За інформацією: Суспільне Харків.
Знак у селі. Наслідки російських обстрілів Циркунів, 28 грудня 2022 року. Фото: Суспільне Харків
Наприкінці лютого 2022 року голова Циркунівської громади Микола Сікаленко повідомив, що до Циркунів зайшли російські війська, у громаді виникли проблеми з постачанням продуктів, зник зв'язок. Під час окупації росіяни грабували та нівечили село, яке помилково прийняли за місто. Циркуни були окуповані до травня.
Офіційно про звільнення населеного пункту Генштаб повідомив 7 травня, але місцеві жителі святкують звільнення на два дні раніше, коли українські війська зайшли до села. Суспільне згадує історії людей, які пережили окупацію в Циркунах.
Викрадення та полон голови громади
21 березня у будинок 64-річного Миколи Сікаленка, який очолює громаду, увірвалися окупанти.
"Приїхали зі стріляниною, зв'язали мене, мішок на голову і повезли. Потім морозили — тоді ж ще холодно було. В різних сараях, камерах, підвалах кожну ніч — в наступному місці: мішок на голову — і переїхали, мішок на голову — і переїхали кудись, я не знав, де я був. Я не бачив нічого: вони вдягають мішок на голову, зв'язують руки й везуть кудись. Це були Л/ДНРівці, ФСБшники", — каже Сікаленко.
"Вони мене спонукали до співробітництва, морозили мене, щоб я став несперечливим, щоб я вирішив з ними співпрацювати. Бити — не били. Просто морозили. Їсти не давали, воду давали. А потім відпустили. Вранці 27 березня відкрили двері, кажуть — іди", — згадує.
"Я сподіваюсь, що ці буремні часи пройшли. Тепер нам належить виконати дуже багато роботи. Треба буде відновлювати наше село. Те, що наробили ці нелюди. Я звертаюся до вас, щоб ми не опускали руки. Щоб ми розуміли, що попереду у нас буде світле майбутнє", — сказав Сікаленко після звільнення населеного пункту.
Як окупанти поводилися
Місцеві жителі передавали українським військовим позиції окупантів, але і були ті, хто співпрацював із загарбниками: за версією слідства, 28-річний чоловік допомагав російським військовим, коли вони захопили село Циркуни. Підозрюваний ремонтував автівки окупантів, привозив їм їжу та допомагав орієнтуватися у селі.
Окупанти грабили село та знімали окупацію на гаджети місцевих жителів.
"Солдати проникли на територію домоволодіння, перед цим зламавши металеві ворота ломом та кувалдою. З будинку окупанти викрали ноутбуки, планшети, ігрову приставку, телевізор, пральну машинку, смартгодинник, мобільні телефони, велосипеди та автомобіль. Загальна вартість вкраденого сягає понад мільйон гривень", — йдеться у прокуратури.
На викрадені гаджети окупанти фотографували та фільмували своє життя в Циркунах: як користувались речами господаря будинку та пили алкогольні напої.
Циркунівський ліцей пережив окупацію, 25 квітня 2023 року. Фото: Роман Кривко/Суспільне Харків
Свій штаб вони організували у місцевому ліцеї. Техніку та меблі загарбники вивезли до однієї з бєлгородських шкіл і цілеспрямовано нищили українську символіку та книжки, згадує директорка навчального закладу Оксана Дудченко.
Росіяни не дозволяли місцевим жителям виїхати до Харкова, тому виїхати на підконтрольну Україні територію можна було тільки через Росію.
Історії окупації та евакуації
"Коли Циркуни були під окупацією, там були чеченці, буряти та представники "ДНР", які поводилися вкрай не по-людськи, абсолютно без принципів, без всякої моралі. Виносили з домівок абсолютно все, починаючи від побутових речей, посуду, приладдя, пральні машини… І навіть люди намагалися пояснити, що якщо у вас немає централізованого водопостачання, машинка працювати не буде. Вони брали це просто як певні трофеї, навіть не розуміючи принципу дії цих пристроїв", — розповідав очільник ОВА Олег Синєгубов.
Будинок, в якому жили російські окупанти, Циркуни, 25 квітня 2023 року. Фото: Суспільне Харків
Щоб повернутися до родини, яка зустріла війну у Харкові, 32-річному жителю Циркунів Сергію Бєляєву замість 10 км довелося проїхати понад 3700: через Росію, Латвію, Литву та Польщу. Яким був цей шлях, Сергій Бєляєв розказав Суспільному: "Коли зупинялися на заправках в Росії, люди бачили українські номери, підходили — жодної адекватної людини [яка б виступала проти війни] з 20, з якими спілкувалися, ми там не зустріли".
67-річна вчителька біології з Циркунівського ліцею Надія Ковтун з початком вторгнення РФ опинилася в окупації та була вимушена виїжджати через РФ.
На Щєбєкіно особливо прискіпувалися до того, що вони з-під Харкова, згадує вчителька: "Був один випадок. Ми його називали "пан полковник", їхній керівник. Він не хотів нас пропускати самих, хотіли відправити в Муром, Володимир, Липецьк… Він казав: "Ага, ви з Харкова. Я знаю Харків. Хоч я там і навчався, але я на Харків дуже злий, тому що ви не зустріли наших солдат і не пустили нас. Я буду дуже незадоволений, якщо Харків не знищать".
66-річна Марія Давидова живе в селі Циркуни у передмісті Харкова понад 40 років, родом жінка з Ізяслава Хмельницької області. Під час окупації вона допомагала сусідам, доглядала за будинками, з яких виїхали люди, та чекала звільнення разом зі своїм чоловіком Миколою, який майже втратив слух внаслідок гучних вибухів.
Як обдурювала росіян, виживала під час окупації та як зустріла земляка під час визволення — Марія Давидова поділилася своєю історією з Суспільне Харків.
Також російські загарбники та їхні обстріли вбивали місцевих жителів, усього загинули понад 50 людей з Циркунівської громади. Майже за рік після початку окупації вдалося перепоховати тіло 55-річного Ігоря Гриценка. Чоловіка під час окупації росіяни застрелили та намагалися спалити.
Звільнення і посилені обстріли
На початку травня 2022 року до села стали підходити українські війська.
"Як тільки ми заходили — наша артилерія дуже добре відпрацювала — противник почав відступати, але залишав багато мін-пасток. Наприклад, росгвардія лишила по собі купу розтяжок. Окрім того, що займалися штурмом і зачисткою населеного пункту, доводилось ще організовувати виклик медиків — були поранені серед цивільного населення", — розповів про звільнення Циркунів 24-річний старший лейтенант Мирослав Пилипчук з Окремої президентської бригади.
Якщо під час окупації росіяни переважно обстрілювали Харків з Циркунів, то після звільнення села посилили обстріли самого населеного пункту.
Вид на Північну Салтівку з Циркунів, Харківська область, квітень 2023 року. Фото: Суспільне Харків
Воронка від влучання, Циркуни, 25 квітня 2023 року. Фото: Суспільне Харків
Зокрема, у серпні зазнав поранення 53-річний Юрій Семененко: "Поранений я повз… Зазвичай я на кіз згори дивлюсь. А це довелось знизу догори на них дивитися. На дорогу виповз, і військові мені першу допомогу надали".
Ганна Єна через обстріли виїхала з Циркунів разом з паралізованою 96-річною матір'ю та сином, який двічі переніс інсульт.
Два російських снаряди навесні 2022 року впали на подвір'я родини Момотів у Циркунах на Харківщині. Один снаряд подружжя перенесли самостійно, інший — застряг в землі на приблизно чотири метри, згадує Олена Момот.
Загарбники мінували не тільки будинки та дороги, але і кладовища.
Життя після звільнення
За рік після деокупації у населеному пункті є електроенергія, ходять автобусні маршрути та повертаються місцеві жителі.
До річниці у селі зібрали виставку російських боєприпасів та спаленої військової техніки.
"Ми з командою подумали, що це буде доречно ще взимку, щоб люди й весь світ бачив, як це трапилося на нашій території: як вони заходили, як вони отримували по обличчю… Це дуже важливо для того, щоб все суспільство бачило, що відбувалось у нас", — говорить перший заступник начальника Циркунівської сільської військової адміністрації Ігор Кузьменко.
Також у Циркунах збирають тимчасові модульні будинки для людей, які втратили житло.
Читати ще
Читати ще Тричі ходив до військкомату, щоб потрапити на фронт: історія 55-річного нацгвардійця з Харківщини
