За інформацією: Суспільне Харків.
Анастасія Войтюк розповіла про сучасне кобзарство та проблеми бандуристів. Колаж: Суспільне Харків
Внаслідок російського вторгнення у прифронтових регіонах, зокрема, на Слобожанщині, звідки походить бандура, лишилося мало учнів та викладачів. Державного фінансування навчання гри на бандурі також недостатньо: більшість охочих набувають знань з приватними викладачами.
Про це Суспільне Харків розповів бандуристка Анастасія Войтюк.
Харківський спосіб гри: у чому особливість
БандураДля того, щоб дізнатися історію кожного виду бандури та почути, як вона звучить, Анастасія з однодумцями розробила мобільний застосунок Bandura App — це є сім’я інструментів, інструмент має багато моделей, розказує Войтюк.
«Десятки різних, але ми переважно знаємо декілька найпопулярніших, які були масового виробництва», — каже АнастасіяДалі — пряма мова..
Анастасія Войтюк грає на бандурі. Фото надала Анастасія Войтюк
Перша категорія — кобза та старосвітська бандура. Вони подібно виглядають, це наші старосвітські діатонічні інструменти. У бандури може бути близько 20 струн, у кобзи — близько 12. Чому я кажу «близько?». Тому що раніше ці інструменти виготовлялись індивідуально, не було інтернету, стандартів, вони могли дещо відрізнятися одне від одного по формі, по кількості струн.
Бандурист Юрко Фединський грає на кобзі. Фото: Bandura App/Facebook
Наступний інструмент, який широковідомий і його, напевно, найбільше виготовили в Україні, — це Чернігівська бандура. Виготовляли у Києві, Львові та Чернігові. На ній грають київським способом. Це коли бандура тримається на колінах і вона розташована ребром до глядача. Ліва рука — в сторону басів, права рука грає на менших струнах, на приструнках.
Анастасія Войтюк грає на чернігівській бандурі київським способом перед військовими. Фото надала Анастасія Войтюк
Є різновиди цієї бандури — дитячого (вони меншого розміру), Прима, бандури з перемикачами — спеціальною конструкцією, яка робить так, що легше грати інші тональності, ця бандура більша і важча.
Анастасія Войтюк з дитячою бандурою. Фото надала Анастасія Войтюк
Бандури зі Слобожанщини називають «харківками» або «полтавками». Харківський спосіб гри — це коли бандура розвернення струнами до слухача і музикант ніби її обіймає. Цікавіить цього способу в тому, що на бандурі можна грати обома руками в різних місцях. Тобто баси можна зіграти і правою, і лівою рукою, як і високі ноти.
Анастасія Войтюк грає на старосвітській бандурі харківським способом. Фото надала Анастасія Войтюк
Я почала вчитися харківського способу гри вже серйозніше десь на початку 2025 року, коли придбала старосвітську бандуру. Ти не бачиш струн, але можна заглядати зверху. Я розумію, що це походить від того, що на них грали незрячі бандуристи, їм не потрібно було бачити струни. Бандура харківського типу вона ближче до старосвітської бандури, ніж велика Чернігівська бандура.
Є також електроакустичні бандури. Беруть будь-яку звичайну бандуру, вставляють зрукознімач, який створює електричний сигнал, але акустичний при цьому не зникає. Для кращого маркетингу це часто називається електробандурами. Звук із неї можна опрацювати, додати ефектів і воно буде звучати масштабніше.
Бандурист Іван Ткаленко грає на електроакустичній бандурі, 2017 рік. Ліга Вправних Бандуристів/Facebook
Кобзарські цехи і жінки
В Україні є кобзарські цехи, які зберігають, реконструюють та підтримують традицію. Але існує таке правило, що вони не приймають до своїх лав жінок, розказує бандуристка.
Обирайте Суспільне як джерело новин в Google Обирайте Суспільне як джерело новин в Google
«Вони говорять, що так було раніше, коли ще кобзарювали. Це були виключно чоловіки. Але колись жінка також не мала виборчого права, сиділа вдома, не могла бути активно залученою до життя спільноти. Нині ж, наприклад, у протестантських церквах жінка може бути навіть священником. Раніше жінка не мала багато прав, які ми маємо сьогодні», — говорить Анастасія Войтюк.
Невідомий художник. Козак-бандурист (Козак Мамай). Початок XIX століття. Полотно, олія. 113х104. Національний художній музей України. Суспільне надбання
Я вважаю це анахронізмом, який пов’язаний суто з правом жінки у суспільстві. Ми, звісно, жартуємо у розмовах, але якщо настільки рвучко наслідувати традицію, то кобзарі мають бути незрячими, бо це була музична культура незрячої спільноти. Це була їхня можливість заробляти на життя, бо альтернативи були: жебракування, плетіння мотузок або якась складна малооплачувана робота.
Фото кобзарів з Полтавщини та Харківщини, поч. ХХ століття. Харківський кобзарський цех/Facebook
В Україні є кілька музиканток, які грають на старосвітських бандурах, розповідає Анастасія.
«Я в дружніх стосунках з багатьма людьми і в мене немає якихось конфліктів на цьому ґрунті. Чоловіки з кобзарських цехів — хтось більш радикальний, а хтось говорить, що «так, ми не можемо вас прийняти, але ж є архівні матеріали, ви можете самі навчитися гри». Але існує, наприклад, таке питання, як постановка руки. Я, коли почала вчитися, було потрібно, щоб хтось показав, як саме ставити руку: важливо, чи руку заводити далі, чи ближче тримати до струн, як пальці працюють», — пояснює бандуристка.
Після концерту «Бандура альтернативна» у харківському «КнигоУкритті». Зліва-направо: видавець Олександр Савчук, бандуристи Анастасія Войтюк, Юліян Китастий та Юрій Фединський. Тетяна Фоменко/Facebook
Знайти викладача, який би показав, як грати на старосвітській бандурі, дуже важко, каже музикантка.
«Для мене взагалі колись з сюрпризом була ця постановка питання в кобзарських цехах, бо я почала робити фестиваль бандури абсолютно не знаючи цієї специфіки. Коли я у Львові подзвонила одному кобзарю і спитала, чи може мене повчити грати, він відповів, що я можу прийти і подивитися, як він грає на вулиці», — згадує Анастасія.
Кобзар Михайло Кравченко з Великих Сорочинців. Харківський кобзарський цех/Facebook
Цікаво питання про те, хто є носієм традиції і як її зберігати, коли до неї не допускають частину людей, які б щиро хотіли цим займатися, лише через статеву ознаку. Коли подавали заявку на спадщину ЮНЕСКО, там був перелік з майже 15 людей. Всі чоловіки. Я ж кажу: «Так я теж носій традиції». Мені відповідають: «Ні, бо жінка». Попри все ми хочемо співпрацювати з усіма. У мене будуть на фестивалі і бандуристи з кобзарських цехів, і незалежні, і академічні. Моя мета — створити діалог, бо це, мабуть, єдиний спосіб, як ми можемо вижити.
Анастасія Войтюк грає на бандурі перед військовими, Запоріжжя, 2024 рік. Фото надала Анастасія Войтюк
Також бандуристка наголошує, що в Україні має бути масове виробництво старосвітських бандур, бо інакше ціна на інструмент дуже висока.
«Єдине, що ми можемо робити — це знаходити десь старосвітські бандури і починати вчитися на них грати. Це ціль. На старосвітській бандурі може навчитися грати абсолютно кожен. Дуже важливо, щоб вони стали доступними для покупки, бо зараз вони коштують близько 1000 доларів», — говорить музикантка.
Я дуже люблю слухати кобзарів і дуже люблю, коли вони грають. Це люди, які зберігають якусь простоту в спілкуванні, простоту в житті. Безумовно, що в них можуть бути свої принципі, вони хочуть створювати свою чоловічу спільноту — це нормально. Є ж монастирі чоловічі і жіночі. Але тоді жінки просто зроблять своє.
Немає кому вчити і кому вчитися
Через повномасштабне вторгнення РФ у Харківському регіоні лишилося мало охочих навчитися грати на українському музичному інструменті.
«Харків — це місце, звідки походить бандура, зі Слобожанщини. Зараз тут справді мало бандуристів. Складно проводити заняття. Війна дуже сильно повпливала на кількість бандуристів в прифронтових містах», — каже Войтюк.
Молодіжна акція зі збору коштів на Пам’ятний знак репресованим кобзарям у Харкові, квітень 1990 року. Харківський кобзарський цех/Facebook
За її словами, в Україні існує проблеми фінансування навчання на бандурі.
«Українська бандура, так як мова і література — це галузі, які самі себе не оборонять. Вони мусять мати фінансування, як у всіх країнах. Культура, яка вважається частиною ідентичності, має бути додатково дофінансована», — говорить бандуристка.
Родина бандуриста Юрія Фединського. Юрій Фединський/Facebook
Друга проблема з навчанням бандуристів — це зміни, які варто було б внести у викладання.
«На часі багато змін. Державні навчальні заклади і викладачі у них вчать бандуристів ув академічній традиції. Хотілося б впровадження нових напрямків навчання і щоб у таких закладах також вчили гри на старосвітській бандурі. Наступна проблема — це викладачі. У галузі їх істотно поменшало, бо з початком повномасштабної війни дуже багато людей залишили країну. До того ж часто ці люди мають маленькі зарплати, за яку повинні виконувати великі обсяги роботи», — розказує Анастасія Войтюк.
Відповідно, якщо є доросла людина, яка хоче вчитися грати на бандурі, то мені здається, єдиним її виходом буде шукати приватних вчителів. Тому що такого організованого навчання для дорослих людей на сучасних і на старосвітських бандурах нема. Це все тримається на активістах. Є державні музичні школи, є приватні музичні школи. В приватних бандура дуже рідко є.
Анастасія Войтюк грає на бандурі. Фото надала Анастасія Войтюк
Ціни на бандури коливаються від 12 до 25 тисяч за вживані інструменти та до 1000 доларів за новий. Масове виробництво допомогло б збільшити кількість охочих навчитися грі на бандурі, стверджує Войтюк.
Бандурку собі можна придбати і навчитися грати для себе. Це як читати книжку, це таке вміння, яке розвиває наш мозок і дає можливість помедитувати.
