За інформацією: Суспільне Харків.
Жителька Гракового Алла Карпова сидить на подвір’ї, вересень 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
Аллі Карповій з сім’єю на початку повномасштабного вторгнення довелося виїхати з Гракового до Львівської області, бо їхню домівку розбили росіяни.
«Фасадна стінка, дах, вікна, двері — все, все, все. Паркан — все, нічого не було. У мене тут вони ховали «Гради». Коли звільнили село, ми вирішили з чоловіком повернутися назад. На жаль, мама моя померла там на Львівщині, ми її там поховали. А коли приїхали, побачили, що тут страшне було: все розбите, людей нема, всі налякані. І почали трішки відновлювати, але дуже було лячно, бо все було заміноване», — розповідає жінка.
Розмінований цвинтар у Граковому на Харківщині, вересень 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
Зруйнований будинок у Граковому Чугуївського району внаслідок російських ударів, вересень 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
Все рвалося, дуже багато вони «пелюсток» тут накидали нам, дуже багато розтяжок, мін — і протипіхотних, і протитанкових. Ось це все рвалося у мене на городі, бо на городі стояли у мене машини зі снарядами. Ось тут одразу навскіс дві пушки стояли, які обстрілювали наше населення громади та й не тільки.
Вибиті вікна в будинку у Граковому Чугуївського району внаслідок російських ударів, вересень 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
На думку Алли Карпової, жителі Гракового навряд чи повернуться у розміноване село, бо росіяни більшу його частину зруйнували.
«Вони б захотіли — так все зруйноване. Все, що можна було, трішки підремонтували. А зараз дуже важко, будматеріали дуже дорогі. Є гуманітарні фонди , які заходять і щось допомагають нам. Але крім матеріалів треба ще сили, щоб це все відремонтувати. Багато людей би хотіли повернутися додому. У мене в чоловіка сестра, вона, на жаль, виїхала на Івано-Франківщину. Пише вірші, що дуже хочеться додому», — говорить жінка.
Жінки стоять біля пошкодженого будинку в Граковому на Харківщині, вересень 2026 року. Суспільне Харків/вік
Розбитий будинок у Граковому на Харківщині внаслідок російських ударів, вересень 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
Усього 200 людей, і то моя вулиця — я і ще жінка живе, все. Все зруйноване, ніхто ніде не живе, бо де жити. Все розбите. У сусідів все розбите, яку вулицю не візьми.
Жінки стоять біля пошкодженого будинку в Граковому на Харківщині, вересень 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
«Я не бачу тут сенсу повертатися»
Попри те, що тепер ходити селом стало безпечніше, для повернення людей цього замало, каже житель Гракового Валерій Пугачов. За його словами, роботи в селі практично немає, школа та садок не працюють, бо зруйновані.
Житель Гракового Валерій Пугачов. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
«Багато ж таких випадків було: жінка підірвалася, на город пішла картоплю копати — на «пелюстці» підірвалася. Людина на рибалку поїхала — підірвалася. Треба ж розуміти, що тут були росіяни, що тут вони залишили по собі дуже багато «сюрпризів»», — говорить житель Гракового.
Розміновані городи у Граковому на Харківщині, вересень 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
Село розбіглося і майже вимерло. Ось доживуть такі як я, може, трохи старші — і все, практично села тут не буде. Багато виїхали, вже все — вони знайшли себе. Ну а куди повертатися — школи немає, роботи тут практично немає. Я не бачу тут сенсу повертатися. По-перше, тут треба все відновлювати.
Пошкоджений будинок у Граковому Чугуївського району внаслідок російських ударів, вересень 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
Жителька Гракового Вікторія Купріна каже, що після розмінування може спокійніше пересуватися селом, бо раніше боялась і за себе, і за рідних.
Жителька Гракового Вікторія Купріна в магазині. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
«Ми боялися. Усюди були ці бурʼяни, ніхто нічого не прибирав, бо всі бояться. Зараз, звісно ж, не страшно ходити десь там, кудись дітей навіть (відпускати — ред.). У мене онуки — за онука боялась — десь побіжить, не дай бог що», — розповідає жінка.
Жінки стоять біля пошкодженої внаслідок російських ударів будівлі в Граковому на Харківщині, вересень 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
Вікторія Купріна вважає, що жителі Гракового, які виїхали, вже не повернуться у село.
«Я думаю, що вони робили для села, для нас — для тих, хто тут зараз, а не думали про тих, хто повиїжджали. Я думаю, уже ніхто повертатися не буде. Уже три роки пройшло — ті, хто хотіли, повернулися в такі хати, в яких не було даху, вікон, дверей, нічого. І люди це відновлювали, жили там, і холодно було — якось вижили. Живуть і стараються щось зробити у своїх оселях», — говорить Вікторія Купріна.
Пошкоджена будівля у Граковому Чугуївського району внаслідок російських ударів, вересень 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
А ми вже звикли тут, ми навіть нікуди не збираємося виїжджати. Не хотілося б кудись їхати.
Чоловік йде вулицею Гракового на Харківщині, вересень 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
«Люди ходили по хліб, по товари, а поруч була велика небезпека»
Майже чотири роки жителям Гракового доводилося ходити селом лише перевіреними стежками, розповів директор департаменту цивільного захисту ХОВА Іван Сокол. За його словами, в першу чергу сапери розмінували лінії електропередач, а на розмінування самого села, яке тривало пів року, кошти збирали на урядовій платформі United24.
Жителі Гракового на Харківщині біля медпункту, вересень 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
З початку 2026 року сапери очистили центр Гракового, кладовище та найбільш заміновані вулиці, каже староста села Анатолій Коровкін. За його даними, до початку повномасштабного вторгнення у селі жили близько 700 людей, а зараз там 220 жителів разом з переселенцями.
Староста Гракового Анатолій Коровкін. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
«Цьогоріч була дуже велика проведена робота з розмінування села. Було розміновано понад 50 гектарів землі в селі — центр села, декілька вулиць були розміновані — сильно забруднені. Була у нас інформація, де було дуже багато мін на одному гектарі землі, і саме ці ділянки були розміновані в першу чергу. Решта території села також є забрудненою, але, сподіваюсь, не сильно», — говорить Коровкін.
Чоловік їде по розмінованій дорозі в Граковому на Харківщині, вересень 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
Церква у розмінованому Граковому на Харківщині, вересень 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
За його словами, під час розмінування в селі знешкодили близько 500 боєприпасів.
«Розмінування — це велика робота не тільки для того, щоб люди повернулися, а для безпеки тих, хто проживає в цьому селі. Тут центр був дуже замінований, були «пелюстки», міни. Також знаходили тут протипіхотні міни», — каже староста.
Напроти магазину в кущах була міна МОН-50, яка була направлена на цей магазин. Люди ходили по хліб, по товари, а поруч була велика небезпека. Все знешкодили, все прибрали.
Жінка йде вулицею розмінованого Гракового на Харківщині, вересень 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
Розміноване озеро у Граковому на Харківщині, вересень 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
За словами старости, нині у селі відновлені всі комунікації, працює амбулаторія, магазини та місцеві соціальні служби. Після закінчення війни планують відновити початкову школу та дитячий садок.
«Село, в принципі, живе — відбудували дуже хороші два магазини продуктові, дітки ходять онлайн у школу, садка немає. Сподіваємося, що після закінчення цієї війни будемо відроджувати і початкову школу, і садок. У нас працює амбулаторія постійно, приймаємо людей. Соцпрацівники є, працюють, і по догляду за пенсіонерами є соцпрацівники. Село не заросло, центр, як можемо, косимо, прибираємо», — розповідає Анатолій Коровкін.
Розмінований цвинтар у Граковому на Харківщині, вересень 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
У селі після російських влучань відновили понад 100 будинків, перекрили дахи.
«Є ще декілька будинків, які стоять, чекають, коли люди повернуться. Але люди перебувають за кордоном, чекають закінчення війни й, можливо, тоді зможуть повернутися у свої будинки», — каже Коровкін.
Кози пасуться на розмінованому лузі у Граковому на Харківщині, вересень 2026 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
