На Харківщині існує єдиний заклад де відбувають покарання люди що скоїли незначні правопорушення та були засуджені до так званого "обмеження волі". На сьогодні в Балаклеївському виправному центрі перебуває 145 чоловік.

Відрізнити засудженого від працівника 106-го виправного центру досить важко. Тут немає спеціального одягу та огорожі з колючим дротом, як у звичайній колонії. Втім, є режим: щоденна праця та харчування за розкладом. Потрапляють сюди в основному чоловіки, що мали проблеми з наркотиками, грабували або просто не сплачували аліменти. Ці правопорушення не вважаються тяжкими. Тож волі тут не позбавляють, а лише обмежують.

Олег Коваль, начальник Балаклеївського виправного центру №106:  Они имеют немножко больше прав, чем "лишенцы". Почему? Потому, что тут ситуация следующая: у них имеется право - выезд в отпуск, выезд на учебу, выезд к близким родственникам, в больницу. Они лечатся в больнице на законных основаниях, как любые гражданские люди. Ну, а лишение свободы - это совсем другой режим.

Заклад заснували у 2005 році на базі колишнього лікувально-трудового профілакторію. Нове керівництво прийшло 1,5 роки тому. Тоді й почало розвиватись сільське господарство на території виправного закладу. Фактично засуджені утримують самі себе. Здебільшого працюють при виправному центрі. Більшість ніколи не мали справи з тваринництвом та, навіть, городу.

Олександр Міронов, засуджений:  Я, честно говоря, сначала побоялся. Я не знаю, думаю, как я вообще далек от сельского хозяйства – не знаю как и что. Но месяц и я втянулся, и мне так понравилось. И я не жалею, очень благодарен, что мне представилась такая возможность поближе познакомится.

Овочі йдуть на власні потреби, а от частину м’яса продають. Незважаючи на те, що двері виправного центру постійно відчинені та практично немає охорони - тікати звідси охочих нема.

Жан Бенса, засуджений:  Нет! Ни в коем случае. Зачем? Нам скоро, слава богу, домой. Зачем учтраивать себе неприятности. Нет.

В минулому. за словами керівництва, траплялись випадки, коли засуджені тікали. Так, наприклад, два роки тому охочих скоріше опинитись на свободі було 27. А з початку цього року лише одна спроба. Адміністрація пояснює це тим, що для відбуваючих покарання покращились умови, а отже помінялись пріоритети. Сьогодні для підопічних виправного центру головний стимул - це дострокове скорочення строку.

                                                        Марія Сухіна, Євген Шинкаренко. Харківськи новини.