За інформацією: Суспільне Харків.
Софія Фадєєва. У колажі використані малюнки Софії та Ніки Кожушко. Суспільне Харків
17-річна Софія Фадєєва — з Донецька. Малювати дівчина починала ще у рідному місті, але у 2014 році її родина була вимушена переїхати до Києва, де підлітка продовжила займатися мистецтвом. Софія стала однією з чотирьох номінанток премії "Генерація Ніка".
Суспільне поговорило з художницею про її рідний Донецьк, мистецькі техніки та плани на майбутнє. Далі — пряма мова.
"Хочеться повернутися у Донецьк, яким він був тоді"
Як ви навчилися малювати?
Я народилася у Донецьку і там, коли мені було близько п'яти років, я відвідувала одне мистецьке формування "Аркон". Мене навчали у доволі вільному, я б сказала, богемному порядку. Там я вивчила основи. Я навчалася за покликом, не за вказівкою.
Софія Фадєєва. Фото надала співрозмовниця
У Києві я відвідувала якісь майстер-класи, брала участь в олімпіадах з мистецтва, відвідувала студію, але здебільшого навчалася сама.
Чи сумуєте за Донецьком?
Я сумую за рідним містом. Ми жодного разу з родиною не були там, не поверталися з початку окупації, не забирали речі, яких лишилося там багато. Ми виїхали дуже швидко, не задумуючись, з двома валізами. Хочеться повернутися у Донецьк, яким він був тоді, до окупації.
стадіон «Донбас-Арена» у Донецьку, у п’ятницю, 18 квітня 2014 р. УНІАН
По-своєму вже встигла полюбити Київ. Це гарне, цікаве, різноманітне місто. Це місто для життя, дихається гарно. Мені дуже подобається Андріївський узвіз, він колоритний. Також люблю Труханів острів, він доволі своєрідний. Мені подобається спостерігати за людьми, які там гуляють.
"Кожен малюнок експонує різну історію"
Ви зараз в 11 класі. На кого плануєте вчитися?
У планах — архітектурне майбутнє. Думаю, навчання варто почати з України, бо тут нині потрібні спеціалісти.
Які теми розкриваєте у своїй творчості?
Кожен малюнок експонує різну історію. Я більше схиляюся до ілюстраційного напрямку, де кожна картина містить певну розповідь.
Ілюстрація до коміксу друга Софії Аннаїса: «Зображено головного героя Тету і його сина. Тету розповідає історію свого життя та створення світу. Апокаліпсис, місто, в якому вони живуть і який побудувала нейромережа. Тета — це один з хранителів міста та справедливості. У Тету — вид дальтонізму, він бачить все у блакитних та червоних кольорах». Зображення надала авторка
Загалом всі картини об'єднують синтез душевного, духовного і чогось зовнішнього: наше сприйняття впливає на те, як ми бачимо зовнішній світ, як ми беремо в ньому участь. Може здатися дещо фантазійним, дещо фантастичним, але саме так це виглядає для мене.
Хто з митців вас надихає?
Розповім про них, дивлячись на мою книжкову полицю. Одразу бачу товстий альбом Альбрехта Дюрера. Далі — звісно, це Ієронім Босх. Свій перший альбом Босха я придбала, коли мені було дев'ять років. Ми тоді були з родиною за кордоном, я побачила його у книгарні. Я тоді розвернула цю важезну книжку, яка була завбільшки з половиною мене. І ще напевно Вільям Морріс і Мауріц Корнеліс Ешер — його оптичні ілюзії мене захоплюють.
З наших — це Єрко й Гаркуша. "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА" — наше все. Також Марчук: я була на його виставці, бачила його наживо, мені дуже пощастило.
Софія про свою картину: «На цей малюнок мене надихнула історія Тристана та Ізольди. Тут я працювала з простором, якщо подивитися на картину кілька разів, то все розміщується інакше, аніж здавалося вперше. Тут також багато символів і деталей — отруйні рослини як почуття, що затьмарюють, незвичне поєднання кольорів, фрески на стінах». Зображення надала авторка
"Техніка — це інструмент для представлення сенсу"
Який вид образотворчого мистецтва обираєте найчастіше?
Мені подобається і графіка і живопис. Мені не завжди технічно зручно створювати щось з живих матеріалів, тому що вони доволі громіздкі й тягати їх з собою не завжди комфортно. А так — взяв якийсь альбом, кулькову ручку — і йди собі у світ.
Скільки часу приблизно йде, щоб створити одну роботу?
У мене на малюнках дуже багато деталей. Я не дуже люблю скетчі, мені ця техніка не подобається. Мені комфортніше малювати саме на великому форматі, щоб картина увібрала в себе усі сенси та деталі. Техніка — це інструмент для представлення сенсу, тож вона має відповідати тому, що хоче продемонструвати художник. Роботу формату А3 я пишу десь до 10 днів.
«Робота створена у той час, коли я почала цікавитися архітектонікою, натхненна храмовим оформленням. Богомола тут важко не помітити також — я дуже люблю комах. Мені подобається його граціозність та незворушність, яка граничить з неживістю», — розповіла Софія про свій малюнок. Зображення надала авторкаЯк дізналися про премію "Генерація Ніка"?
Доволі випадково. Зараз так стихійно відбувається, що ми читаємо новини й у стрічці мені просто вилізла ця новина про заснування фонду та премію. Далі вже почала шукати інформацію про саму Ніку. Це дуже мене зачепило, і я вирішила, що треба подаватися, щоб якось взаємодіяти з пам'яттю про цю людину. Премія — це цінно, бо це подовжує та підживлює пам'ять про неї, для мене це честь.
Я завжди дуже низько оцінювала свої роботи і трохи цуралася аудиторії. Малювала для себе. Коли потрапила до списків премії, була розгублена. Для батьків це був тріумф: "А ми казали тобі! Ми знали!". Це була величезна радість.
Читати ще
Читати ще
«Генерація Ніка». Письменниця Ірина Марцинюк — про відчуття дому, підтримку молодих літераторів та цінність діалектів
Читати ще
«Генерація Ніка». Художниця Даніела Палаш — про «місця сили», натхнення та теми у творчості
Читати ще
«Генерація Ніка». Поетка Лілія Поливода — про Суми, навчання та її покоління
