За інформацією: Суспільне Харків.
Вероніка Кожушко. Суспільне Харків
19 травня 2025 року Вероніці Кожушко мало б виповнитися 19 років. Дівчина загинула 30 серпня 2024 року через масований російський удар по Харкову.
Суспільне Харків дізналося, якою пам'ятатимуть Вероніку та як премія допоможе у меморіалізації, у батька Ігоря, директорки літмузею Тетяни Пилипчук та письменника Сергія Жадана, які входять капітули премії "Генерація Ніки", заснованої на її честь.
Далі — пряма мова.
"І малюнки, і вірші моєї доньки для мене найкласніші, найшикарніші" — Ігор Кожушко
Ніко Кожушко — це моя дочка. 18 років. Загинула на самому початку своєї творчості. Вона дуже любила малювати, дуже любила писати вірші й прозу. Була талановитою дівчинкою.
Ігор Кожушко. Суспільне Харків/Євген Гертнер
Ніка була звичайною дитиною. Вона займалась у корейській школі. Вона займалась у комп’ютерній школі. Малювала з дитинства. Спочатку я думав, що це звичайне дитяче захоплення. Але потім я дивлюсь, що вона намагалася це робити професійно. І з цього періоду я став її підтримувати, купувати їй гарні скетчбуки, гарні олівці, гарні фарби. І малюнки, і вірші моєї доньки для мене найкласніші, найшикарніші.
Ніка Кожушко. Фото зі сторінки marina_enderlin
Яка вона була? З початку повномасштабної війни вона залишилась одна. Всі її подруги роз’їхалися. Вона весь час проводила з батьками, проводила тут. Коли ми робили ремонт після вибуху. Потім почали з’являтися друзі, подруги. Зробила одну виставку своїх робіт, другу, третю. Почалися відвідування концертів, різних читань, літмузей, праця в літмузеї, дім "Слово" і так далі.
Ніка Кожушко. Олександр Осіпов
Після того, як загинула Ніка, стало питання: що зробити для того, щоб пам’ятали про неї. Спочатку хотіли зробити пам’ятник. Від цієї ідеї ми відмовились. Вирішено було зробити премію. І премію цю вручати у день народження Ніки. Це дуже важлива премія. Для мене, для нашої сім’ї. Це — те, чим ми зараз живемо з дружиною.
Вероніка Кожушко, липень 2023 року. Микита Ольховський/Суспільне Харків
Я думаю, що вона (Ніка — ред.) б обов’язково, якби знала, що є така премія в Україні, вона б обов’язково відправила свої роботи. І вірші, і малюнки на цю премію, тому що перед самою загибеллю, за декілька тижнів, вона відправила свої роботи в "Пінчук центр" на міжнародну премію для художників.
Роботи Вероніки Кожушко, Харків, вересень 2024 року. Суспільне Харків/Євген Гертнер
Вона дуже любила своє рідне місто — Харків. Вона не хотіла з нього нікуди виїжджати. Вона залишилася тут з початку повномасштабного вторгнення. Я бачив, що їй хотілося щось зробити. Хотілося щось зробити велике. Їй хотілося щось зробити для свого міста. Я розумію, що вона хотіла досягти того, щоб її знали, поважали її творчість, тому вона дуже багато робила виставок своїх художніх робіт. Виставки робила, де тільки можна. Їй допомагали її друзі.
"Ніка стала символом воєнного Харкова" — Сергій Жадан
Ніка запам’яталася нам усім. Вона була дуже світлою, дуже доброю дівчиною. Головне — дуже відкритою. Це відчувалося, і всі, хто її знають, якщо ви з ними поговорите, то десь приблизно такими словами її згадують. Так сталося, що через цю жахливу смерть Ніка стала не тільки частиною нашої пам’яті, вона стала символом воєнного Харкова. Головне — символом нової генерації, яка виростає і входить в дорослий світ в умовах війни, входить через травми, через загибель, через стрес, постійну тривогу — і ці діти, ці підлітки тут лишаються. Мені здається, це — про надію, про завтра. Мабуть, тому нам важливо, щоб ми про Ніку говорили.
Вероніка Кожушко з Сергієм Жаданом. Фото надав Ігор Кожушко
Незалежно від премії, незалежно від цієї історії, Ніка справді була дуже талановитою. Ми з нею скільки тісно спілкувалися, я стежив за тим, як вона розвивається, як вона малює. Я не знав взагалі, що вона пише, але те, що вона малювала мені було дуже цікаво. Вона показувала, щось дарувала. Хоча вона дарувала свої відбитки всім друзям, всім знайомим — це було певним ритуалом.
Вероніка Кожушко. Фото надав Ігор Кожушко
У нас у всіх залишилося багато її робіт. Я пам’ятаю, як вона робила якусь першу виставку — це були такі зовсім дитячі роботи. І вже ці її останні речі… "Останні" — жахливо насправді говорити про 18-річну дівчину, але останні її роботи були вже значно майстернішими, глибшими й професійнішими. Лишається лише шкодувати, й думати про те, куди б вона розвивалась, як би це все відбувалось.
Роботи Вероніки Кожушко, Харків, вересень 2024 року. Суспільне Харків/Євген Гертнер
Її тато показав мені, дав мені файл із її віршами. Цікаві вірші, цікава проза молодої людини, яка відкриває для себе світ. Я дуже тішуся, що ми видали її книжку. Це теж не лише про якусь меморіалізацію, не лише про пам’ять, про те, щоб це зафіксувати. Це — про те, щоб цю книжку читали, щоб ці тексти, ці малюнки далі жили своїм життям.
"Наша молодь дуже швидко дорослішає" — Тетяна Пилипчук
Премія — це про життя. Премія — це не про застигання у пам’ятнику. Премія — про те, що нам важливо, як певні події, важливі для нас, як певні люди, важливі для нас впливали на нас, впливали на те, що відбувається з нами. Нам хочеться, щоб цей вплив залишився, тому — премія. Тому що премія — це справді живий процес.
Тетяна Пилипчук. Фото: Вікторія Якименко
Вже потім, коли я запропонувала, щоб ми започаткували цю премію "Генерація Ніка", сіли разом, погодилися, потім я почала думати: а чому, власне, премія? Премія ж дається за певні заслуги, премія дається вже тим, хто щось зробив, а для молоді зазвичай започатковують якісь конкурси. І, знаєте, я сама собі спробувала дати відповідь, що наша молодь дуже швидко дорослішає.
Малюнки Вероніки Кожушко. Суспільне Харків/Євген Гертнер
Це — премія про всіх тих, кого Шевельов називав "непророслими зернятами", тому що Росія забрала не тільки Ніку. Росія забрала багато наших дітей, наших підлітків. Ми не знаємо, як би вони реалізувалися, як би вони сталися в Україні. Премія — для тих, хто може ще реалізуватися, хто почав це робити.
Ніка Кожушко. Олександр Осіпов
Наша молодь дуже швидко дорослішає, і заявки на цю премію це підтвердили, тому що підлітки, молоді люди так тонко, так точно працюють із дуже складними досвідами. Мені здається, що іноді нам, дорослим, є чому у них повчитися, тому що це вже певні досягнення — залишитися, бути включеними, бути небайдужими, так коректно працювати з надскладними досвідами, які ми сьогодні переживаємо.
Нагородження лауреаток премії "Генерація Ніка" відбудеться у день народження Вероніки Кожушко — 19 травня.
Читати ще
Читати ще
«Генерація Ніка». Художниця Софія Фадєєва — про вільний Донецьк, деталі у картинах та різноманіття технік
Читати ще
«Генерація Ніка». Письменниця Ірина Марцинюк — про відчуття дому, підтримку молодих літераторів та цінність діалектів
Читати ще
«Генерація Ніка». Художниця Даніела Палаш — про «місця сили», натхнення та теми у творчості
Читати ще
«Генерація Ніка». Поетка Лілія Поливода — про Суми, навчання та її покоління
