За інформацією: Суспільне Харків.

Гаубиця «Богдана» в роботі на півночі Харківщини, листопад 2026 року. Суспільне Харків/Олександра Новосел
Війна змінилася, вона переходить у такий затяжний режим, з кожним разом стає важче і важче воювати через дрони. У 2022 хто окопував артилерію? Ніхто, заїхав і давай швидко стріляти
Військовий пояснює: після кожного вогневого завдання над вогневою позицією зʼявляються цілі рої не лише FPV, але і крил, які постійно моніторять небо, через це артилерії стало важче працювати.

«Тайсон», військовослужбовець 13 бригади Нацгвардії «Хартія». Суспільне Харків/Олександра Новосел
«Дуже багато, як маршрутки ходять на Київ, отак, транзитом, — порівнює побратим «Кучера» військовослужбовець «Тайсон». — Вишукують нас. Для них же більший пріоритет арта, ніж піхота».
Дрони нині — одна з основних загроз, говорить «Тайсон», на війні він — п’ятий рік.
— Як часто у вас так все?
— Навіть інколи не встигаємо до бліндажа дійти, знову «До бою», як починають десь рухатись.
«На «Богдані» працюється важко»
Військові працюють з артилерійською установкою «Богдана», це гаубиця артилерійська гармата з відносно коротким стволом (зазвичай 15–30 калібрів), призначена переважно для навісної стрільби із закритих вогневих позицій по цілях, яких не видно безпосередньо з місця гарматиукраїнського виробництва. Вона може працювати на відстань до 40 кілометрів і має високу точність, говорить командир артилерійської батареї з позивним «Кучер».

Гаубиця «Богдана» в роботі на півночі Харківщини, листопад 2026 року. Суспільне Харків/Олександра Новосел
«Ми відійшли від радянської зброї, щоб вбивати ворога своєю зброєю, ця зброя дуже ефективна. На «Богдані» працюється важко, снаряди важкі, гармата дуже валика, потрібен навик. Хлопці, коли звикають до своєї іграшки, то вони вже системно працюють. Кожен знає свою задачу — це лише команда «До бою» і за чотири хвилини перший постріл», — пояснює військовий.
Було важко перевчитися, бо ми працювали на радянських гарматах, а тут з’явилось нове озброєння на стандартах НАТО. «Богдана» точніша, ефективніша, бʼє на порядок далі.

З цієї гармати, де ми зараз перебуваємо, ми в основному працюємо по передньому краю, по піхоті противника, по їх укриттях.
«Арта» йде під землю
Нині гаубиці максимально закопують у землю, через щільність дронів уся робота відбувається в укриттях, говорить «Кучер».
«Ми повністю закопуємо свої іграшки, хлопці перебувають в укритті, тому що насамперед — це безпека особового складу. А потім вже це безпека техніки», — розповідає «Кучер».

Вхід до укриття, яким користуються оборонці України на півночі Харківщини, листопад 2026 року. Суспільне Харків/Олександра Новосел
«Війна перейшла в той режим, що всі уже під землю уходять. Тому ми будуємо свої вогневі позиції повністю, щоб все було під укриттям, щоб вони пересувалися під землею. Раніше ми працювали ще перебіжками, але коли почали палити гармати, щоб вберегти особовий склад, ми пішли під землю», — говорить «Кучер».
Бути артилеристом під землею — це дуже важко, бо наша техніка дуже велика і дуже важка й побудувати таку позицію дуже важко, але це дуже ефективно, це в рази підвищує живучість і позиції і особового складу. Але коли вже все побудовано, то працюється по стандарту.

Через постійне перебування під землею та довгі ротації військові намагаються зробити бліндажі якомога комфортнішими, листопад 2025 року. Суспільне Харків/Олександра Новосел
За словами Кучера, через постійне перебування під землею та довгі ротації військові намагаються зробити бліндажі якомога комфортнішими. Тут змогли організувати кілька окремих кімнат, кухню з плиткою та холодильником.

Кухня артилеристів під землею, листопад 2025 року. Суспільне Харків/Олександра Новосел
Та головною мотивацією і командир, і військові називають можливість поїхати до родин на вихідні.
