За інформацією: Суспільне Харків.
Максим Цибульський, який загинув на Курському напрямку. Фото надала Олександра Цибульська
Максим Цибульський із Харківщини у 2023 році став до лав ЗСУ. Спочатку служив у підрозділі протиповітряної оборони, однак восени 2024 року його перевели до піхоти. У грудні того ж року військовий зник безвісти на Курському напрямку. Понад рік родина сподівалася, що він живий. У травні 2026 його загибель підтвердили результати ДНК-експертизи.
Історію полеглого військового Максима Цибульського Суспільне Харків розповіли його дружина Олександра Цибульська та мати Любов Денисюк.
Змалку любив риболовлю та природу
Максим Цибульський народився 15 жовтня 1985 року в селі Рубіжному на Харківщині. Його мати Любов Денисюк згадує, що син змалку любив риболовлю, воду й природу, багато часу проводив на березі Сіверського Дінця. За її словами, він був доброзичливим, легко знаходив спільну мову з людьми.
«Друзів у нього було багато, товариський дуже був», — згадує мати.
Після школи Максим навчався у Старосалтівському професійному училищі, де здобув фах зварювальника.
Риболовля була одним із найбільших захоплень Максима Цибульського. Фото надала Олександра Цибульська
Знайомство, яке переросло у сім’ю
З дружиною Олександрою Максим познайомився у 2015 році. На той час вона навчалася у Харківському національному аграрному університеті імені Василя Докучаєва. Жінка згадує, що довго не наважувалася написати йому в соціальній мережі.
Після кількох повідомлень вони домовилися про зустріч. Перше побачення було коротким — Максим поспішав на роботу. Саме після наступної зустрічі, каже Олександра, між ними почалися стосунки.
«Ми зустрічалися п’ять років. Пропозицію Максим зробив мені майже одразу — ще в перший рік наших стосунків. Пам’ятаю нашу зустріч у Центральному парку. Того дня був сильний дощ, я приїхала раніше й уся промокла. Коли я його обійняла, ніби весь світ зупинився. Не було ні тривог, ні переживань — просто було дуже добре. Тоді я зрозуміла, що не відпущу цю людину. А за кілька місяців він зробив мені пропозицію. Я тоді сказала: «Почекай, я ще вчуся»», — розповідає дружина Максима.
29 січня 2020 року пара одружилася — рівно через п’ять років після початку стосунків.
Весілля Максима Цибульського та Олександри. Фото надала Олександра Цибульська
Після весілля подружжя оселилося в Білій Церкві. Максим займався будівельними роботами.
За словами дружини, він добре розбирався в електриці, сантехніці та ремонті, міг самостійно збудувати будинок — від фундаменту до оздоблення. Найбільшим захопленням чоловіка залишалася риболовля.
«Ми дуже хотіли дитину»
Подружжя кілька років мріяло про дитину. Олександра згадує, що вони проходили обстеження та лікування, але вагітність не наставала.
«Потім поїхали відпочити, і після тієї поїздки я дізналася, що вагітна», — розповідає вона.
Максим Цибульський разом із сином Яном. Фото надала Олександра Цибульська
Сина подружжя назвало Яном. Зараз йому шість років — цієї осені він має піти до першого класу.
Мати загиблого військового Любов Денисюк каже, що Максим дуже чекав на народження сина. Після його появи майже весь вільний час він намагався проводити з хлопчиком.
«Він без сина взагалі не міг. Завжди був із ним на зв’язку», — говорить мати загиблого захисника.
За словами дружини, коли Максим був удома, то намагався проводити час із сім’єю.
Максим Цибульський із дружиною Олександрою та сином Яном. Фото надала Олександра Цибульська
Від місцевої самооборони до служби у військах ППО
Після початку повномасштабного вторгнення Максим не одразу став до війська. За словами дружини, у перші місяці разом з іншими чоловіками він чергував та фактично виконував завдання місцевої самооборони.
Навесні 2022 року Максим отримав першу повістку. Як згадує Олександра, тоді його не мобілізували.
Там був дуже хороший підполковник. Він сказав: «У тебе занадто мала дитина. Зараз хлопців вистачає, через рік викличемо.
Наступну повістку Максим отримав навесні 2023 року. У травні він став до війська.
До цього Максим уже мав військовий досвід — після школи проходив строкову службу у військах ППО. Саме тому його направили до військової частини А1232 — зенітно-ракетного полку Білоцерківського гарнізону.
У перші місяці служби родині майже щодня вдавалося підтримувати зв’язок, згадує дружина Максима.
«Переписувалися, телефонували, бачилися по відео. Там дуже відповідально ставилися і до відпусток, і до забезпечення військових», — каже Олександра.
Підрозділ Максима виконував бойові завдання поблизу Курахового, Покровська та Павлограда. За словами дружини, військові ППО працювали на певній відстані від лінії бойового зіткнення.
Загиблий військовий Максим Цибульський. Фото надала Олександра Цибульська
Як Максима перевели із ППО до піхоти
У листопаді 2024 року Максима перевели із зенітно-ракетного полку до піхоти 110 окремої механізованої бригади. Олександра розповідає, що чоловіка забрали просто з позицій.
«Максим зателефонував і сказав: «Мене кудись везуть, документи забрали». Пізніше, близько шостої вечора, ще раз зателефонував уже з Білої Церкви. Розповів: «Документи мені не віддають, на вулицю не випускають, навіть у туалет не пускають»», — згадує дружина.
Дізнавшись, де перебуває чоловік, Олександра приїхала до нього разом із сином. За її словами, тоді їм дозволили коротку зустріч.
«Це був останній раз, коли я його бачила і змогла поговорити з ним», — каже вона.
Максим Цибульський разом із сином Яном. Фото надала Олександра Цибульська
За словами Олександри, разом із Максимом до піхоти перевели й інших військових ППО.
Після переведення на Курський напрямок зв’язок із Максимом став рідшим: чоловік міг не виходити на зв’язок по кілька днів або тиждень, каже Олександра. За її словами, перший тиждень без жодної звістки став для неї особливо важким.
Востаннє Олександра і Максим поговорили у грудні 2024 року.
Останній дзвінок перед бойовим завданням
У грудні 2024 року Максим виконував бойові завдання на Курському напрямку. За словами дружини, тоді військові кілька днів перебували на позиціях, після чого мали короткий відпочинок. 17 грудня 2024 року Максим востаннє зателефонував Олександрі.
Він подзвонив увечері й сказав: «Ми терміново збираємося». Після цього зв’язку вже не було.
25 грудня 2024 року родина отримала сповіщення про те, що Максим зник безвісти. Про обставини його загибелі Олександра дізналася пізніше зі слів пораненого військовослужбовця, який вижив у тому бою.
«Він сказав, що Максим витягнув його, а потім повернувся ще за кимось. Після цього вже не повернувся», — розповідає дружина.
За її словами, це єдине, що їй вдалося дізнатися від очевидця тих подій.
Максим Цибульський. Фото надала Олександра Цибульська
Понад рік родина чекала на звістку про Максима
Після повідомлення про зникнення безвісти родина понад рік не знала, що сталося з Максимом. Дружина згадує, що до останнього сподівалася: він живий і перебуває у полоні.
11 травня 2026 року Олександрі зателефонували зі звісткою, що тіло її чоловіка вдалося ідентифікувати за результатами ДНК-експертизи.
Мені подзвонили й сказали, що тіло мого чоловіка перебуває у Полтавському морзі. ДНК підтверджено.
За словами Олександри, разом із тілом знайшли заламіновану фотографію сина Яна. На звороті були написані його ім’я, рік народження, група крові та номер телефону дружини.
Слідча повідомила дружині, що після загибелі тіло військового опинилося на території, яку контролювала РФ. У липні 2025 року його повернули в Україну під час репатріаційних заходів, після чого провели ДНК-експертизу й встановили особу.
Максима поховали у Сквирському районі на Київщині, де нині живуть його дружина та син.
«Ян досі згадує батька»
Коли Максим зник безвісти, син Ян, за словами Олександри, найважче переживав не саму звістку, а стан матері.
«Йому було дуже тяжко. Він бачив, що я постійно плакала, нічого не їла, не пила. Він сумував за татом, багато малював, але з часом почав звикати, що його немає», — розповідає жінка.
Після поховання Олександра вперше відверто поговорила із сином про загибель батька.
Я сказала, що, на жаль, наш тато загинув. Що тепер він на небі й буде нас оберігати.
Максим Цибульський із сином Яном. Фото надала Олександра Цибульська
Мати військового Любов Денисюк каже, що Ян і досі часто згадує батька.
«Він пам’ятає, як вони разом ходили на риболовлю, купалися, як тато навчив його ловити рибу. Пам’ятає казки, які той йому розповідав», — говорить Любов.
Максим Цибульський разом із сином Яном на рибалці. Фото надала Олександра Цибульська
