“Кожен день вірю, що я повернусь додому” – староста Козачої Лопані Вакуленко

“На сьогодні 67 у Козачій Лопані та шість у Новій Козачій, – рахує жителів свого прикордонного старостинського округу Людмила Вакуленко. – Козачолопанський старостинський округ, він у мене великий був. Включав і селище Ветеринарне, зараз жодної цивільної особи там немає, вже давно немає. І село Гранів – теж немає, і село Шевченка – теж немає”.

Пані Людмила зі своїм рідним селищем пережила все найстрашніше: окупацію, обстріли, дронові нальоти, ракетний удар по сільраді та пошук людей під завалами. Зараз вона працює в Слатиному та щодня чекає, коли туди зможе дістатися ще хтось із земляків. Адже вивезти їх із прикордоння транспортом уже неможливо. “Об’єктиву” Людмила Вакуленко розповіла, хто та чому залишається жити в Козачій, що насправді відбувається в прикордонні та як ЗСУ тіснять окупантів. А також поділилася спогадами: як двічі повертала прапор України в рідному селищі та у 2022-му реагувала на тяжку підозру в держзраді.

“Звичайно, з окупації я бігла б і всім би казала: “Тікайте”

“Виконуємо свої обов’язки – і ті, які записані в наших посадових обов’язках, і ті, які не можна записати”, – описує свою роботу зараз пані Людмила.

Тих обов’язків, які не можна записати в посадову інструкцію старости, в неї все більше – і всі пов’язані з війною.

“Ми ж розуміємо: не можна написати, що ви повинні хоронити людину. Або ви повинні забирати її, якщо вона поранена, або ви повинні вивезти. Таке не напишуть. Але воно входить в мої обов’язки. Що розумію розумом своїм – от все і входить. Уся допомога. Робота старости в чому полягає? В тому, щоб допомогти людям. У даній ситуації – війна, надзвичайно важке випробовування для всіх для нас. І особливо для людей прикордоння”, – відзначає Вакуленко.

Козача Лопань, як і значна частина прикордоння Харківщини, відчула весь жах повномасштабного російського вторгнення із перших хвилин 24 лютого 2022 року. Окупація селища в лічених кілометрах від РФ була миттєвою. У перші дні варіанти відносно безпечно покинути селище ще були. Людмила Вакуленко залишилася. Зараз зізнається: це єдине рішення, яке б вона змінила.

Джерело

Новости Харькова