Русланові Григоренку було 44 роки.
Балаклійська громада попрощалась із Русланом Григоренком, який загинув під час виконання бойового завдання на Куп’янському напрямку.
Руслан став на захист України ще у 2016 році. Служив до 2021 року, потім зробив невелику перерву, аби перевірити стан здоров’я. Проте коли 24 лютого росіяни розпочали повномасштабний наступ, знову повернувся у стрій. Старший сержант Григоренко був інструктором групи безпілотних систем 1-го штурмового батальйону 92-ї окремої штурмової бригади. Він загинув 31 травня на Куп’янському напрямку.
«Ті, хто знав Руслана, згадують його як гарного друга, товариського, щирого, відвертого та справжнього патріота своєї країни. У нього залишилися дві доньки, син, тато, мати, онука та сестра, для яких він назавжди буде символом мужності, сили й гідності. 
Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким загиблого. Вічна пам’ять та слава Герою», — повідомили у Балаклійській міській військовій адміністрації.
Руслана Григоренко проводжали в останню путь живим коридором. Його поховали на батьківщині.
Руслан народився 1981 року в селі Новодмитрівка Сахновщинського району, закінчив Новодмитрівську школу та Харківський інститут механізації та електрифікації сільського господарства, працював інструктором та викладав механізацію сільського господарства.
За довгі роки служіння Україні отримав низку відзнак: нагорода «За оборону Щастя» (2016 р.), медаль «За оборону Авдіївки», «Лицарський хрест родини Мазеп», медаль «За зразкову службу», «Золотий Хрест», медаль «Захиснику Вітчизни», медаль «За досягнення у військовій службі» (2022 р.).
