кубометри ми з нього не зробимо, а природу він знищує. Він знищує комах, знищує тварин. Навіть знищує рослини, бо під ним погано ростуть багато дібровних видів, які ростуть під звичайним дубом.
Окрім клена американського та дуба червоного на Харківщині росте ще один інвазивний вид дерев — робінія.
Робінія у дворі будинку, Харків. Суспільне Харків/Марія Солодовнік
«Це те, що ми називаємо біла акація. Вона медонос, дає чудову деревину, але вона розповсюджується в степах і знищує їх. Там, де росте робінія, зникають ковила, шавлія, а активніше поширюється кропива, чистотіл — ті рослини, які люблять азот, бо робінія додає в ґрунт азот. Виходить, що замість степу в нас кропива, чистотіл і робінія. А степи в нас — найбільш цінний фітоценоз, тому що вони виробляють українські чорноземи», — додає науковець.
Які дерева найкраще саджати у місті
Важливо, стверджує Юрій Бенгус, щоб рослини у місті були різноманітні, але і витривалі.
«Найбільше підходить і підтримує біорізноманіття різних тварин — це дуб звичайний. Він дуже стійкий до посухи. Треба саджати дуби і це вже почали робити. Їх не дуже люблять саджати, бо їх купити не завжди легко, не всюди вони продаються, треба замовляти. Воно росте трошки повільніше, ніж липа і клен. Але я думаю, що не має бути дорого, якщо буде масово. У нас по Харкову є чудові екземпляри дубів за 100 років, є чимало шикарних дубів і треба, щоб їх було ще більше», — каже біолог.
Дуб у саду Шевченка, Харків, квітень 2024 року. Суспільне Харків
«В першу чергу [саджати] — місцеві види дерев, які стійкі до посухи. Вони можуть рости вздовж асфальтованих вулиць і підтримують місцеве біорізноманіття: дуб звичайний (де багато місця), клен польовий, клен татарський (де мало місця), сосну кримську, сосну звичайну (не великими масивами), в’яз малий. В другу чергу серед асфальтованих вулиць можна садити інтродуковані з інших країн види, які стійкі до посухи, але не підтримують місцеве біорізноманіття: горобину шведську, ялину колючу, бундук дводомний», — говорить біолог.
Якщо поблизу немає природних масивів, яким можуть нашкодити інвазійні види, то можна їх теж використовувати в озелененні: гледичію колючу, горіх чорний, горіх волоський, каркас західний, катальпу звичайну.
«В паркових зонах асортимент дерев можна значно розширити за рахунок місцевих і чужорідних плодових дерев (їх не варто садити над асфальтом, вони його забруднюють): вишні магалебки, черемхи звичайної, шовковиці білої, яблуні Недзведського, горобини арії, береки і інших. Також в парках і скверах можна садити менш витривалі традиційні лісові дерева і екзоти. Якщо дослухатися до порад фахівців, то результати не забаряться», — розповідає науковець.
