За інформацією: Суспільне Харків.
Рятувальники розбирають завали після атаки РФ 11 червня 2025 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
103 будинки пошкоджені внаслідок нічної атаки РФ по Харкову 11 червня.
Про це повідомив міський голова Ігор Терехов.
За його словами, під удар РФ потрапив цвинтар, депо, дев'ять тролейбусів, дитмайданчик, цивільне підприємство.
Загалом у місті через удари 11 червня вибиті майже дві тисячі вікон.
Мешканка одного з пошкоджених будинків Ірина Улєшова каже, що вже спала, коли РФ почала атаку.
Ірина Улєшова. Суспільне Харків/Дмитро Гребінник
"Коли потужний вибух, то, звичайно, вискочила, документи схопила — що було. Я вже знала, я вже була наготові. Палало тут дуже сильно. Сусід вискочив сам, потім вже прийшла допомога і його винесли. Він дуже був поранений. До тями приходимо", — говорить Ірина.
Артем Степанюк разом з дружиною та доньками переховувався у ванній під час атаки "Шахедів".
Артем Степанюк. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
"Навіть діти розуміють, хто це і що це. Тільки ніхто не розуміє, за що. Що діти зробили поганого? Що зробили люди, які тут живуть, поганого? І це ж не те що там десь випадково збили, і воно пікірувало. Тут було чути дуже добре, коли просто дрон прилітає в те місце, куди він летів. Ось і все. Хочеться тільки матюкатися. Плакати вже не хочеш", — говорить Артем.
Діти не можуть до такого звикнути. Як до такого? Якщо дорослі не можуть до такого звикнути. А діти просто сидять в ванні і кажуть: "За що? І коли це закінчиться?" Коли дитина плаче і просить: «Тату, коли це закінчиться?» А ти не знаєш, що дитині відповісти. Тільки: "Скоро, скоро. Все буде добре".
Виїжджати Артем з родиною не планує: "Тут! Харків — це Україна, куди ми поїдемо? Це наше рідне місто, ми його любимо. А ті хай вдавляться".
Денис Свиридов внаслідок ударів РФ був поранений: уламками посікло ноги.
Денис Свиридов. Суспільне Харків/Вікторія Якименко
"Лежали й усі спали. Прилетіло так, що мама дорога. Ноги посікло, скло все повибивало. Немає емоцій інших — матюків багато, але я тримаюся. Далі доведеться жити, відновлювати. Ну, блін — я харківець, а це вартує дорого. Нервів немає вже. Вони скінчилися. Купа матюків — так. Ненависть — так. Проклинати когось — так. Хоч ми й християни, але це — не по-людськи", — говорить Денис.
