За інформацією: Суспільне Харків.
Генеральна репетиція перед концертом «Antonio VIVALDI», Харків, 9 листопада 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
12 листопада у Харкові відбудеться перформативний концерт «Antonio VIVALDI»: класичну музику італійського композитора поєднали з хоровим співом, поезією та балансуванням каміння.
На генеральній репетиції побувала журналістка Суспільне Харків. Як це було — читайте.
«Гарні ідеї приходять людям одночасно»
Підготовка до концерту збіглася з однойменною операцією Третього армійського корпусу.
«Коли це задумувалося весною, ми не знали, що у них там готується, але, мабуть, це паралельно десь й відбувалося. Знаєте, якісь такі гарні ідеї приходять людям одночасно. Дуже відгукується, що в один і той же час відбувалося створення музично-театрального такого дійства, й відбувалися такі наступи, які звільняли українську Донеччину», — говорить головна хормейстерка академічного хору імені В. Палкіна Харківської обласної філармонії Тетяна Герасимчук.
Головна хормейстерка академічного хору імені В. Палкіна Харківської обласної філармонії Тетяна Герасимчук. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
На концерті лунатимуть класичні твори циклу «Пори року» Антоніо Вівальді, перекладені для хорового виконання харківським композитором Володимиром Богатирьовим. Вони також покладені на поезію харківця Бориса Гриньова.
Хор ім. Палкіна готується до концерту «Antonio VIVALDI», 9 листопада 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
«Фізики й лірики у нас об’єдналися у цій всій конструкції музично-театральній, поетичній. Ми дізналися, що було зроблене таке перекладення для Львівського органного залу, для хору «Гомін». Вони виконували це у Львові. Ми запитали, чи можемо ми виконати це, запросили права. Львівська органна зала погодилася безкоштовно надати нам права на виконання», — каже хормейстерка.
Покласти вірші пана Бориса на партитуру хорову — саме тут багато було роботи. Особисто у мене це зайняло три місяці точно, пам’ятаю.
Поезія, присвячена жінці, та ідеї Ніцше
Академік НАН та автор віршів Борис Гриньов розповідає, що для концерту використали його поезії з книжки «Квітень», яка вийшла минулоріч.
Академік Борис Гриньов. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
«Пані Тетяна побачила її й взяла, надихнулася. Це її була ідея покласти мої вірші на музику Вівальді. Це поезія, присвячена жінці, присвячена весні, присвячена коханню, тому й вся ця вистава, вона повітряна», — розповідає Гриньов.
Світосприйняття дуже змінилося, тому що з’явилася велика патріотична складова. Я намагаюся все зробити, й це все робиться для того, щоб з людей зняти цей прес війни, щоб люди мали можливість відпочинку. Я дуже вдячний нашим оборонцям ЗСУ, ми намагаємося весь час продемонструвати, що їхні зусилля не марні, тому що тил дуже активний.
Генеральна репетиція перед концертом «Antonio VIVALDI», Харків, 9 листопада 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
Режисер та художник-постановник Костянтин Пономарьов розповідає, що у роботі над концертом надихався працею «Народження трагедії з духу музики» Фрідріха Ніцше.
Обирайте Суспільне як джерело новин в Google Обирайте Суспільне як джерело новин в Google
«Він пише про те, що справжнє мистецтво завжди твориться з двох боків. З одного боку — це діонісійські містерії, з іншого — аполлонічні. Якщо у нас аполлонічна тут музика, то все інше повинне бути діонісійським. Знову ж таки, як сказано у Писанні: «Є час збирати каміння, є час його розкидати». Ми саме цим тут й займаємося», — каже Пономарьов.
Режисер та художник-постановник Костянтин Пономарьов. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
Все це навіть нас рятує від того жаху, який трапляється навкруги. Ми не чули тривоги, ми просто працювали. А потім ми все дивилися в телефоні й розуміли, що війна нікуди не пішла — це продовжується. Але творчість й мистецтво — це те, де можна сховатися від війни хоч на деякий час.
«Ми усі носимо у собі багато каміння»
Одна з частин концерту — збирання скульптури, що балансує, з каміння. Майстер з балансування каменів Дмитро Ковріжкін розказує, що для нього — це символ стійкости Харкова.
Майстер з балансування каменів Дмитро Ковріжкін. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
«Це [також] про те, що потрібно зупинитися. Ми усі біжимо: робота, дім, родина. Інколи у нас немає часу, щоб побути на самоті з самим собою. Це для мене така медитація. Це спосіб заземлитися та побути на самоті, почиститися від думок, від якогось впливу негативного», — говорить Ковріжкін.
Балансуванням каменів він займається у Саржиному яру, де і познайомився з Костянтином Пономарьовим.
Майстер з балансування каменів Дмитро Ковріжкін під час генеральної репетиції концерту «Antonio VIVALDI». Суспільне Харків/Вікторія Якименко
«Той досвід, який був у Саржиному яру, він мені допоміг тут не реагувати на те, що багато людей у залі. В принципі, я так само виходжу на сцену, як і в Саржиному яру. Емоції ті ж. Я намагаюся відключити думки, відключити тремор цей внутрішній, щоб бути в моменті тут й зараз. Стати каменем у цей момент, коли я це роблю», — розказує Дмитро.
Є пора року «Літо», й там є «Шторм» — композиція. Вона дуже така сильна, потужна. Вона надихає, показує силу природи, що нічого не вічне, що так і скульптура з каменя, вона показує, що не потрібно триматися, потрібно відпускати з любов’ю, з добротою, з легкістю. Ми усі носимо у собі багато каміння: біль, образи, гнів, злість. Коли людина відпускає це, як камінь з плеч, тягар цей, стає легше.
«Ми переполовинилися»
Через війну чисельність колективу академічного хору імені Палкіна скоротилася з 40 людей до 16, каже головна хормейстерка Тетяна Герасимчук.
«Ми переполовинилися, якщо можна сказати так. Звісно, не вистачає чоловіків, не вистачає взагалі хоровиків. Я завжди кажу: «Живого хоровика зараз по Харкову спіймати дуже тяжко», тому що всі мистецькі заклади на онлайні», — розказує Герасимчук.
Генеральна репетиція перед концертом «Antonio VIVALDI», Харків, 9 листопада 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
Репетиції, за її словами, можуть перериватися через повітряні тривоги.
«У нас дівчата стежать, сидять по телефонах. Якщо щось десь над містом, то вже намагаємося перервати репетицію. Коли переривається репетиційний процес, не дуже. Потім зібрати увагу людей — самі розумієте. Блекаути майже не впливають, тому що ми зранку репетируємо», — говорить хормейстерка.
Генеральна репетиція перед концертом «Antonio VIVALDI», Харків, 9 листопада 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
Ми виходимо на сцену — включилися й робимо свою роботу. Але, слава богу, якось так збігалося, що й тривоги не завжди збігаються з концертами. Нам якось так посилається, що концерти відбуваються.
Що відомо про операцію «Вівальді» та наступ ЗСУ на півночі Донеччини
15 вересня Третій армійський корпус повідомив: українські війська ведуть наступальну операцію на півночі Донецької області в районі Лимана. Під час першого етапу наступу, операції під назвою «Вівальді», яку здійснили в режимі інформаційної тиші, зачистили 75 км². Ще 10 квадратних кілометрів території деокупували. Силам оборони вдалося звільнити село Середнє та зачистити від російської піхоти Новоселівку, Олександрівку, Ярову, Коровій Яр.
20 вересня Третій армійський корпус та Білецький повідомили, що звільнені села Шандриголове та Дерилове на півночі Донецької області, а також під контроль Сил оборони України повністю перейшло Дробишеве. За інформацією підрозділу, в межах першого та другого етапів під контроль повернули близько 125 квадратних кілометрів, з яких 50 км² — деокупували.
Пізніше у Третьому армійському корпусі заявили про звільнення ще трьох сіл у Донецькій області у межах наступальної операції «Вівальді». Військовим вдалося деокупувати Нове, Рідкодуб та Катеринівку, а також повернути контроль над Карпівкою та Новомихайлівкою, повідомили у Facebook корпусу 28 вересня.
14 жовтня у Третьому корпусі повідомили про нові успіхи: українські військові звільнили села Зелена Долина, Липове й Колодязі у межах четвертого етапу наступальної операції «Вівальді».
