За інформацією: Суспільне Харків.
Сині дахи у Кам’янці — це плівка, якою власники закривають будинки від дощу і негоди. Суспільне ХарківОтакі дахи означають, що люди є, вони хочуть сюди колись повернутися і вони десь недалеко. Якби тут було світло, якась комунікація – вони б жили тут
Староста Євгеній Панасенко показує будинки, які мають шанс на повернення господарів та відновлення. Їх він відрізняє по плівці на даху: навіть якщо люди тут не живуть, вони намагаються врятувати оселю від подальшого руйнування.
Староста Кам’янки Євгеній Панасенко. Суспільне Харків
Нині від Кам’янки, що на Ізюмщині, до лінії фронту – приблизно пів сотні кілометрів. До вересня 2022 село було захоплене РФ, і тут не залишилося жодного подвір’я, яке б не було пошкоджене обстрілами: будинки або зруйновані, або стоять із побитими дахами й вікнами, слідами влучань і близьких розривів, забрудненими вибухівкою городами й подвір’ями.
Вкритих плівкою домів у Кам’янці — кількадесят.
Вулиці Кам’янки на Харківщині, червень 2024 року. Суспільне Харків
Будинок подружжя Гордієнків — із капітально відремонтованим дахом. Світлана з Олександром позбавляються слідів окупантів на своєму подвір’ї другий рік, додому повернулися у лютому 2023. Відновлюють житло власними силами та за підтримки волонтерів і благодійних фондів, які допомагають і грошима, і матеріалами.
“Тут не було шматка стелі, це я відновив. А тут не було половини, все текло”, – каже Олександр Гордієнко.
Світлана і Олександр Гордієнки. Суспільне Харків
Гордієнки відбудували другий поверх будинку, на городі у них нова теплиця, у пташнику — гусенята і курчата: Світлана пишається хатніми квітами. Фікуси й монстери не загинули за рік відсутності господарів "завдяки" розбитому даху: крізь дірки у стелі їх поливав дощ.
Квіти Світлани Гордієнко пережили окупацію та тривалу відсутність господині. Суспільне Харків
На власний город подружжя спершу виходило з обережністю: у землі було багато снарядів. Нині в селі вже є безпечні, перевірені саперами ділянки.
“Ми раніше гусей тримали, вони в нас увесь час у річці бовталися. Ми в минулому році брали і цьогоріч взяли, але ми їх на річку не ганяєм. По цій доріжці я пройду, через місток отам я пройду, а понад берегом ми вже не ходимо. А якщо туди полізе гуся, його треба звідти виганяти, а це… Тому ходимо тільки по дорозі, де сапери поставили стрічечки. А більше ніде не ходимо”, – розповідає Світлана.
Господарство подружжя Гордієнків. Суспільне Харків
Олександр зізнається, що його дуже засмучує спустошене і понівечене село:
“Поки що-небудь робиш – ні про що не думаєш, працюєш. Те треба зробити, те треба зробити. А як подивишся на це все, на всі ці хати…”, – каже Гордієнко.
Сільський староста прогнозує масове повернення кам’янчан, якщо саме село та поля навкруги будуть безпечними. Від часу деокупації на мінах у Кам’янці підірвалися 14 людей.
Бригади саперів перевіряють на вибухівку кожен клаптик землі. Суспільне Харків
Нині розрахунки саперів розміновують лінії, що ведуть до Кам’янки, щоби заживити село. Населені пункти Ізюмщини, за словами начальника відділення розмінування В’ячеслава Харченка, настільки забруднені вибухівкою, що на обстеження одного подвір’я може піти доба.
“Найбільш небезпечна – міна-«пелюстка». Також знаходили ПОМ-3 встановлені. Це протипіхотні міни, найбільшу небезпеку несуть для сапера”, – каже Харченко.
Обстеження та знешкодження вибухівки в одному подвір’ї може тривати цілий день. Суспільне Харків
Коли сапери розмінують лінію електромереж, яка веде на Кам’янку, за роботу зможуть взятися енергетики, — каже староста. Тоді в селі вперше за два роки з’явиться світло.
Читати ще
Читати ще Під’їзд, якого не стало. Як у Запоріжжі відновлюється будинок на Соборному
Читати ще Вдруге під ударом: у Чернігові після ракетного обстрілу знову відновлюють виш та житловий будинок
