Як мешканців Куп’янська та Вовчанська налаштовували проти української влади, в інтерв’ю МГ «Об’єктив» розповіла відома політологиня й опозиційна депутатка Харківської облради Галина Куц. У нашій розмові також: про падіння ролі обласної ради та зростання – ХОВА, конфлікти, які це спричиняє; саботаж із боку депутатів колишньої ОПЗЖ; засоби релігійної експансії росіян і найстрашніший гріх політика.
«Чомусь мені у Харкові спокійно»
Харків я сприймаю як малу дитину. Коли я понад тиждень поза межами міста, здається, наче малу дитину покинула, каже Галина Куц.
«Що він там робить? Чи не відбився від рук? Я не можу понад тиждень десь бути. У мене відчуття, що треба вертатися. Чомусь мені у Харкові спокійно», – напівжартома зізнається пані Куц.
Вона майже не полишала рідне місто після повномасштабного вторгнення, хіба що на кілька тижнів навесні 2022 року виїздила у село, бо в Харкові тоді бракувало води. Пригадує, як кілька годин із пустими баклажками блукала на початку березня містом у пошуках – і не знайшла води в жодному супермаркеті навіть пляшечки. Тож виїхала разом із чоловіком, але за першої ж ліпшої нагоди повернулася.
Доводилося шукати атестати дітям-переселенцям і директорів для шкіл
Після повномасштабного вторгнення одразу виник новий пласт проблем, і ніхто до пуття не знав, до кого звертатись, аби розв’язати їх. І це стосувалося не тільки допомоги переселенцям і гуманітарки. Куц, яка є професоркою педагогічного університету імені Сковороди та очолює комісію з питань науки, освіти й духовності в Харківській облраді, в першу чергу пригадує складнощі, що виникли у сфері освіти. Часто виникали проблеми, коли діти виїхали з окупованих територій, атестата за 9 клас немає – і вони не можуть перейти в іншу школу.
«Ми вирішували, де взяти цей документ, як зробити, щоб все це визнали. На всю Україну лунала проблема, коли з Куп’янського інтернату Росія вкрала 13 дітей – і батькам не повідомили. Їх потім повертали, а це ж з нашого обласного інтернату їх викрали», – розповідає депутатка облради.
Або тривалий час освітяни не могли перепризначити директорів освітніх закладів у Куп’янську та Балаклії.
«Відмовлялися люди, бо там все обстрілювалося. А мав бути директор, щоб ми зарплату могли перерахувати, тому що без його підпису ж не можна зарплату роздати вчителям, що працюють», – пригадує події 2022 року Галина Куц.
«Абсолютна влада розбещує абсолютно»
З досвіду своєї роботи в освітній комісії облради Куц наводить й інші приклади ускладнень і непорозумінь, що виникли після початку повномасштабного вторгнення. Коли обласні державні адміністрації стали військовими, їхні повноваження значно розширилися. А от вплив депутатського корпусу зменшився. Такий дисбаланс депутатка й політологиня вважає великою проблемою органів публічної влади. Адже вже не зрозуміло, хто за що відповідає. Одна з найпоказовіших історій – обласний бюджет. Раніше його затверджували депутати облради на сесії. У процесі виникали численні дискусії, вносилися правки. Зараз головний фінансовий документ регіону затверджує ОВА.
«Є стаття 143 Конституції, а Конституція – це основний закон, де написано, що бюджети приймають органи місцевого самоврядування. Не може постанова про воєнний стан перевищувати Конституцію. У нас не по всій Україні це відбувається. Є регіони більш віддалені від фронту, де в принципі збереглася взаємодія між обраними і призначеними. Тому що обрані представники повинні затверджувати бюджет і вирішити, куди йдуть гроші громади», – нагадує норми закону Галина Куц.
На Харківщині депутатам бюджет для вивчення не надають, бо там є безпекова складова.
«Є фраза лорда Джона Дальберг-Актона: «Всяка влада розбещує, абсолютна влада розбещує абсолютно». Чим довше не обрані люди, які не мають за собою відповідальність, яких ніхто не штрикає і не каже: «Я вас обрала, що ви робите?», а призначені, яких періодично перетасовують, і вони не відчувають за собою відповідальності, будуть вручну розподіляти загальні гроші без контролю, це буде їх дуже розслабляти. Це, власне, і стається, такі міні конфлікти виникають постійно в різних комісіях», – каже депутатка.
«А чим ви займались два роки?» – «Ну, меню розробляла»
Як виглядають подібні непорозуміння та до чого призводять, Куц демонструє на прикладі з роботи своєї комісії – з питань науки, освіти і духовності.
«Наприклад, два роки тому я не голосувала, і питання зірвалося, бо якраз мого голосу не вистачало, коли відкривали нове комунальне підприємство «Якісне харчування для шкіл». Нове КП – це завжди якась структура, зарплата директора, бухгалтера. Я ставила питання: «У нас у дистанційному форматі навчаються. Яке якісне харчування для шкіл? Навіщо зараз відкривати нове підприємство? Це ж видатки обласного бюджету!» Не відкрили, згодом нас потім знову зібрали, розказували, що на півдні області будуть під осінь відкриватися школи, і це буде робитися для тих діток. Тоді ще не було такої загрози для Лозової, як зараз. Потім коли ми все-таки проголосували, з’ясувалося, що це був піар для першої леді (Олени Зеленської – прим.ред). Вона приїхала і казала, що на цей проєкт Баффет (Воррен Баффет, американський інвестор і філантроп – прим. ред. ) привезе обладнання. Баффет привіз обладнання, яке фактично оплатило це КП грошима обласного бюджету. І ось місяць тому ця людина-директор знову прийшла, щоб продовжити контракт. Ми їй ставимо реальне питання: «А чим ви займались ці два роки? Ви так ніде і не відкрили харчування гаряче для шкіл». Вона каже: «Ну, я меню розробляла». І Обласна рада на останньому засіданні знову подовжила їй контракт ще на рік», – розповідає Галина Куц.
Представники проросійських сил саботують роботу комісій облради
Однією з непростих особливостей Харківської обласної ради є її політичний склад. На останніх місцевих виборах, що відбулися до повномасштабного вторгнення, до ради пройшло чимало депутатів, які декларували проросійські погляди. Звісно, депутати, які обиралися від ОПЗЖ, більше не заявляють про свою прихильність до РФ. І навіть провели ребрендинг політсили, перейменувавши фракцію на «Відновлення України». Але попри це, каже Галина Куц, доводиться спостерігати саботаж із їхнього боку. Наприклад, у комісіях, де головують такі обранці, опираються появі представників інших політичних сил.
«Нового депутата ввели в нашу фракцію «Європейська Солідарність» вже пів року тому. І, згідно з законом, кожен депутат одразу повинен працювати в комісіях. У Харківській облраді є комісії, що взагалі не працюють, бо не вистачає депутатів. Завдання депутата – це праця в робочих групах, із документами, проєктами рішень. Бо коли комісія працює, ми хоча би якийсь документ відповідного департаменту затребуємо, подивимося, що там робиться і куди йдуть гроші. А якщо комісія не працює, ніхто навіть не зможе перевірити, куди спрямовують кошти. Наразі аграрна комісія не працює, там керівник – заступник голови колишньої ОПЗЖ Харківщини. І він не хоче брати нашого депутата в аграрну комісію, хоча той – аграрій. Просто саботують, комісія ж не працює через це, хоча є й земельні питання. І сам не гам, і другому не дам», – наводить приклад Галина Куц.
Так само засмучує її дистанційний формат сесії. Адже не вистачає живої дискусії.
«Це жахливо. Щодо активності на сесіях, вже шостий рік, і мені здається, що я там найактивніша. З іншого боку, зал вже приготували, щоб ми могли зустрітися наживо. Але раптом ті ж колишні ОПЗЖшники здадуть, коли і де ми зустрічаємось, а самі не прийдуть, і буде «приліт». Може таке бути? Може, тому тут питання різні», – розмірковує депутатка.
Релігійні парафії УПЦ (МП) масово реєстрували у квартирах, лікарнях і гаражах
Серед сфер роботи комісії, яку очолює пані Галина, – духовність, що передбачає, зокрема, взаємодію з релігійними організаціями. І тут теж виникли великі виклики. Депутатка ділиться: постійно приходиться звертатись до СБУ. Наприклад, торік вона робила звернення щодо московських церков, які називаються УПЦ.
«Скільки в нас їх зареєстровано? Тому що росіяни назовні створюють ілюзію, що їхня церква найбільша у світі православна церква. А як це створюється? Не за кількістю парафіян, а за кількістю зареєстрованих юридичних осіб. Ми ж знаємо, що Харківщина не є сильно релігійною територією. Я думала, буде їх 60-70, якщо брати по області. Виявилось – 364. Я була шокована. Мені дали той список з адресами, я починаю ходити по адресах, дивитися. Найбільше мене вразили адреси в лікарнях, які належать до міської ради. І дехто навіть не знає, що в них там десь в якомусь будинку, квартирі, сараї чи гаражі зареєстрована оця парафія. Ці парафії активно почали реєстрували після Помаранчевої революції. Але треба ліквідовувати те, що не працює. Просили ж: перереєструйте їх всіх по новій. Але ж вони не зможуть перереєструватися», – описує тонкощі релігійної експансії росіян на Харківщині Галина Куц.
Не менше її турбує будівництво нової церкви УПЦ (МП) у селі Соколово – прямо при дорозі, якою на фронт їздять машини ЗСУ.
«Священник у чаті села, де зазвичай продають сало і яйця, написав вперемішку російською й українською, що він воєнний льотчик за освітою з окупованих територій. Яка цікава біографія у людини», – іронічно зазначає депутатка.
Гуманітарні питання були маркерами підготовки до вторгнення
Ігнорувати подібні факти не варто, адже нерідко вони є частинами загального плану ворога, підкреслює політологиня.
«Коли вже сталося вторгнення, я зрозуміла одну цікаву політичну технологію, бо весь 2021 рік до нас на комісію були звернення з Куп’янська, що там масово закривають сільські школи. Ми їздили туди, щоб зрозуміти, а що ж таке? Я шість шкіл об’їхала і не могла зрозуміти: такі гарні школи, настільки обладнані, настільки хороші. Чого ж ви людей так збурили? Усюди лунало одне й те саме: це центральна влада і Харків школи закриває. Я казала їм, почекайте, ви ж належите до Куп’янської міськради, вони ваш власник. Це не Харківська обласна рада вас закриває, ми взагалі приїхали допомогти та розібратися, що сталося. Це було влітку 2021-го, перед вторгненням, людей дуже накрутили проти Києва, саме тим, що позакривали школи. Мовляв, дивіться, це Київ разом із Харковом позакривали вам школи, за кого ви тримаєтеся. Я потім зрозуміла, що там реально готувалися, що людей накрутили навмисно. Оцей мер Куп’янська Геннадій Мацегора, він же першим став колаборантом і зрадником. Це ж він і робив, ми ж до нього звернення писали, щоб не закривали школи», – пригадує події перед вторгненням Галина Куц.
Подібні маніпулювання настроями відбувалися й у Вовчанську, який був єдиним містом в Україні, що напряму отримувало газ із РФ. І в грудні 2021 року мешканці Вовчанська масово почали поскаржилися, що їм усім прикрутили газ. І знову людям розповіли, що це Україна винна.
«Тобто були дзвіночки, просто ми тоді не розуміли, до чого йде», – зазначає Галина Куц.
Політика – це відповідальний розподіл грошей, а не лише ідеологія
Свою задачу політологиня й депутатка бачить у відповідальності – за вчинки і рішення.
«Бо безвідповідальність за Вебером – це найгірший гріх для політика. У своїй діяльності я дотримуюся державоцентризму. І на кожне рішення дивлюся з погляду державоцентризму та демократичності: це добре чи ні?»
Без зайвого кокетства Галина Куц визнає, що за умови, що настане мир, знову буде балотуватися до обласної ради.
«Якщо я побачу, що йде велика загроза демократії, точно піду. Ну, хто їм розкаже, що демократично що ні? Знаєте, мене ще так дратує, коли чомусь дуже модно серед харківського політикуму, і на міському рівні, і на обласному, говорити такі глибоко мудрі фрази під час сесій, які звучать так: «Тільки давайте без політики». Все, Галина Михайлівна тоді заводиться. Кажу, так, міні лекція. Ми чиї гроші розподіляємо? Ваші? Ні. Чиї гроші розподіляємо? Податки. Політика – це завжди примус. Ми ж податки примусово збираємо. Нас обрали їх розподіляти, ми їх кудись направляємо. Коли свої гроші будете розподіляти, жінці давати чи тещі, тоді давайте без політики. А розподіл чужих коштів, вирішення, куди вони йдуть – це вже політика. Люди в слово «політика» вкладають невідомо що. Мабуть, тільки ідеологію вкладають, коли кажуть, «давайте без політики» або щось таке».
