За інформацією: Суспільне Харків.
Едуард Зуб записує подкаст спільно з Українським Радіо Харкова, 2021 рік. Суспільне Харків/Тетяна Кривоніс
З 11 червня по 11 липня дослідники історії можуть подавати свої проєкти на конкурс та отримати стипендію, яка заснована на честь історика Едуарда Зуба. Він зник безвісти 14 листопада 2022 року під Бахмутом.
Що відомо про науковий доробок харківського науковця та яким він був у роботі до того, як долучився до війська, — читайте у матеріалі Суспільного.
Над чим працював Едуард Зуб
Едуард народився в 1965 році в Черкасах. У 1991 році закінчив історичний факультет Харківського державного університету, у 2019 році став співробітником Українського інституту національної пам'яті.
До кола його наукових інтересів входили революція та громадянська війна на Харківщині, формування та діяльність радянського репресивного апарату у регіоні у 1917-1922 роках, історія церкви.
Едуард Зуб. Prvrzva/Facebook
З 2015 року Едуард займався деколонізацією та декомунізацією топонімів у Харківській області.
У 2021 році до століття Української революції Українське Радіо Харкова разом з Едуардом Зубом випустили подкаст "П'ятеро з ломбарду" про історичні події в Харкові 1917-1921 років.
"Національне відродження 1917 року, спричинене падінням російської монархії, було швидким та бурхливим. Але про те, як воно буяло на Харківщині, зараз мало хто знає. Більше говорять про українізацію 20-х років, надзвичайно динамічну і досить суперечливу. Хоча вона була лише наслідком тих процесів, що відбувалися тут у 1917-1920 роках, вимушеною поступкою комуністів національним домаганням українців", — казав у подкасті історик.
Едуард написав книгу "Харківський ЧеКа. Прощання з міфами" та близько 500 популярних і наукових статей. У його творчому доробку — сценарії трьох документальних фільмів.
Едуард Зуб записує подкаст спільно з Українським Радіо Харкова, 2021 рік. Суспільне Харків/Тетяна Кривоніс
З початку повномасштабного вторгнення науковець долучився до лав захисників України. Спочатку він воював у складі добровольчого корпусу "Фрайкор", пізніше — долучився до 93 бригади.
14 листопада 2022 року зв'язок з Едуардом обірвався. Його підрозділ перебував під Бахмутом. З того часу і по нині його вважають зниклим безвісти.
Спогади як про історика та колегу
Далі — пряма мова.
Марія Тахтаулова, начальниця другого міжрегіонального відділу Українського інституту національної пам'яті
З паном Едуардом ми познайомились влітку 2015 року, коли готували проєкт перейменувань харківських топонімів до закону про деколонізацію. Ми зустрілися у "Просвіті" і з того дня склався наш гурток таких активістів. Ми співпрацювали з ним по різних темах. Я тоді ще була аспіранткою, готувалася до захисту своєї дисертації, а пан Едуард не був у системі: він був такий одиноким істориком, вільним дослідником, публікувався переважно у популярних виданнях.
Едуард Зуб та Марія Тахтаулова, 2020 рік. Едуард Зуб/Facebook
У 2018 році постало питання про створення відділів Інституту нацпам'яті в регіонах. Тоді мене запросили очолити Північно-Східний відділ і була можливість запросити на роботу ще дослідника або дослідницю. Я одразу знала, що кращого популяризатора історії за пана Едуарда мені у Харкові не знайти. Я запропонувала йому долучитися до роботи в інституті. Взяв паузу на роздуми, він відверто ненавидів бюрократичну тяганину, а це ж державна служба. Тому я обіцяла максимально його від бюрократії вберегти. Зрештою, у лютому 2019 року він долучився до нашої команди.
Його згадують як складну людину, але я не можу з цим погодитись. Він людина абсолютно чесна, відверта і порядна.
Мені дуже не вистачає пана Едуарда як порадника в якихось суто історичних питаннях, фактів, верифікації. Колись на день народження він мене привітав і побажав "стилістичної досконалості". Це найбільш унікальне привітання, яке я чула на свою адресу. Звісно, що нам дуже не вистачає його в команді й ми віримо в його повернення.
Наталія Курдюкова, журналістка та режисерка
Мені з ним дуже легко працювалось, бо він дуже прямолінійний. Якщо йому щось не подобалося, то не було здогадок або підтекстів — всі чітко про це знали. Це дуже спрощує спілкування.
Ми з ним прекрасно працювали над сценарієм фільму "Неугодні". Він про Харків до Другої світової, репресії, зруйновані церкви. Це була така тематика, якої дійсно займався тільки він: не просто якісь розповіді були, а документально підтверджені дані, взяті з архівів. Він навіть там зіграв роль — я була режисеркою фільму, а він має дуже харизматичну зовнішність. Ми зняли його в підвалах історичного музею, зіграв Олексія Саєнка.
Едуард Зуб. Едуард Зуб/Facebook
Це абсолютно унікальна особистість. Бажано таких людей цінувати, коли вони все-таки перебувають поруч з нами, але я вірю, що Едуард повернеться.
Ольга Бондар-Різниченко, провідна фахівчиня Харківського літературного музею
Ми з ним давно знайомі ще з 90-х років і особливо щільно почали працювати над виставкою до тридцятиліття Незалежності у 2021 році. Едуард надзвичайно складна людина. І я також доволі часто буваю нетерпимою. Він справді дуже скрупульозний, педантичний історик. Мене більше цікавили різні ідеї, як їх можна візуально зобразити. Через це у нас по зображеннях було багато непорозумінь. Але виставка вийшла дуже класною — це оцінка не моя, а багатьох тих, хто бачив її. Вона вийшла точною завдяки Едуардові.
Едуард Зуб на виставці до 30-ліття Незалежності України.
Зрештою, я б не сказала, що ми з ним помирилися і це найбільший мій тягар у своїх стосунках з Едуардом. Для мене це досвід, що ми маємо триматися одне одного, берегти, цінувати. З кожним з нас щодня може щось статися. Єдине, що нині лишається, — це посповідатися, камінь на серці все ж є. І тоді, може, Едуард, де б він не був зараз, пробачив мені. Це такий урок для мене.
Олена Рофе-Бекетова, очільниця благодійного фонду родини Бекетових-Алчевських, який є одним із засновників стипендії імені Едуарда Зуба
У нас з ним було багато спільних знайомих, ми бачились на заходах. Декілька разів я зверталася до нього з майже особистими питанням — це стосувалося історії родини.
У нас не було якоїсь тривалої історії взаємин, але, звісно, я знала про нього багато, стежила за тим, що він писав.
Едуард Зуб у війську, 12 листопада 2022 року. Едуард Зуб/Facebook
Я дуже його поважаю. Хоч давно не було жодних вісток, як на мене, це нічого не означає. Як то кажуть, "без надії сподіваюсь". Сподіваюсь, що в якусь мить він ще оцінить конкурсні роботи, які нам надішлють.
Читати ще
Читати ще
Теракт біля Палацу спорту у 2015 році у Харкові: якою була акція та чому хода була на Нових Будинках
Читати ще
Будинок «Слово»: життя під час двох воєн
Читати ще
Харків під час Другої світової й у 2025 році: фоторепортаж
