Фермерське господарство «Пані Юпітер» у селі Хотімля Старосалтівської громади на Харківщині опинилося на межі виживання через безпекову обстановку та оголошення обов’язкової евакуації із населеного пункту. Попри роботу в мінус, блокування експорту молодняку, постійні знеструмлення та відсутність державних пільг, господарство продовжує роботу, щоб зберегти 538 корів, адже релокувати бетонну інфраструктуру ферми на безпечнішу територію технічно та фінансово неможливо, розповіла в коментарі МГ «Об’єктив» в ході SME Digital Day співзасновниця ферми Наталія Коваль.
«Поїздка з Харкова коштує 300 гривень»
Ферма «Пані Юпітер» була заснована у 2013 році. На підприємстві працює молочний цех, де виробляють питне молоко, сири та йогурти, а також кондитерський цех, що випускає випічку (ватрушки, плюшки) та вареники з солодким та солоним сиром. З 30 липня Хотімля опинилася у зоні обов’язкової евакуації населення (зокрема примусової евакуації сімей із дітьми), і господарство постало перед новими труднощами.
«Батьки були вимушені виїжджати разом з дітьми. Але, як з’ясувалось, знайти собі роботу і місце, де можна заробляти гроші на своє хоч якесь помешкання, дуже складно. Тому до нас повертаються дівчата. Вони повивозили дітей, і тепер вимушені приїжджати до нас таким вахтовим методом, тобто вони трошки з дітьми, потім приїжджають до нас, і потім знову їдуть до дітей», — розповідає Коваль.
Аби зберегти колектив, господарство взяло на себе додаткові витрати.
«Якщо вони з дітьми виїхали, то поїздка з Харкова до нас коштує 300 гривень. Скільки треба заробляти, щоб відбити ці гроші? Проїхав туди-сюди — й у тебе вже немає грошей. Тому в мене зарплата доволі висока. Ми нормально для підтримки нашої критичності оцю планку підтримуємо», — наголошує Коваль.
Фото: “Пані Юпітер” / Facebook
«У нас зараз мета – це виживання»
Напередодні господарство знову опинилося без електропостачання й було вимушене працювати на генераторі. Коваль констатує, що у тваринництві практично всі процеси прив’язані до електрики: приготування кормів, прибирання гною, доїння, напування через свердловину, охолодження та зберігання молока та його переробка. Завдяки допомозі ХОВА ферма отримала резервний генератор, бо основний потребував ремонту. Втім, постійно працювати в такому режимі підприємство не може.
«Ні, це буде дуже дорого. І навіть зараз, коли ми цю ціну вкладаємо в молоко, ми рахуємо собівартість, вона неймовірна», — говорить підприємниця.
Вона додає, що влітку під час двотижневого знеструмлення генератор додавав близько 4 гривень до собівартості кожного літра молока. Нині ж точних підрахунків на фермі не роблять.
«Зараз прямо не готова сказати. Питання собівартості складне, тому що у нас зараз мета… Це не бізнес-мета. У нас зараз мета — це виживання», — пояснює Коваль.
Ситуацію ускладнює й логістика — ферма змушена реалізовувати продукцію за дуже низькими цінами.
«Ми продаємо нижче за собівартість. У нас молоко хоча й екстра-ґатунку, але воно найдешевше, мені здається, за всю Україну, тому що доставка потребує додаткового страхування. Тобто доставка до нас коштує значно дорожче, ніж до когось іншого. Від нас вивозять молоко. Тому ціна молока для нас нижча. А, навпаки, доставка до нас будь-чого, шроту, якихось кормів, ветеринарних засобів, вона коштує дорожче, бо не кожен водій погоджується їхати до нас», — зазначає співзасновниця господарства.
Фото: “Пані Юпітер” / Facebook
Товарні кредити та суди з податковою
Господарство наразі є збитковим і тримається на плаву лише за рахунок відтермінування розрахунків із постачальниками матеріалів та кормів.
«Я вимушена користуватися товарними кредитами, так би мовити. Тобто я затримую оплату постачальникам, щоб якось виживати. Кредитів нам, до речі, не дають, бо ми знаходимося в тій зоні, де ми не можемо забезпечити страхування цього кредиту», — ділиться Коваль.
Коментуючи державні програми страхування воєнних ризиків, вона зауважує, що поки це лише додаткове фінансове навантаження, яке ферма не може собі дозволити.
«Для мене, як для підприємця, який знаходиться в цій зоні, нічого не змінилось. Тобто ми знаходимося в зоні можливих бойових дій, як і половина України. І для нас немає жодних пільг, немає жодних якихось моментів, щоб вони нам допомагали. Зараз податкова нарахувала нам податок на нерухомість, з приміщень сільськогосподарського призначення. Це інше трактування закону, і я, як засновник фермерського господарства, вимушена судитися з нашою податковою», — наголошує Коваль.
«У мене працюють або жінки, або вже пенсіонери 60+, значно 60+»
Наразі поголів’я господарства становить 538 корів, включаючи молодняк та бичків. Через віддаленість та безпекові ризики виникають суттєві проблеми з ветеринарним доглядом — на ферму не доїжджають спеціалісти, зокрема для обов’язкового розчищення копит. Працювати доводиться в обмеженому складі.
«Місцевих у нас також немає. У мене працюють або жінки, або вже пенсіонери 60+, значно 60+. А це тяжка робота, і ми втрачаємо надої молока, чого не було раніше», — розповідає співзасновниця.
Серйозним фактором збитковості стало й закриття морських портів, що унеможливило продаж молодняка.
«У нас порти закриті, і експорт з України обмежений. Раніше, коли виїжджали через Одесу, був попит на цих бичків, зараз навіть і не питають. Ми стаємо заручниками ще цього моменту, тому що ми не можемо продати бичків», — зазначає Коваль.
Фото: “Пані Юпітер” / Facebook
Чому релокація дорівнює втраті бізнесу
Можливість перевезення господарства на безпечнішу територію Коваль повністю відкидає.
«Для того, щоб переїхати, потрібні великі гроші. Це, можливо, подарувати комусь поголів’я, інакше це не називається. Бо все тваринництво — це велика кількість забетонованих приміщень. Корівник — це бетон, силосна яма — це бетон, всі склади — це бетон. Тому ми це не перевеземо. І доїльна зала, яка була побудована у 2013 році, вона доволі молода, але ми її не зможемо розібрати і зібрати знову, тому що вже пройшло 13 років. Тому це означає побудувати наново. А таких грошей в нас немає. Усе, що в нас було в нашій родині, ми вклали в цю ферму, і вона ще не вийшла на рівень самоокупності. Тому ми не повернули ще гроші. І зараз ми можемо лише це все загубити і просто так залишити в землі», — підсумовує підприємниця.
