За інформацією: Суспільне Харків.
Військовий Максим Коник, який загинув 30 червня 2026 року на Вовчанському напрямку. Фото надав Владислав Коник
Максим Коник з Куп’янського району підписав свій перший контракт у 18 років — три роки воював на Донеччині, а після закінчення контракту пройшов навчання та долучився до патрульної поліції в Куп’янську. Через рік чоловік знову підписав контракт і повернувся до війська — боронив країну в Авдіївці, Бахмуті, під Куп’янськом. Він загинув 30 червня на Вовчанському напрямку від удару російського FPV-дрона.
Яким був Максим Коник, Суспільне Харків розповіли його молодший брат Владислав та дружина Олена.
«Перше доросле рішення зробив»
Максим Коник народився у Колодязному Куп’янського району, там він закінчив школу, а потім вступив до автодорожнього технікуму у Куп’янську, розповів його брат Владислав. У 2016 році, коли Максиму було 18 років, він підписав свій перший контракт.
«Пішов, підписав контракт, нікому нічого не сказав. Він вже просто приїхав і всіх поставив перед фактом: «Я завтра їду». Мені тоді було 13 років. Я ще взагалі не розумів. Всі просто були в шоці, що він зібрався, сам вирішив. Тобто, він завжди радився, питав, а це він сам. Перше доросле рішення зробив», — пригадав Владислав Коник.
На початку він воював на Донецькому напрямку, був кулеметником. Потім його перевели — був водієм БТР (бронетранспортер — ред.) у Авдіївці. Це він почав військовий шлях у 92-й бригаді.
Брати Максим та Владислав Коники. Фото надав Владислав Коник
Через три роки, коли завершився контракт, Максим поїхав на навчання до Києва, а потім — долучився до лав Нацполіції у Куп’янську. Але пропрацював там лише рік, сказав брат загиблого військового.
Він прослужив в поліції рік і сказав: «Я не хочу, я хочу назад». І знову підписав контракт. Тільки вже він пішов у 25-ту окрему повітрянодесантну бригаду.
Обирайте Суспільне як джерело новин в Google Обирайте Суспільне як джерело новин в Google
Військовий Максим Коник. Фото надав Владислав Коник
У 2023 році Максим Коник зазнав поранення в Авдіївці — йому відірвало палець, розповів Владислав. Після реабілітації він знову повернувся у військо, але вже у лави 113-ї окремої бригади Сил територіальної оборони Харківської області.
У 25-тій йому сказали, що після поранення, буде просто сидіти в місті. Він не захотів, він перейшов. Він рік був у Бахмуті. Коли почалися бої під Куп’янськом, їх перевели туди. Останні пів року він був на Вовчанському напрямку.
«На зв’язку він був 24/7. Він завжди попереджав, коли він відправлявся з точки А і завжди відповідав, коли приїжджав до точки Б. Завжди, коли в нього була можливість приїжджати, він заїжджав в гості. Він в Харкові жив», — додав Владислав.
Максим Коник з побратимом під час служби. Фото надав Владислав Коник
За свою службу Максим Коник отримав низку державних нагород, зокрема:
- Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції»;
- Відзнака Міністерства оборони України «За поранення» — тричі;
- Відзнака «За мужність»;
- Відзнака «За зразкову службу»;
- Відзнака «За оборону Авдіївки»;
- Відзнака «За визволення Харківської області»;
- Відзнака «Місто-герой Харків»;
- Відзнаки Сил територіальної оборони.
«Ми були справжньою родиною»
Максим Коник познайомився зі своєю дружиною Оленою у 2019 році у Куп’янську. Жінка, яка мала двох дітей від попереднього шлюбу, каже, що він одразу знайшов спільну мову з її донькою та сином. Старшу Вікторію він відвів на танці, а Сергія — на секцію тхеквондо.
«У них була взаємодія, як у батька з рідними дітьми. Вони його дуже гарно прийняли, і він їх. Справжньою родиною ми були», — розповіла Олена.
У березні 2024 року пара побралася, а у грудні народилася їхня спільна дитина — син Максим. Жінка каже, що на його появу вони чекали чотири роки.
Максим Коник з дружиною Оленою. Фото надала Олена Коник
Максим Коник з дітьми. Фото надала Олена Коник
«Ніхто не вірив, що це він». Як загинув Максим Коник
Перед своєю загибеллю 28-річний Максим Коник був із родиною — дружина та діти приїхали до нього у Мартове, розповіла Олена. Вони відпочивали, коли чоловіку зателефонував командир і викликав на завдання. Вже вранці родина дізналася, що Максим загинув.
Мені сказали, я почала дуже сильно плакати, діти підбігли: «Мама, що трапилося?». «Тато загинув». Його не стало — у дітей дуже тяжка втрата. Звичайно, вони часто його згадують.
«Йому дзвонив командир, сказав, що треба їхати — хлопці взяли в полон, треба чи охороняти, чи забрати, я так і не памʼятаю. Він сів і поїхав. І першого числа мені вже дзвонила його дружина, сказала, що Максима вже немає», — додав Владислав Коник.
Військовий Максим Коник під час служби. Фото надав Владислав Коник
Всі сиділи просто в шоці — ніхто не міг повірити. Скільки разів його з того світу діставали — ніхто не вірив, що це він. Він завжди був веселий, безвідмовна людина, яка завжди допоможе. Віддасть останнє своє, але допоможе іншим.
Поховали Максима Коника на Алеї Слави у Харкові. Нині рідні збирають голоси під петицією про надання полеглому захиснику звання Героя України.
