За інформацією: Суспільне Харків.
Фермер-переселенець зі Студенка Олександр Мірошніченко в теплиці, де вирощує овочі, 18 червня 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
Теплиця, де фермер зі Студенка вирощує помідори, Лизогубівка, 18 червня 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
Олександр Мірошніченко біля теплиці, Лизогубівка, 18 червня 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
Третій рік поспіль Олександр бере участь у проєкті "Лавка деокупації". Це волонтерська ініціатива, яка надає торговельний майданчик у Харкові фермерам з деокупованих територій. Чоловік каже, що вирішив залишитися у проєкті й вирощувати овочі.
"Помідор, огірок, картопля, перець, капуста — весь овочевий ряд. Знову ж таки, стали співпрацювати з "Лавкою деокупації", з якою співпрацювали два роки. Фінанси які? Фінанси — пенсія. І все. Сили поки є. Справа знайома. Ось у наших знайомих, у яких ми зараз живемо, також теплиця є. Разом з ними вирішили займатися вирощуванням овочів", — каже фермер.
Цього року вирішили виростити новий для нас овоч. Ніколи ми його не вирощували. Це капуста Кале. Капуста Кале — вона цінна дуже овочева культура. Багата вітамінами.
Перець, який вирощують переселенці зі Студенка у теплиці, Лизогубівка, 18 червня 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
Помідори в теплиці, які вирощують фермери зі Студенка, Лизогубівка, 18 червня 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
Олександра з дружиною прихистила родина Величків — Наталія та Олег. Вони також переселенці зі Студенка. У вересні 2024 року їхній будинок згорів внаслідок російського удару. Подружжя отримало сертифікат й придбало будинок у Лизогубівці, розповіла Наталія.
Цього року й курочок купили, слава богу. Минулого року, звичайно, ще нічого у нас не було. Люда із Сашею у нас живуть, все добре. Хоч трошки Студенка. Як треба — так поплачемо разом. Як працюємо, то теж разом. По всякому. Вони нас, ми їх підтримуємо.
Переселенці зі Студенка: Олександр Мірошніченко (у сірій футболці), його дружина Людмила (у чорній футболці), Наталія Величко (у світлій футболці) та її чоловік Олег (у темній футболці), Лизогубівка, 18 червня 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
Переселенка зі Студенка Наталія Величко, Лизогубівка, 18 червня 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
Наталія Величко збирає полуницю, Лизогубівка, 18 червня 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
"Земля не така, як вдома. Все по-новому". Історія фермерки Юлії Корчми
Фермерка Юлія Корчма оселилася за 80 кілометрів від рідного села — в Андріївці. Жінка каже, що вдруге розпочинає життя з нуля після евакуації.
Замість звичайного набору літніх овочів Юлія вирощує на продаж тільки огірки та зелень — теплиця на новому місці менша за ту, що була вдома.
"Вдома вирощували й перці, й огірки, й томати, зелень. В Ізюмі на базарі торгували, у Святогірську. Земля не така, як вдома. Все по-новому. Ну, врожай є. У нас більше піщаний ґрунт, а тут більш як глиняно-чорноземне", каже Юлія.
Учасниця проєкту «Лавка деокупації» Юлія Корчма, Андріївка, 18 червня 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
Теплиця, в якій Юлія Корчма вирощує огірки та зелень, Андріївка, 18 червня 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
Огірки в теплиці Юлії Корчми, Андріївка, 18 червня 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
"Я що, думала, що від того кропу прибуток буде?". Алла Волкова з Залиману — нова учасниця "Лавки деокупації"
Пенсіонерка Алла Волкова — жителька Залиману. У 2022 році її село також пережило російську окупацію.
"По нас так гатили з Довгалівки й Савинців. Тут страшне, що було. Там жінку вбило у городі. Виїжджали. Тут вже не можна було. Вертоліт ось там вилетить, й гатить по нас. У Слобожанському були, в Охтирці були, в Михайленковому були, в Кременчук їздили. Скрізь по всіх родичах потроху-потроху. А тоді, як дізналися, що їх почали гнати (росіян, — ред.) — бігом додому", — пригадала Волкова.
Жителька Залиману Алла Волкова, 18 червня 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
Овочі, які виростила пенсіонерка Алла Волкова для проєкту «Лавка деокупації», 18 червня 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
Жінка каже, що раніше вони з чоловіком вирощували ранні кабачки та огірки на продаж. До участі в проєкті "Лавка деокупації" її заохотила кума.
"У мене чоловік загинув. Підірвався на міні. У мене мати лежача була — я не могла усе охопити. А тоді вже мати, як померла, вона (кума — ред.) мені: «Пішли, пішли. Хоч що-небудь будемо разом робити, хоч розвієшся трішки»", — розказала пенсіонерка.
Вони приїжджають, забирають. Мені немає, на чому возити, продавати. Я що, думала, що від того кропу прибуток буде? Я його вирізала, курям віддавала. Так само — щавель. Який зайвий — курям. Я не знала, що… А тепер задоволена.
Жителька Залиману Алла Волкова поливає город, 18 червня 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
Алла Волкова в теплиці, де вирощує овочі, Залиман, 18 червня 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
"Відгукується у серці, що ти можеш підтримувати тих, хто продовжує своє життя, незважаючи ні на що"
"Лавка деокупації" працює на Харківщині третій рік, розповіла співзасновниця проєкту Наталі Артюшенко. Вирощуванням городини для "Лавки деокупації" на старті проєкту займалися близько 20 родин з деокупованих громад, більшість — жителі Студенка.
"Ми перші два роки працювали із селом Студенком Ізюмського району, але, на жаль, фронт рушив, й там зараз доволі небезпечно перебувати. Всі фермери, з якими ми співпрацювали минулі роки, роз’їхалися: хто вже за кордоном, хто — на Київщині, хто — на Харківщині", — розказала Наталі.
Цього року зі Студенка у нас залишилися два фермери, які релокувалися в інші, більш безпечні райони Харківської області. Всі інші фермери — це село Залиман Ізюмського району.
Співзасновниця проєкту «Лавка деокупації» Наталі Артюшенко, 18 червня 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
Наталі Артюшенко ставить ящик з кропом в автівку, Залиман, 18 червня 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
"Це, по-перше, смакує. По-друге, це відгукується у серці, що ти можеш підтримувати тих, хто продовжує своє життя, незважаючи ні на що. Тут так само у цих селах йдуть обстріли, вони живуть не в найкращих умовах — так, як і ми в Харкові. Ми зараз дуже відкриті до співпраці з міжнародними фондами, всіма благодійниками, хто хоче долучитися, бо потреби фермерів — вони не мають меж", — додала Наталі Артюшенко.
