За інформацією: Суспільне Харків.
Пошкоджений будинок ректорки Каразінського університету у Харкові Тетяни Кагановської, 5 травня 2024 року. Суспільне Харків/В’ячеслав Мавричев
Внаслідок авіаударів по Шевченківському району Харкова на Великдень, 5 травня, зруйнований будинок ректорки Харківського національного університету імені Каразіна Тетяни Кагановської. Освітянка поранень не зазнала.
Як розказала Суспільне Харків Тетяна Кагановська, коли РФ завдала удару, вона йшла додому.
"Я гуляла в Центральному парку. Коли стався вибух, підходила додому, була за сто метрів від будинку. Воно летіло всюди. Потім я зрозуміла, що на мене щось попало, але добре, що ніщо велике не долетіло", — розказала Тетяна Кагановська.
Тетяна Кагановська. Суспільне Харків
За її словами, у будинку під час удару поранень зазнав чоловік.
"Чоловік, який був в нас у будинку, дістав перелом, але, на щастя, він живий. Надали допомогу, все нормально. Це людина, яка залишилася без житла на Північній Салтівці й жила з нами. Ми її забрали до себе. Я найбільше хвилювалася, щоб люди не загинули", — сказала Кагановська.
Будинок ректорки Каразінського університету Тетяни Кагановської після удару РФ, 5 травня 2024 року. Суспільне Харків/В’ячеслав Мавричев
"Немає повністю стіни, немає даху. Я коли зайшла, все сипалося на голову. Поки що на перший погляд відновленню не підлягає, а далі будемо розуміти. Тому що там зараз прокуратура, вона робить висновки", — розказала ректорка університету про наслідки авіаудару.
У нас такий спокійний район, що я була впевнена, що нічого не буде. Там жодного військового автомобіля і самих військових. Це реальний геноцид, це реальне знищення. Удари по приватних будинках, по людях. Це у Великдень. Не знаю, у них, мабуть, свят немає. Неділя — коли всі люди могли бути в будинку. Це щастя, що я вийшла з будинку.
Наслідки ударів КАБами по центральній частині Харкова на Великдень, 5 травня 2024 року. Суспільне Харків/В’ячеслав МавричевЯ пережила і лютий, і березень 2022 року з університетом, руйнування університету. Це просто підтвердження факту, що всі ми живемо в прифронтовому місті, тому ми до цього готові. Треба просто це прийняти, перегрупуватися й далі працювати.
