«Немає території, де немає роботи»: інтерв’ю з військовим та керівником Близнюківської громади Геннадієм Королем

За інформацією: Суспільне Харків.

Військовий та керівник Близнюківської громади Геннадій Король. Березень 2023 рік. Фото: Суспільне Харків

Селище Близнюки — рівновіддалене від Харкова, Дніпра і Донецька — стало зручним логістичним хабом на початку великої війни, у лютому 2022, коли люди тікали із зони бойових дій. А потім — у вересні, коли поверталися додому на деокуповані території. І ще раз — узимку, коли знов евакуювалися через блекаути.

Голова громади Геннадій Король у перший день вторгнення став до лав ЗСУ. На фронті він хвилювався, чи впорається його команда із викликами, опікувався справами громади, а за дев’ять місяців, після демобілізації, переймається вже про свій підрозділ. Про вплив війни на бізнес у громаді, про адаптацію переселенців, яких прийняли Близнюки, про особисті вагання — у матеріалі Суспільне Харків.

Близнюківська громада та війна

У 2014 році наша громада чула вибухи — це Слов'янськ і Краматорськ. Торік мешканці нашої громади чули, що відбувається в східніх громадах. Це було, як говорять люди, моторошно. Я в цей час був у Збройних Силах, тому сам особисто не відчував цього.

Дивіться також: Майстриня з Близнюків на Харківщині допомагає ЗСУ

Дякувати Богу і Збройним силам України, пошкоджень від війни у громаді немає. Виїхало з неї взагалі багато, дуже багато жителів.

Я мав можливість у 2022 році тримати зв'язок з громадою через свою дружину. Вона лікар, тож щоранку всі, хто її знав чи навіть не знав, відкривали двері її кабінету, дивилися і говорили: "Якщо Оксана Дмитрівна на місці, то можна не уїжджати з Близнюків". Отакий був індикатор.

Я маю можливість відслідковувати по нашій лікарні, за кількістю декларацій з сімейними лікарями — третина жителів точно виїхала. І вже на початок вересня більша частина повернулась.

Більшість жителів виїхали, коли навіть ще не було вибухів у громаді, коли просто було багато запитань, невідомого — що буде далі, дійде фронт чи не дійде?

Люди повертаються, бо, напевно, є надія. А надію дають успіхи, надію дають, як би пафосно не звучало, сильні Збройні сили України. А ми так логістично географічно розміщені, що в нас місце достатньо безпечне.

Переселенці у Близнюківській громаді

Ми прийняли людей з Донбасу, Ізюма, Барвінківської та інших громад… Приймали переселенців і люди, і влада місцева. Значну частину люди у себе прийняли в приватному секторі.

З наших 17 000 населення в громаді до 6000 доходило переселенців. На сьогодні до 5000 переселенців залишаються. Наші спеціалісти з соціальних служб говорять: «Слухайте, можливо, ми їх занячили?»

Багато запитань мирного населення, що буде зі звільненими територіями? Тому дуже багато родин залишилися. Здебільшого, це жінки з дітьми.

Ми дали прихисток, роботу. І я маю надію, що багато з них навіть залишаться працювати в нас, отримають і житло, бо в нас є проєкти в громаді для вимушено переміщених осіб — дванадцятиквартирний будинок із колишнього гуртожитку, там такий супер сучасний ремонт.

Додаткове навантаження на громаду

Ми звернули увагу, що наші комунальні підприємства не справляються. Не вистачає 10 урн на кілометр, не вистачає лавочок для відпочинку, не вистачає лікарів на прийомі, не вистачає ширини-довжини коридора, не вистачає кількості спеціалістів у центрах надання адміністративних послуг.

Для мене особисто, якщо десь стоїть черга, мені хочеться розірвати — це всі знають. Бо коли тільки заходжу, вони завжди виправдовуються: "Ні-ні, це не черга, це просто люди інколи люблять приходити родинами цілими". Часто це вимушено переміщені особи, бо для них це і прогулянка, і відчути, що ти за день щось зробив…

Такої підтримки, як оці місяці 2023-го року та 2022-го, не бувало — і фінансова, і підтримка можливостей. Базові субвенції, дотації.

Напередодні ми отримали ще субвенцію в 11,4 млн з державного бюджету, де шість мільйонів — на забезпечення не життєдіяльності вимушено переміщених осіб, а на навантаження, яке вони створюють на громаду. Це дасть нам можливість відкрити більше робочих місць у комунальних підприємствах, соціальних службах.

Люди хворіють: і діти, і там є онкохворі. Ми обов'язково на наступній сесії вже розширимо саме положення й окремий розділ по вимушено переміщеним особам. Бо там, якщо дітки хворіють, до 15 000 грн допомога, якщо дорослі, то 5 000 грн допомога.

Перспективи для ВПО

Я говорю: "Якщо ви вмієте щось робити, кажіть. Ви обов'язково будете з роботою. Якщо у вас є ідея, де вас навчити — через центр зайнятості, можливо, через інші шляхи — ви кажіть, що б ви хотіли й ви обов'язково будете при ділі".

Читайте також: Відкрила власну справу під час війни: історія масажистки з Близнюків

Бо в таких сільських громадах, як ми, чим більше кількість населення, тим краще. Але, вибачте, якщо ви навіть не можете запропонувати себе, якщо ви не відповідаєте на питання, якщо ви не йдете до нас, а просто кожного дня стаєте в різноманітні черги за допомогами…

З людьми треба говорити. Можливо, ви себе ще не розкрили? Не важливо, в якому ви віці. Якщо у вас немає освіти, це немає значення. У нас не вистачає там отаких-то професій робітничих. А нам не вистачає!

Я завжди імпульсивно сприймаю, коли кажуть, що нема роботи. Нема такої території, де немає роботи

У нас є свій корпоративний егоїстичний інтерес. Нам максимально потрібно вирахувати професіоналів в цьому середовище і запропонувати їм такі умови, від яких вони не зможуть відмовитися, щоб вони у нас залишилися.

Стереотипи щодо роботи

Якщо я завтра стану двірником, та ділянка тротуару буде найчастіша. Я все для цього зроблю, щоб видно було, що це підмітав Король. Якщо це буде клумба або узбіччя дороги, там буде видно, що вона найкраща — і мені за це будуть платити краще зарплату, бо я доб'юся цього.

Читайте також: Голова громади у Близнюках нащедрував майже 60 тис. гривень на квадрокоптер для військових

І потім я все зроблю, щоб без моєї мітли громада не змогла обійтись. Раджу і вам — і ви станете директором комунального підприємства через рік, а, може, завідуючим. Проявіть себе — мітла це такий стартовий стрибок.

Бізнес у громаді

Завдячуючи логістиці, у більшості бізнеса, який пов'язаний із наданням послуг, навіть доходи стали більші. Сільська територія — це земля, сільське виробництво, послуги. Раніше люди опиралися щодо встановлення касових апаратів, але війна розставила сама все по своїх місцях. Усі зрозуміли, що більше кешу не буде — люди приїздять з картками, військові отримують зарплати на картки.

Служба Короля у ЗСУ

Я служив з 24 лютого по 15 грудня. Коли я залишав громаду, у мене були докори сумління, але моя команда справилася без мене. Я не міг не піти в Збройні сили України. І я розумів, що я не можу піти, бо мене люди для того й обирали — ось це той форс-мажор, де вони дивляться на мене. У більшості ті, з ким я говорив відверто, не подякували мені за те, що я пішов до Збройних сил. А це були докори — ти не мав права, ти нас залишив.

Військовий та керівник Близнюківської громади Геннадій Король. Березень 2023 рік. Фото: Суспільне Харків

Я міг не йти, мене б не мобілізували. Це чисто такий чоловічий корпоративний дух чи як то називається, коли ти бачиш тих, з ким служив у 2014-2015 роках, ти організовуєш для них автобуси, ти їх випроваджуєш… А вони кажуть: "Так, а ти з нами?" І що мені казати? Ні, я почекаю?

Це мій характер. Плюс 2014-2015 роки, мої побратими… "Степанич, ти вже йдеш? Де ти? Ми вже тут, приєднуйся!" Скажу відверто, я був готовий і психологічно, і логічно у своїх мізках, що буде гірше. Я був більше переконаний в тому, що фронт дійде до Близнюків і далі. І я розумів, що простою партизанщиною тут не обійтись, що треба захищати. Я не уявляв себе під окупацією.

Зміни після повернення з фронту

Толерантності, можливо, менше — там, де йдеться про Україну, про мову. Тепер, коли бачу прапор на могилі воїна, який загинув у 2017 році, розумію, що суспільство забуло, що є війна. Кажу: "А що, ті, які загинули у 2017 році, менша вартість за їхні подвиги?"

Я не знав, що березень-квітень і частину травня у Близнюках проживав комбат «Да Вінчі» у нашому храмі з дружиною. І зараз у нас кажуть: «У нас вулиця Пушкіна, давайте її перейменуємо у вулицю комбата «Да Вінчі»

Я демобілізувався за сімейними обставинами, у мене паралізований тато. Я повернувся до роботи з докорами сумління. Їжджу до своїх побратимів, обіймаю їх зі сльозами на очах, вибачаюся. Вони мені говорять: "Та Степанович, ми ж розуміємо, що в кожного своя дорога".

Я розумію, що мене їм не вистачає. Не дай Боже фронт буде рухатися в іншому напрямку, знайте і будьте готові — я знову піду воювати.

Що відомо

  • Геннадій Король переобраний головою Близнюківської ОТГ за результатами місцевих виборів 2020 року. У 2014-2015 роках брав участь в АТО.
  • 24 лютого 2022 року Генадій Король пішов воювати. Він понад дев'ять місяців воював у складі 92-ї бригади, у грудні повернувся до роботи в громаді.
Новости Харькова