За інформацією: Суспільне Харків.
Транзитний центр для переселенців у Харкові, 6 липня 2026 року. Суспільне Харків/Дмитро Гребінник
У Слатиному, Безруках та Руській Лозовій, звідки оголошена евакуація, щоденно фіксують удари FPV-дронів.
Про це 11 серпня в етері Суспільне Студія повідомив керівник Дергачівської МВА Вячеслав Задоренко.
«Ми кожен день про це говоримо людям: зараз є можливість переховуватися від FPV-дронів, тож вони там перебувають у своїх селищах, чують, коли летить, і ховаються у кущах, лісопосадках. Але прийде похолодання, звісно, територія стане відкритою, тож тоді жителі стануть легкою здобиччю та мішенню для російських дронів», — говорить Задоренко.
Саме в цих населених пунктах РФ постійно атакує людей, завдає ударів по критичній інфраструктурі, знищує електропостачання. Відновити його вкрай важко, незважаючи на те, що енергетики докладають максимум зусиль. Але з похолоданням цю роботу буде проводити дуже тяжко.
За його словами, евакуацію проводять поліцейські або волонтери.
«Кожна евакуація — це майже спецоперація. Для того, щоб евакуювати кількох місцевих, треба задіяти 20, а то й 30 людей, щоб врятувати їх і надати необхідну допомогу», — сказав Задоренко.
Коли спілкуєшся з місцевими, часто чуєш: «Ми почекаємо». Схожа ситуація була у Козачій Лопані, коли ми закликали людей виїжджати, а потім активізувалися російські військові, почалися бойові дії на околицях. Зараз можливості евакуювати цих людей уже немає, треба погоджувати свої дії з військовими. Потрібні певні погодні умови та відповідний проміжок часу. Тільки в такому випадку можливо вивезти людей.
«А коли люди вночі отримують поранення і телефонують: «У мене відірвало кінцівку, терміново треба мене евакуювати», то такої можливості миттєво немає. Ми змушені звертатися до ЗСУ. Військові змушені залишати позиції, наражати себе на небезпеку, направляти евакуаційну групу в місце, де місцевий житель дістав поранення, щоб принаймні накласти йому турнікет, знеболити та допомогти дочекатися ранку», — говорить Задоренко.
Якщо люди фізично витриваліші й можуть дочекатися ранку, щоб їх евакуювали, це дає можливість їх вивезти. Але, на жаль, є випадки, коли люди від отриманих травм гинули у своїх будинках. І навіть поховати їх на цвинтарі неможливо, тому їх ховають у дворах.
Я хотів би звернутися до дітей, які мають батьків віком 70+, бо це саме та категорія, яка попри всі негаразди відмовляється від евакуації. Саме їхні діти можуть вплинути на рішення батьків і переконати їх виїхати.
